вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/759/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗСЕРВІС" (02166, м. Київ, вул. Кубанської України (колишня Маршала Жукова), 45, кв. 317)
до Фізичної особи-підприємця Бєлоус Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 20311,10 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 292 від 22.11.2017 р., у тому числі - 16628,15 грн. основного боргу, 641,00 грн. 3% річних, 1950,96 грн. пені, 1090,99 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЗСЕРВІС" (далі - ТОВ "ХОЗСЕРВІС", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бєлоус Олени Сергіївни (далі - ФОП Бєлоус О.С., відповідач) про стягнення 20311,10 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 292 від 22.11.2017 р., у тому числі - 16628,15 грн. основного боргу, 641,00 грн. 3% річних, 1950,96 грн. пені, 1090,99 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 292 від 22.11.2017 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 16628,15 грн. основного боргу, 641,00 грн. 3% річних, 1950,96 грн. пені, 1090,99 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЗСЕРВІС" позовною заявою б/н від 24.02.2021 р. до Фізичної особи-підприємця Бєлоус Олени Сергіївни про стягнення 20311,10 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 292 від 22.11.2017 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
22 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЗСЕРВІС" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Бєлоус Оленою Сергіївною (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 292, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Ціна за одиницю товару по кожній окремій поставці визначається сторонами і вказується у рахунку-фактурі або у видатковій накладній (п. 2.1 договору).
У відповідності з п. 2.2 договору загальна сума договору складається із вартості окремих партій товарів, відпущених згідно відповідних накладних.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що передача-прийняття товару здійснюється на складі покупця, якщо інше не передбачено замовленням покупця.
Умовами п. 5.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться згідно рахунку-фактури або видаткових накладних на товар, отриманих від продавця.
Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлений товар згідно умов цього договору здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця протягом 14 календарних днів з дати відвантаження товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Згідно з п. 6.2 договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, продавець має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% за кожен день несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п. 9.1 договору).
Пунктом 9.2 договору передбачено, що якщо після закінчення дії договору сторони не мають претензій одна до одної, строк дії договору вважається продовженим ще на один рік кожен рік.
На виконання умов договору продавець передав, а покупець отримав товар загалом на суму 17323,54 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме - № 21486 від 24.12.2019 р. на суму 3741,03 грн., № 21485 від 24.12.2019 р. на суму 193,90 грн., № 19337 від 27.11.2019 р. на суму 5369,69 грн., № 19338 від 27.11.2019 р. на суму 193,90 грн., № 13685 від 05.09.2019 р. на суму 7825,02 грн., підписаними сторонами та скріпленими печаткою ТОВ "ХОЗСЕРВІС".
Проте, покупець здійснив оплату за отриманий від продавця товар частково, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "ХОЗСЕРВІС" за 02.12.2019 р. на суму 5000,00 грн. по контрагенту ФОП Бєлоус О.С. Водночас, з пояснень позивача вбачається, що видаткова накладна № 13685 від 05.09.2019 р. на суму 7825,02 грн. була оплачена в сумі 695,39 грн., а решту грошових коштів було зараховано в оплату поставленого позивачем відповідачу товару за більш ранній період.
06.11.2020 р. ТОВ "ХОЗСЕРВІС" звернулося до ФОП Бєлоус О.С. з претензією б/н від 06.11.2020 р., відповідно до якої позивач просив відповідача негайно сплатити суму боргу в розмірі 16628,15 грн.
Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.
Таким чином, як зазначає позивач, ФОП Бєлоус О.С. не розрахувалася з ТОВ "ХОЗСЕРВІС" за товар на загальну суму 16628,15 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі з огляду на таке.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу № 292 від 22.11.2017 р. припинений не був, був чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу за вказаними у позовній заяві видатковими накладними, настав.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем факту наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 16628,15 грн. не заперечено та не спростовано.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не заперечений та не спростований, доказів сплати суми заборгованості до матеріалів справи станом на час прийняття в ній рішення не надано.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 292 від 22.11.2017 р. в сумі 16628,15 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у зазначеній сумі, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1950,96 грн.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені в сумі 1950,96 грн. було визначено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, у тому числі - за період з 08.01.2020 р. до 07.07.2020 р. на суму 3741,03 грн. в сумі 355,55 грн., з 08.01.2020 р. до 07.07.2020 р. на суму 193,90 грн. в сумі 18,42 грн., з 12.12.2019 р. до 11.06.2020 р. на суму 5369,69 грн. в сумі 571,68 грн., з 12.12.2019 р. до 11.06.2020 р. на суму 193,90 грн. в сумі 20,64 грн., з 20.09.2019 р. до 19.03.2020 р. на суму 7129,63 грн. в сумі 984,67 грн.
Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних визначено в сумі 641,00 грн., у тому числі - за період з 08.01.2020 р. до 24.02.2021 р. на суму 3741,03 грн. в сумі 127,00 грн., з 08.01.2020 р. до 24.02.2021 р. на суму 193,90 грн. в сумі 7,00 грн., з 12.12.2019 р. до 24.02.2021 р. на суму 5369,69 грн. в сумі 194,00 грн., з 12.12.2019 р. до 24.02.2021 р. на суму 193,90 грн. в сумі 7,00 грн., з 20.09.2019 р. до 24.02.2021 р. на суму 7129,63 грн. в сумі 306,00 грн.
Інфляційні втрати позивачем були нараховані в сумі 1090,99 грн., у тому числі - за період з січня 2020 року по лютий 2021 року на суму 3741,03 грн. в сумі 237,83 грн., з січня 2020 року по лютий 2021 року на суму 193,90 грн. в сумі 12,33 грн., з грудня 2019 року по лютий 2021 року на суму 5369,69 грн. в сумі 329,94 грн., з грудня 2019 року по лютий 2021 року на суму 193,90 грн. в сумі 11,91 грн., з жовтня 2019 року по лютий 2021 року на суму 7129,63 грн. в сумі 498,68 грн.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову також підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєлоус Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗСЕРВІС" (02166, м. Київ, вул. Кубанської України (колишня Маршала Жукова), 45, кв. 317, код 40260561) 16628 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 15 коп. основного боргу, 1950 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят) грн. 96 коп. пені, 1090 (одну тисячу дев'яносто) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 641 (шістсот сорок одну) грн. 00 коп. 3% річних, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 07.06.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна