ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2021Справа № 910/4296/21
За позовомПриватного підприємства «Транс Логістик»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
простягнення 83322,76 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування у розмірі 83322,76 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4296/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
21.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем не було надано для огляду транспортний засіб, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п.п. 16.1.11 п. 16 вищевказаного договору добровільного страхування.
07.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
28.05.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення на відповідь на відзив.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
16.07.2019 між Приватним підприємством «Транс Логістик» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 з протоколом розбіжностей (надалі - Договір).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у Частині І Договору наземним транспортним засобом, та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням. Страховик за Договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності з умовами, зазначеними в Частинах І та ІІ Договору.
Частина І містить умову про те, що застраховані транспортні засоби визначаються у додатку 1 до Договору.
До переліку застрахованих транспортних засобів у додатку 56 до Договору, який датований 21.05.2020, включено транспортний засіб Scania G400, державний номер НОМЕР_1 . У цьому додатку зазначено, що період дії Договору щодо включених до нього транспортних засобів складає 04.06.2020 - 03.06.2021. Отже, уклавши додаток 21 до Договору, сторони щодо наведених у ньому транспортних засобів змінили строк дії Договору, продовживши його до 03.06.2021.
Відповідно до п. 1.1 Договору він укладений відповідно до чинного законодавства України, на умовах «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)», затверджених головою правління акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним №0690302, зі змінами та доповненнями, що зареєстровані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за реєстраційним №0613106 від 16.04.2013 (далі - Правила страхування).
Сторони домовились, що в усіх випадках, не передбачених Договором, вони керуються Правилами страхування та чинним законодавством (п. 22.2 Договору).
З огляду на це, крім умов Договору правовідносини, що виникли між сторонами, також регулюються Правилами страхування.
Одним із ризиків, які є предметом страхування за Договором, є пошкодження ТЗ або ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей).
Відповідно до додатку 56 від 21.05.2020 до Договору страховою сумою для транспортного засобу Scania G400, державний номер НОМЕР_1 , є 2000000,00 грн.
14.09.2020 о 10 год 00 хв у Донецькій області, м. Маріуполь, Центральний район, перехрестя вул. Червонофлотська та пр. Миру сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Scania G400, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMI SKO 24, державний номер НОМЕР_2 , під час повертання праворуч з крайньої лівої смуги не дотримався інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом KIA, державний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16.09.2020 Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою-повідомленням (автокаско) про настання події: ДТП, що сталася 14.09.2020 за участі застрахованого транспортного засобу Scania G400, державний номер НОМЕР_1 .
Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копію рахунку №DP-2006731 від 22.10.2020, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Scania G400, державний номер НОМЕР_1 , становить 83322,76 грн.
Листом вих.№1958 від 22.12.2020 Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 14.09.2020, посилаючись на те, що страхувальник при укладенні договору страхування не виконав свого обов'язку щодо надання страховику транспортного засобу Scania G400, державний номер НОМЕР_1 , для огляду та фотографування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, а тому просить стягнути належну до виплати суму страхового відшкодування у судовому порядку.
За правовою природою укладений між сторонами Договір №078999/920/190001043 від 16.07.2019 є договором страхування.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до абз. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За приписами ч. 4 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування повинен містити, зокрема, причини відмови у страховій виплаті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Отже, закон надає можливість сторонам на власний розсуд визначити причини відмови у виплаті страхового відшкодування, застерігаючи їх тільки від вчинення дій, які суперечать закону.
Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб'єктів. У зв'язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 Цивільного кодексу України), суть якої розкрита у ст. 627 Цивільного кодексу України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Укладання договору є наслідком збігу волі та волевиявлення сторін, що забезпечує свободу договору.
Водночас, диспозитивна міра поведінки, яка Законом надана сторонам при формуванні ними умов договору страхування, після досягнення згоди щодо таких є імперативом, виконання якого зумовлює стан виконання договору і настання правових наслідків у випадку його порушення.
Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування сторони визначили у розділі 16 Договору.
Однією з таких підстав, згідно з підпунктом 16.1.11 пункту 16.1 Договору, є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу (підпункт в редакції протоколу розбіжностей).
За приписами Правил страхування, які, як зазначено судом вище, поряд з Договором регулюють спірні правовідносини, акт огляду є документом, що повинен бути складений перед укладенням договору. Це, зокрема, слідує з п. 8.3 Правил страхування, відповідно до якого при страхуванні транспортного засобу, перед укладенням, поновленням чи зміною умов договору страхування, страхувальник зобов'язаний надати страховику транспортний засіб та додаткове обладнання для огляду. Окремо обов'язок страхувальника надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страховику під час укладання договору страхування, після настання страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу страховика протягом дії договору страхування, дублює підпункт 9.2.18 пункту 9.2 Правил страхування, який передбачає обов'язки страхувальника.
Невиконання цього обов'язку, виходячи з викладеного, не унеможливлює укладення договору страхування, але має правовим наслідком виникнення у страховика права відмови у виплаті страхового відшкодування.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До матеріалів справи акта огляду, який би засвідчував факт проведення страховиком огляду та фотографування застрахованого транспортного засобу - автомобіля Scania G400, державний номер НОМЕР_1 , позивач не надав.
За таких обставин, оскільки положеннями п.п. 16.1.11 п. 16.1 Договору прямо передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акта огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ, і такий акт в матеріалах справи відсутній, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 14.09.2020.
В свою чергу, доводи позивача стосовно того, що сам по собі факт укладення договору страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 із визначенням страхової суми та страхових ризиків є підтвердженням того, що автомобіль, зазначений у додатку до Договору страхування, надавався ПП «Транс Логістик» для огляду страховику (а в іншому випадку страховик мав би відмовити страхувальнику в укладенні договору страхування) судом відхиляються з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про страхування» страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а не точна сума ринкової вартості транспортного засобу.
Отже, визначення страхової суми не є тотожним оцінці вартості автомобіля і не є доказом проведення страховиком огляду транспортного засобу, а встановлюючи страхову суму, сторони лише погоджують максимально можливий розмір страхової виплати за договором страхування.
Враховую викладене, позов задоволенню не підлягає.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмови у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова