ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2021Справа № 910/4028/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГІДРО 2009" (22320, Вінницька обл., Літинський р-н., с. Уладівка, вул. Заводська, 1)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)
про стягнення 710 828,93 грн.
за участю представників
від позивача: не з'явився
від відповідача: Прокопів Н.М.
У судовому засіданні 02.06.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГІДРО 2009" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 710 828,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №13872/01 від 31.07.2017, а саме в частині оплати вартості придбаної електроенергії, у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з квітня 2020 року по червень 2020 року у розмірі 588 539,59 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував до стягнення штраф у розмірі 56 087,44 грн, пеню у розмірі 49 281,90 грн та 3% річних у розмірі 16 920,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4028/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 14.04.2021.
09.04.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що обов'язок Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає лише з другого робочого дня, що слідує за днем затвердження розміру вартості послуги Регулятором, наданої Гарантованим покупцем у цьому розрахунковому місяці. За доводами відповідача, змістом позовної заяви та доданими до них доказами не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до положень п.10.4 Порядку, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме на надано належних та допустимих доказів дати отримання Гарантованим Покупцем актів купівлі-продажу електричної енергії за спірний період. Отже, позивачем взагалі не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання відповідача, та відповідно дати виникнення прострочення зобов'язання, а тому розмір позовних вимог, в тому числі штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних здійснено невірно.
13.04.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без їх участі, з огляду на запроваджені карантинні заходи.
У судовому засіданні 14.04.2021 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», та клопотання про зменшення розміру неустойки.
У судовому засіданні 14.04.2021 суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотань про залучення третіх осіб та на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.05.2021.
19.04.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що фактичною підставою оплати електричної енергії за березень-червень 2020, згідно Договору №13872/01 від 31.07.2017 як в редакції Додаткової угоди №201/01 від 30.07.2019, так і в редакції Додаткової угоди № 676/01/20 від 24.03.2020, відповідно до п.10.4. Договору та п. 4.6. Додаткової угоди є отримання від продавця акту купівлі-продажу та затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел. Таким чином, обов'язок Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця за одночасної наявності двох обов'язкових умов: отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії; - затвердження Регулятором розміру вартості Послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Позивач зауважує, що ним надано до суду копії Актів купівлі-продажу електроенергії за зазначені у позові періоди, підписаних сторонами без будь-яких розходжень, уточнень чи зауважень зі сторони відповідача, а відтак ця умова, - виконана.
28.04.2021 до канцелярії надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у якій останній зауважує, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання відповідача, та відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання гарантованим покупцем.
11.05.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без їх участі за наявними у матеріалах справи документами.
У судовому засіданні 12.05.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 02.06.2021.
20.05.2021 до господарського суду надійшли пояснення позивача щодо зменшення розміру неустойки, відповідно до яких останній зазначає, що наведені відповідачем обставини не є винятковими, які можуть бути покладені в основу рішення про зменшення розміру неустойки.
01.06.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без їх участі за наявними у матеріалах справи документами.
У судовому засіданні 02.06.2021 суд заслухав представника відповідача, який заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
31 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГІДРО 2009" (далі - продавець, позивач) та Державним підприємством "Енергоринок" (змінено на підставі Додаткової угоди №201/01 від 30.06.2019 на ДП "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець, відповідач) був укладений договір №13872/01 (далі - договір).
24 березня 2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №201/01 до договору, згідно якої останні дійшли згоди викласти статті 1-7 договору в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.4 договору сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
На виконання умов договору №13872/01 від 31.07.2017 між сторонами були підписані акти купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 213 825,28 грн, за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 148 666,03 грн, за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 149 337,64 грн, за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 340 301,76 грн, всього на суму 852 130,71 грн.
Позивач звертаючись з даним позовом до суду зазначає про те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №13872/01 від 31.07.2017 та норм Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом не у повному обсязі оплатив придбану у квітні-червні 2020 року електричну енергію у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 588 539,59 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Крім того, внаслідок порушення відповідачем строків оплати вартості електроенергії за вказаний вище період, в тому числі за березень 2020 року, позивачем було нараховано до стягнення пеня у розмірі 49 281,90 грн, штраф у розмірі 56 087,44 грн та 3% річних у розмірі 16 920,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №13872/01 від 31.07.2017, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
У ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов'язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого Законом України "Про альтернативні джерела енергії".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема, на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями);
Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом виробник за "зеленим" тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
Як зазначено у ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Згідно з главою 7 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за "зеленим" тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за "зеленим" тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за "зеленим" тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Судом встановлено, що у березні - червні 2020 року відповідач придбав у позивача на умовах договору електричну енергію на загальну суму 852 130,71 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу за вищевказані місяці, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГІДРО 2009" та Державного підприємства "Гарантований покупець".
