ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа № 910/5268/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіал Енджи"
про стягнення заборгованості в розмірі 49 459,21 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотеп» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіал Енджи» про стягнення заборгованості в розмірі 49 459,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, в частині здійснення розрахунків за отриманий за видатковими накладними № 5928 від 17.09.2020, № 6705 від 16.10.2020, № 6778 від 20.10.2020, № 6863 від 22.10.2020, № 7149 від 03.11.2020 № 7280 від 06.11.2020 товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5268/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
29.04.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що частково сплатив заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями № 4206 від 31.03.2021, № 4225 та № 4226 від 08.04.2021, № 4244, № 4245, № 4246 від 12.04.2021, № 4251, № 4252 від 14.04.2021, № 4256 від 16.04.2021, № 4280 від 23.04.2021. В свою чергу, заперечуючи проти заявлених до стягнення розмірів 3% річних та інфляційних втрат, зазначає, що вимогу про сплату заборгованості № 19-02/21-1 позивачем направлено лише 19.02.2021, а отже позивачем невірно здійснено розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
17.05.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що з урахуванням здійснених відповідачем оплат після пред'явлення позовної заяви, неоплаченим залишився товар, поставлений за видатковою накладною № 7280 від 06.11.2020 у розмірі 14 431,20 грн. В свою чергу, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо невірного обрахунку 3% річних та інфляційних втрат, позивач зазначає, що передбачена законом відповідальність боржника за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, а не з дня отримання вимоги про сплату заборгованості.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотеп» (далі - постачальник, позивач) за період з 26.04.2019 по 06.11.2020 включно передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіал Енджи» (далі - покупець, відповідач) прийнято товар на суму 660 435,00 грн., відповідно до видаткових накладних № 3058 від 26.04.2019 на суму 50 532,00 грн., № 4245 від 12.06.2019 на суму 9 353,28 грн., № 4396 від 18.06.2019 на суму 7 963,20 грн., № 4497 від 21.06.2019 на суму 15 931,68 грн., № 4826 від 03.07.2019 на суму 10 598,40 грн., № 4859 від 04.07.2019 на суму 10 556,16 грн., № 4944 від 08.07.2019 на суму 10 560,00 грн., № 5005 від 09.07.2019 на суму 15 534,00 грн., № 5674 від 01.08.2019 на суму 20 548,80 грн., № 6457 від 30.08.2019 на суму 99 999,21 грн., № 7355 від 30.09.2019 на суму 56 520,00 грн., № 8204 від 31.10.2019 на суму 122 832,00 грн., № 534 від 21.01.2020 на суму 13 563,00 грн., № 556 від 22.01.2020 на суму 9 816,96 грн., № 700 від 27.01.2020 на суму 3 971,52 грн., № 2271 від 24.03.2020 на суму 9 526,80 грн., № 2403 від 01.04.2020 на суму 33 696,00 грн., № 3547 від 05.06.2020 на суму 7 584,00 грн., № 3813 від 18.06.2020 на суму 7 584,00 грн., № 4571 від 22.07.2020 на суму 13 403,40 грн., № 4726 від 29.07.2020 на суму 8 322,00 грн., № 5085 від 13.08.2020 на суму 12 523,20 грн., № 5117 від 14.08.2020 на суму 10 976,40 грн., № 5187 від 19.08.2020 на суму 3 834,00 грн., № 5320 від 25.08.2020 на суму 8 610,00 грн., № 5430 від 26.08.2020 на суму 3 834,00 грн., № 5383 від 27.08.2020 на суму 3 650,40 грн., № 5511 від 02.09.2020 на суму 3 540,00 грн., № 5596 від 04.09.2020 на суму 4 812,00 грн., № 5698 від 09.09.2020 на суму 8 673,60 грн., №5806 від 14.09.2020 на суму 7 807,20 грн., № 5928 від 17.09.2020 на суму 13 699,20 грн., № 6705 від 16.10.2020 на суму 7 896,0 грн., № 6778 від 20.10.2020 на суму 3 960,00 грн., № 6863 від 22.10.2020 на суму 7 800,00 грн., № 7149 від 03.11.2020 на суму 5 999,40 грн., № 7280 від 06.11.2020 на суму 14 431,20 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у ТОВ «Айдіал Енджи» виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 29.03.2021 становить 49 459,21 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 692,58 грн. 3% річних та 2 420,35грн. інфляційних втрат.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, оскільки додані до матеріалів справи видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та підписи уповноважених осіб сторін, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження поставки ТОВ «Айдіал Енджи» товару, а саме видаткові накладні № № 3058 від 26.04.2019 на суму 50 532,00 грн., № 4245 від 12.06.2019 на суму 9 353,28 грн., № 4396 від 18.06.2019 на суму 7 963,20 грн., № 4497 від 21.06.2019 на суму 15 931,68 грн., № 4826 від 03.07.2019 на суму 10 598,40 грн., № 4859 від 04.07.2019 на суму 10 556,16 грн., № 4944 від 08.07.2019 на суму 10 560,00 грн., № 5005 від 09.07.2019 на суму 15 534,00 грн., № 5674 від 01.08.2019 на суму 20 548,80 грн., № 6457 від 30.08.2019 на суму 99 999,21 грн., № 7355 від 30.09.2019 на суму 56 520,00 грн., № 8204 від 31.10.2019 на суму 122 832,00 грн., № 534 від 21.01.2020 на суму 13 563,00 грн., № 556 від 22.01.2020 на суму 9 816,96 грн., № 700 від 27.01.2020 на суму 3 971,52 грн., № 2271 від 24.03.2020 на суму 9 526,80 грн., № 2403 від 01.04.2020 на суму 33 696,00 грн., № 3547 від 05.06.2020 на суму 7 584,00 грн., № 3813 від 18.06.2020 на суму 7 584,00 грн., № 4571 від 22.07.2020 на суму 