ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2021Справа №910/5634/21
За позовомКонцерну "Віськторгсервіс"
доМіністерства оборони України
простягнення 254 970,91 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Татарчук Р.О.
від відповідача:Кривошея Д.А.
У квітні 2021 року Концерн "Віськторгсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про стягнення коштів у розмірі 254 970,91 грн., які були перераховані позивачем відповідачу в якості договірного забезпечення виконання Концерном "Віськторгсервіс" своїх зобов'язань з поставки товару згідно Договору №286/2/20/3 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів харчування) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік) від 13.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за Договором №286/2/20/3 від 13.02.2020, проте відповідач протиправно відмовив у поверненні забезпечення виконання спірного договору з підстав невиконання постачальником умов щодо несвоєчасного постачання, якості товару та маркування/етикетування товару, а тому Концерн "Віськторгсервіс" просить стягнути з Міністерства оборони України кошти у розмірі 254 970,91 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 відкрито провадження у справі №910/5634/21; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; судове засідання призначено на 29.04.2021.
28.04.2021 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, в якій заявник вказує, що між заявником та Концерном "Віськторгсервіс" були укладені договори поставки, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" поставило продукти харчування на 15 мільйонів гривень, в той час як Концерн "Віськторгсервіс" не в повному обсязі розрахувався із заявником. Відтак, заявник просить залучити його до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору а стороні позивача, оскільки у разі задоволення позовних вимог Концерну "Віськторгсервіс" Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" сподівається на погашення (часткове) наявної у позивача заборгованості перед заявником.
29.04.2021 через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/5634/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/5505/21 за позовом Міністерства оборони України, предметом спору у якій є стягнення з Концерну "Віськторгсервіс" штрафних санкцій у розмірі 592 744,00 грн. за Договором №286/2/20/3 від 13.02.2020.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позов з доказами його направлення Концерну "Віськторгсервіс", в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що позивачем неналежно виконано свої зобов'язання за спірним договором, а саме - несвоєчасно та не в повному обсязі поставлено товар.
Судове засідання, призначене на 29.04.2021, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Бойка Р.В. на лікарняному, тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 призначено судове засідання на 24.05.2021.
В судове засідання, призначене на 24.05.2021 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи, оскільки наведені ним обставини не свідчать про те, що рішення у даній справі вплине на його права та/або обов'язки; відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, оскільки відсутні підстави для зупинення провадження у справі, передбачені ст.ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, так як суд не позбавлений можливості самостійно встановити обставини допущення/недопущення позивачем порушення умов спірного договору в межах даного спору.
В судовому засіданні 24.05.2021 судом завершено розгляд справи №910/5634/21, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.02.2020 між Міністерством оборони України (замовник) та Концерном "Віськторгсервіс" (постачальник) було укладено Договір №286/2/20/3 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів харчування) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік) (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2020 році здійснити постачання замовнику у зумовлені строки продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік), а замовник прийняти та оплатити вказані харчові продукти відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору кількість, асортимент та строки постачання харчових продуктів визначаються представником замовника заявками відповідно до Каталогу продуктів (Додаток №14.1).
Згідно п. 1.6 Договору замовник зобов'язався здійснити постачання з 01.02.2020 по 31.12.2020 харчових продуктів (комплектів продуктів харчування) для особового складу у кількості 3 784 495 комплектів загальною вартістю 211 931 720,00 грн. (без ПДВ) та харчових продуктів (комплектів продуктів харчування) для годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у кількості 9 715 комплектів загальною вартістю 544 040,00 грн. (без ПДВ), а з урахуванням ПДВ загальна вартість товару складає 254 970 912,00 грн.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за фактично поставлені комплекти продуктів харчування проводяться замовником безготівковим розрахунком з його розрахункового рахунку протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міноборони за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого комплекту документів на відвантажені та прийняті харчові продукти:
- рахунка-фактури (підписаного керівником та головним бухгалтером постачальника чи уповноваженою особою представника постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі);
- зведеного акту приймання-передачі (оформлений та підписаний сторонами);
- видаткової накладної постачальника (оформленою та підписаною сторонами);
- повідомлення-підтвердження, яке заповняється представником замовника.
