ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа № 910/6489/21
За позовом Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ»
до Політичної партії «НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 808 169,49 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (далі - позивач, КП «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії «НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ» (далі - відповідач, НРУ) про стягнення 808 169,49 грн на підставі Договору № 1092-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.07.2018, з яких: 644 198,21 грн заборгованості з орендної плати, 62 565,86 грн заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт оренди, 38 027,38 грн пені, 21 025,59 грн 3% річних, 42 352,45 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1092-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.07.2018 в період з 01.08.2019 по 31.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2021 позовну заяву Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6489/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Суд повідомляв позивача, відповідача та третю особу про відкриття провадження у справі № 910/6489/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем, відповідачем та третьою особою ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2021 про відкриття провадження у справі № 910/6489/21.
06.05.2021 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 про відкриття провадження у справі № 910/6489/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, пояснення третьої особи та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
30.07.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець, третя особа), Політичною партією «НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (позивач, підприємство-балансоутримувач) був укладений Договір № 1092-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 12.09.2016 № 1092-1) (далі - Договір або Договір № 1092-2 від 30.07.2018).
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 12.06.2018 № 24/100 (пп. 148, 149) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі- об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок № 33 літера А, інше використання нерухомого майна: політична партія.
Об'єктом оренди є:
- нежитлові приміщення загальною площею 327,60 кв.м, у т.ч. 1 поверх - 1,00 кв.м, 2 поверх - 12,00 кв.м, 3 поверх - 314,60 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 04.04.2013 № 1092 (п. 2.1 Договору).
Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 17.04.2018 висновком про вартість майна станом на 28.02.2018 становить: за 1 кв.м 32 472,68 грн, всього: 10 638 050,00 грн (п. 2.2 Договору).
Стан об'єкта на дату передачі його орендареві визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря, що є невід'ємною частиною Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 04.04.2013 № 1092 (п. 2.3 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2018 року: 108,24 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає: 35 460,17 грн.
Крім вказаних платежів орендар зобов'язаний сплачувати платежі на умовах і в термін, передбачених договором про реструктуризацію заборгованості від 05.04.2016 року. Порушення строків та несплата платежів за договором реструктуризації заборгованості від 05.04.2016 є підставою для розірвання договору оренди.
Крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за серпень 2018 року складає: 3 624,36 грн на місяць (п. 3.1.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Розмір орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою підлягає перегляду на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.4 Договору).
Згідно п. 3.5 Договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання цього Договору.
Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору).
Пунктом 4.2.2 Договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30.07.2018 до 28.07.2021 (п. 9.1 Договору).
По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті, Договір № 1092-2 від 30.07.2018 не є припиненим, а об'єкт оренди не будо повернуто орендодавцю.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.08.2019 по 31.03.2021 у розмірі 644 198,21 грн та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, за період з 01.08.2019 по 31.03.2021 у розмірі 62 565,86 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 027,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 42 352,45 грн та 3 % річних у розмірі 21 025,59 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 1092-2 від 30.07.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі - Закон).
Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом вище, згідно Договору № 1092-2 від 30.07.2018 відповідач є орендарем нерухомого майна (нежитлових приміщень), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 327,60 кв.м, у т.ч. 1 поверх - 1,00 кв.м, 2 поверх - 12,00 кв.м, 3 поверх - 314,60 кв.м, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок № 33 літера А.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Політичною партією «НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ» утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.08.2019 по 31.03.2021 у розмірі 644 198,21 грн.
Умовами п. 3.1.1 Договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за серпень 2018 року складає: 3 624,36 грн на місяць.
Згідно п. 3.6 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача та нараховується починаючи з дати підписання цього Договору.
Пунктом 4.2.2 Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Політичної партії «НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ» перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за Договором № 1092-2 від 30.07.2018 по сплаті орендної плати за період з 01.08.2019 по 31.03.2021 у розмірі 644 198,21 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди за період з 01.08.2019 по 31.03.2021 у розмірі 62 565,86 грн підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою заборгованості про нарахування і надходження платежів за оренду нежилих приміщень згідно Договору оренди № 1092-2 від 30.07.2018 та довідкою заборгованості про нарахування і надходження компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою згідно Договору № 1092-2 від 30.07.2018.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи умови п. 3.7 Договору, відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, тобто починаючи з 6 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору № 1092-2 від 30.07.2018 не здійснив сплату по орендній платі за період з 01.08.2019 по 31.03.2021, а також оплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.08.2019 по 31.03.2021, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 644 198,21 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 62 565,86 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 027,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 42 352,45 грн та 3 % річних у розмірі 21 025,59 грн.
Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь - підприємства - балансоутримувича пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням. У разі, якщо на дату сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж один місяць, орендар згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 відсотки річних від простроченої сумі заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Дослідивши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем невірно було визначено періоди нарахування, оскільки позивач нараховує пеню на загальну суму заборгованості, яку він обраховує шляхом збільшення суми заборгованості за кожний наступний місяць.
Крім того, із розрахунку позивача доданого до позовної заяви вбачається, що він здійснював нарахування штрафних санкцій починаючи з першого числа місяця в якому зобов'язання мало бути виконано, хоча умовами п. 3.7 Договору передбачений обов'язок сплати відповідачем орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою до 5 числа поточного місяця, а відтак правомірним буде нарахування штрафних санкцій починаючи з 6 числа місяця, в якому зобов'язання мало бути виконаним та з необхідністю врахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на зазначене, прострочення відповідача зі сплати орендної плати за серпень 2019 року виникло з 06.08.2019, за вересень 2019 року - з 06.09.2019, за жовтень 2019 року - з 08.10.2019 (оскільки 05.10.2019 та 06.10.2019 припадають на вихідні дні), за листопад 2019 року - з 06.11.2019, за грудень 2019 року - з 06.12.2019, за січень 2020 року - з 07.01.2020 (оскільки 05.01.2020 припадає на вихідний день), за лютий 2020 року - з 06.02.2020, за березень 2020 року - з 06.03.2020, за квітень 2020 року - з 07.04.2020 (оскільки 05.04.2020 припадає на вихідний день), за травень 2020 року - з 06.05.2020, за червень 2020 року - з 06.06.2020, за липень 2020 року - з 07.07.2020 (оскільки 05.07.2020 припадає на вихідний день), за серпень 2020 рок у- з 06.08.2020, за вересень 2020 року - з 08.09.2020 (оскільки 05.09.2020 та 06.09.2020 припадають на вихідні дні), за жовтень 2020 року - 06.10.2020, за листопад 2020 року - з 06.11.2020, за грудень 2020 року - з 08.12.2020 (оскільки 05.12.2020 та 06.12.2020 припадають на вихідні дні), за січень 2021 року - з 06.01.2021, за лютий 2021 року - з 06.02.2021, за березень 2021 року - з 06.03.2021.
Отже, нарахування пені необхідно здійснювати на заборгованість кожного окремого місяця за період 6 місяців.
Враховуючи зазначене, суд визначає вірні періоди нарахування пені (в межах заявлених позивачем позовних вимог за період нарахування пені з 01.10.2020 по 31.03.2021) на суми заборгованості за кожний спірний місяць: за квітень 2020 року - з 01.10.2020 по 05.10.2020, за травень 2020 року - з 01.10.2020 по 05.11.2020, за червень 2020 року - з 01.10.2020 по 05.12.2020, за липень 2020 року - з 01.10.2020 по 05.01.2021, за серпень 2020 року - з 01.10.2020 по 05.02.2021, за вересень 2020 року - з 01.10.2020 по 05.03.2021, за жовтень 2020 року - з 06.10.2020 по 31.03.2021, за листопад 2020 року - з 06.11.2020 по 31.03.2021, за грудень 2020 року - з 08.12.2020 по 31.03.2021, за січень 2021 року - з 06.01.2021 по 31.03.2021, за лютий 2021 року - з 06.02.2021 по 31.03.2021, за березень 2021 року - з 06.03.2021 по 31.03.2021.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за визначені судом періоди (в межах заявлених позивачем позовних вимог за період нарахування пені з 01.10.2020 по 31.03.2021), суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 9 852,92 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 027,38 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 9 852,92 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 025,59 та інфляційних втрат у розмірі 42 352,45 грн, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що інфляційні збитки за вказані позивачем періоди складають 42 352,45 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 352,45 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 42 352,45 грн.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних встановив, що 3% річних за вказані позивачем періоди складають 20 714,04 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 025,59 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 20 714,04 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 12 122,54 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене та приписи ст.129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в сумі 11 695,25 грн.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Політичної партії «НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ» (Україна, 01034, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 33; ідентифікаційний код 00013209) на користь Комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 644 198,21 грн (шістсот сорок чотири тисячі сто дев'яносто вісім гривень 21 коп.) заборгованості з орендної плати, 62 565,86 грн (шістдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять гривень 86 коп.) заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 9 852,92 грн (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 92 коп.) пені, 20 714,04 грн (двадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 04 коп.) 3% річних, 42 352,45 грн (сорок дві тисячі триста п'ятдесят дві гривні 45 коп.) інфляційних втрат та 11 695,25 грн (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень 25 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 07.06.2021.
Суддя Гумега О.В.