13 403,40 грн., № 4726 від 29.07.2020 на суму 8 322,00 грн., № 5085 від 13.08.2020 на суму 12 523,20 грн., № 5117 від 14.08.2020 на суму 10 976,40 грн., № 5187 від 19.08.2020 на суму 3 834,00 грн., № 5320 від 25.08.2020 на суму 8 610,00 грн., № 5430 від 26.08.2020 на суму 3 834,00 грн., № 5383 від 27.08.2020 на суму 3 650,40 грн., № 5511 від 02.09.2020 на суму 3 540,00 грн., № 5596 від 04.09.2020 на суму 4 812,00 грн., № 5698 від 09.09.2020 на суму 8 673,60 грн., №5806 від 14.09.2020 на суму 7 807,20 грн., № 5928 від 17.09.2020 на суму 13 699,20 грн., № 6705 від 16.10.2020 на суму 7 896,0 грн., № 6778 від 20.10.2020 на суму 3 960,00 грн., № 6863 від 22.10.2020 на суму 7 800,00 грн., № 7149 від 03.11.2020 на суму 5 999,40 грн., № 7280 від 06.11.2020 на суму 14 431,20 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
В свою чергу, як зазначає позивач у позовній заяві, що відповідачем не заперечується, ТОВ «Айдіал Енджи» отриманий товар в повному обсязі не оплачено, а отже у відповідача перед ТОВ «Екотеп» на момент звернення з позовом до суду обліковувалась заборгованість у розмірі 46 346,28 грн.
Водночас, як зазначає відповідач, що підтверджено позивачем у відповіді на відзив, відповідачем згідно платіжних доручень № 4206 від 31.03.2021 на суму 5 000,00 грн., № 4225від 08.04.2021 на суму 1 259,68 грн., № 4226 від 08.04.2021 на суму 3 896,00 грн., № 4244 від 12.04.2021 на суму 4 000,00 грн., № 4245 від 12.04.2021 на суму 1 000,00 грн., № 4246 від 12.04.2021 на суму 1 000,00 грн., № 4251 від 14.04.2021 на суму 1 960,00 грн., № 4252 від 14.04.2021 на суму 3 000,00 грн., № 4256 від 16.04.2021 на суму 4 800,00 грн., № 4280 від 23.04.2021 на суму 5 999,40 грн., сплачено суму основного боргу у загальному розмірі 31 915,08 грн.
З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 26 915,08 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.
В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 26 915,08 грн. підлягає закриттю.
В свою чергу, оскільки кошти у розмірі 5 000,00 грн., сплачені відповідачем згідно № 4206 від 31.03.2021 на суму 5 000,00 грн. до відкриття провадження у справі, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, як зазначає позивач у відповіді на відзив, з урахуванням здійснених відповідачем оплат після пред'явлення позовної заяви, неоплаченим залишився товар, поставлений за видатковою накладною № 7280 від 06.11.2020 у розмірі 14 431,20 грн.
Доказів оплати товару за видатковою накладною № 7280 від 06.11.2020 у розмірі 14 431,20 грн. сторонами до матеріалів справи не надано.
Щодо строків оплати товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов'язку зі сплати вартості отриманого товару відповідачем виконано у визначений строк не було.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення 5 000,00 грн., закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 26 915,08 грн. заборгованості та задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 14 431,20 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 692,58 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 420,35 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених до стягнення розмірів 3% річних та інфляційних втрат, зазначає, що вимогу про сплату заборгованості № 19-02/21-1 позивачем направлено лише 19.02.2021, а отже позивачем невірно здійснено розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач в свою чергу, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо невірного обрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що передбачена законом відповідальність боржника за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, а не з дня отримання вимоги про сплату заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2021 позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 19-02/21-1 від 19.02.2021 про сплату заборгованості в розмірі 46 346,28 грн., яка отримана відповідачем 08.03.2021.
Разом з тим, як вже зазначалось судом, з огляду на положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних, а відтак судом відхиляються доводи відповідача щодо невірно здійсненого обрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування, оскільки відповідач зобов'язаний розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, судом встановлено, що відповідачем допущено арифметичні помилки, при розрахунку 3% річних, в зв'язку з чим, стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 691,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 420,35 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 26 915,08 грн. заборгованості, та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіал Енджи» (02225, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13-А, прим. 7; ідентифікаційний код: 40097467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» (79013, м. Львів, вул. Архітекторська, 7/5; ідентифікаційний код: 19332414) заборгованість у розмірі 14 431 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 691 (шістсот дев'яносто одна) грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 040 (дві тисячі сорок) грн. 48 коп.
3. В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіал Енджи» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» заборгованості у розмірі 26 915,08 грн. провадження у справі закрити.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 07.06.2021
Суддя О.А. Грєхова