У пункті 13.4 Договору зазначено, що укладенням цього договору сторони вчиняють письмовий правочин щодо забезпечення виконання всіх зобов'язань постачальника, визначених в цьому договорі. Сторони домовилися встановити наступні види забезпечення виконання зобов'язання постачальника за договором: грошовий депозит та гарантія банку. Постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 3% вартості договору у виді;
- 0,1% вартості договору - безвідсотковий грошовий депозит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок замовника у сумі 254 970,91 грн.;
- 2,9% вартості договору - гарантія банку в сумі 7 394 156,45 грн.
Замовник зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання зобов'язань постачальника за цим договором після закінчення строку дії цього договору за умови належного виконання постачальником умов договору щодо якості, кількості та строків, крім випадків, визначених у пункті 13.6, а також у разі скасування у судовому порядку результатів процедури закупівлі або цього договору та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 13.5 Договору).
У пункті 13.6 Договору сторонами погоджено, що замовник не повертає забезпечення виконання зобов'язань постачальнику за цим договором та стягує це забезпечення направленням вимоги до банка-гаранта про сплату грошової суми та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов:
- порушення постачальником строків постачання харчових продуктів згідно заявки представника замовника більш ніж на дві доби;
- поставка неякісних харчових продуктів (крім порушення вимог до маркування та етикетування, тари та пакування), окрім випадку заміни постачальником неякісних харчових продуктів протягом двох діб, наступних за датою поставки таких неякісних харчових продуктів;
- несплати штрафних санкцій, передбачених Розділом ІХ цього договору;
- односторонньої відмови постачальника від виконання зобов'язань за цим договором, розірвання договору в судовому порядку за позовом постачальника;
- розірвання цього договору замовником з підстав невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (п. 12.1 Договору).
Концерн "Віськторгсервіс" звернувся до Міністерства оборони України із претензією (вих. №07/428 від 04.03.2021) про повернення безвідсоткового грошового депозиту у розмірі 254 970,91 грн.
Листом вих. №286/6/1494 від 23.03.2021 Міністерство оборони України повідомило позивача, що підстави для повернення безвідсоткового грошового депозиту відсутні, оскільки за період дії договору Концерном "Віськторгсервіс" як постачальником неналежно виконувались умови Договору щодо несвоєчасного постачання, щодо порушення якості продуктів харчування та щодо поставки продуктів без відповідного маркування та етикетування.
Спір у справі виник у зв'язку твердженнями позивача про неправомірну відмову відповідача, як замовника за Договором №286/2/20/3 від 13.02.2020, у поверненні позивачу (постачальнику) забезпечення виконання вказаного Договору в сумі 254 970,91 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 570 Цивільного кодексу України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Таким чином, за змістом ст. 570 Цивільного кодексу України завдаток виконує три основні функції: доказову, платіжну та забезпечувальну. Зокрема платіжна функція завдатку завжди виражається в тому, що він є складовою частиною платежу по договору, в той час як забезпечувальна функція завдатку як раз і полягає в тому, що у разі невиконання забезпеченого завдатком зобов'язання боржником, завдаток залишається у кредитора.
Позивач вказує, що ним було перераховано відповідачу на виконання п. 13.4 Договору кошти у розмірі у сумі 254 970,91 грн. в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором в грошовій формі у 0,1% вартості договору.
Наведені обставини не заперечуються відповідачем, а зі змісту відзиву (з посилань на відсутність підстав для повернення вказаної суми коштів) вбачається, що Міністерство оборони визнає факт перерахування позивачем спірних коштів.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зважаючи, що у суду відсутні будь-які обґрунтовані сумніви з приводу факту перерахування Концерном "Віськторгсервіс" спірної суми коштів та Міністерством оборони України визнаються вказані обставини, суд приходить до висновку, що дані обставини не підлягають доказуванню.
У пункті 13.5 Договору сторонами погоджено, що замовник зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання зобов'язань постачальника за цим договором після закінчення строку дії цього договору за умови належного виконання постачальником умов договору щодо якості, кількості та строків, крім випадків, визначених у пункті 13.6, а також у разі скасування у судовому порядку результатів процедури закупівлі або цього договору та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У пункті 13.6 Договору сторонами погоджено, що замовник не повертає забезпечення виконання зобов'язань постачальнику за цим договором та стягує це забезпечення направленням вимоги до банка-гаранта про сплату грошової суми та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов:
- порушення постачальником строків постачання харчових продуктів згідно заявки представника замовника більш ніж на дві доби;
- поставка неякісних харчових продуктів (крім порушення вимог до маркування та етикетування, тари та пакування), окрім випадку заміни постачальником неякісних харчових продуктів протягом двох діб, наступних за датою поставки таких неякісних харчових продуктів;
- несплати штрафних санкцій, передбачених Розділом ІХ цього договору;
- односторонньої відмови постачальника від виконання зобов'язань за цим договором, розірвання договору в судовому порядку за позовом постачальника;
- розірвання цього договору замовником з підстав невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором.
Заперечуючи проти позову, Міністерство оборони України зазначає, що позивачем порушено умови Договору в частині своєчасного постачання, а також недопоставлено частину товару.
Натомість позивач не визнає порушень ним умов Договору та вказує про те, що належним чином виконав умови спірного Договору.
Відповідачем не долучено до свого відзиву жодних доказів на підтвердження обставин недопоставки товару та порушення строків його поставки.
Зокрема, пунктом 4.6 Договору визначено, що у разі виявлення представником замовника порушень при прийманні харчових продуктів в зведеному акті приймання-передачі зазначаються факти порушень та складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання у трьох примірниках, один примірник залишається у представника замовника, другий направляється замовнику з належними доказами факту наявності порушень постачальником умов договору, а третій надається постачальнику під розписку або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи цінним з описом вкладення.
Попри наведене, відповідач не скористався своїм правом на доведення факту (фактів) порушення постачальником умов Договору та не надав суду жодних доказів наявності таких фактів.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, відповідачем не доведено наявності передбачених п. 13.6 Договору підстав для неповернення постачальнику забезпечення виконання зобов'язань в сумі 254 970,91 грн.
До того ж, п. 13.6 Договору передбачає, що у випадку наявності визначених цим пунктом підстав (підстави) замовник не повертає забезпечення виконання зобов'язань постачальнику за цим договором та стягує це забезпечення направленням вимоги до банка-гаранта про сплату грошової суми та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов.
Застосування сторонами у даному пункті слова "стягує" розуміється судом як визначення обов'язку замовника вчинити певні активні дії для одержання спірної суми коштів у власність.
Таким чином, Міністерство оборони України повинне було вчинити певні дії, наприклад, направити постачальнику лист з повідомленням про те, що ним здійснюється стягнення спірної суми коштів у зв'язку з певними (чітко визначеними) порушеннями постачальником умов Договору.
В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили, що ним було звернуто стягнення на спірну суму коштів.
Отже, Міністерством оборони України не надано жодних доказів ні на підтвердження обставин наявності підстав для стягнення суми забезпечення, ні на підтвердження факту звернення стягнення на спірні кошти, хоча відповідач не був позбавлений можливості надати такі докази в межах справи №910/5634/21.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено умови Договору в частині кількості та/або строків (термінів) постачання товару, а отже суд приходить до висновку, що Концерном "Віськторгсервіс" виконано умови Договору.
Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до пункту 13.5 Договору замовник зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання зобов'язань постачальника за цим договором після закінчення строку дії цього договору за умови належного виконання постачальником умов договору щодо якості, кількості та строків, крім випадків, визначених у пункті 13.6.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності передбачених п. 13.6 Договору підстав для звернення стягнення на суму забезпечення у розмірі 254 970,91 грн., в той час як згідно п. 12.1 Договору, строк його дії припинився 31.12.2020, то суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо повернення позивачу забезпечення виконання Договору.
Доказів повернення позивачу забезпечення виконання Договору у розмірі 254 970,91 грн. в тому числі, станом на час розгляду справи у суді, відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимог Концерну "Віськторгервіс" про стягнення з Міністерства оборони України коштів у розмірі 254 970,91 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Концерну "Віськторгсервіс" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Концерну "Віськторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А; ідентифікаційний код 33689922) кошти у розмірі 254 970 (двісті п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 56 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 07.06.2021.
Суддя Р.В. Бойко