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Акти звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами ТОВ "УКРГІДРО 2009" та АТ "Вінницяобленерго" за перші 10 днів, за перші 20 днів та за 30/31 днів березня - червня 2020 року.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Судом встановлено, що розмір вартості послуг, наданої відповідачем у березні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП №902 від 29.04.2020, а отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) мав відбутись не пізніше 04.05.2020 року, при цьому за відпущену в період з 01 по 10 березня 2020 року електроенергію відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 15.03.2020, за відпущену в період з 11 по 20 березня 2020 року в строк до 25.03.2020.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні 2020 року, в повному обсязі, однак, з порушенням строків оплати.
Розмір вартості послуг, наданої відповідачем у квітні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП №995 від 27.05.2020, а отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) мав відбутись не пізніше 29.05.2020 року, при цьому за відпущену в період з 01 по 10 квітня 2020 року електроенергію відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 15.04.2020, за відпущену в період з 11 по 20 квітня 2020 року в строк до 25.04.2020.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у квітні 2020 року, лише частково на суму 31 319,66 грн з порушенням строків оплати. Інша частина придбаної електричної енергії на суму 117 346,37 грн залишена відповідачем без оплати.
Розмір вартості послуг, наданої відповідачем у травні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП №1211 від 24.06.2020, а отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) мав відбутись не пізніше 26.06.2020 року, при цьому за відпущену в період з 01 по 10 травня 2020 року електроенергію відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 15.05.2020, за відпущену в період з 11 по 20 травня 2020 року в строк до 25.05.2020.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у травні 2020 року, лише частково на суму 7 236,10 грн з порушенням строків оплати. Інша частина придбаної електричної енергії на суму 142 101,54 грн залишена відповідачем без оплати.
Розмір вартості послуг, наданої відповідачем у червні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП №1435 від 22.07.2020, а отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) мав відбутись не пізніше 24.07.2020 року, при цьому за відпущену в період з 01 по 10 червня 2020 року електроенергію відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 15.06.2020, за відпущену в період з 11 по 20 червня 2020 року в строк до 25.06.2020.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у червні 2020 року, лише частково на суму 11 210,08 грн з порушенням строків оплати. Інша частина придбаної електричної енергії на суму 329 091,68 грн залишена відповідачем без оплати.
Таким чином, судом встановлено, що придбана відповідачем у квітні-червні 2020 року електрична енергія залишена останнім без повної оплати, з урахуванням того, що строк для здійснення розрахунку за вказаний період настав.
Станом на момент розгляду спору, доказів оплати на користь позивача заборгованості у розмірі 588 539,59 грн відповідачем не надано.
Державне підприємство "Гарантований покупець" заперечуючи проти позову вказує на те, що позивачем не наведено та не підтверджено доказами дати отримання Гарантованим покупцем підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії за березень-червень 2020 та необґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у зазначених періодах.
Судом встановлено, що у додатках до позовної заяви містяться копії актів купівлі-продажу електроенергії за березень-червень 2020 року, які були підписані як позивачем, так і відповідачем без зауважень. При цьому дата виникнення зобов'язань відповідача щодо оплати електричної енергії обліковується не з дати підписання Акту, а з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач також посилався на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
Проте суд зазначає, що договором №13872/01 від 31.07.2017 саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом".
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що обґрунтованою, належним чином доведеною та документально підтвердженою заборгованістю Державного підприємства "Гарантований покупець" за договором №13872/01 від 31.07.2017 є сума у розмірі 588 539,59 грн, яка не була оплачена відповідачем у встановлені строки, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГІДРО 2009" в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості електричної енергії, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16 920,43 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 49 281,90 грн та штрафу у розмірі 56 087,44 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
При цьому суд зазначає, що 14.04.2021 відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру неустойки, у якому останній просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до 1,00 грн.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 24 640,95 грн та штраф у розмірі 28 043,72 грн.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з обмеженою відповідальністю "УКРГІДРО 2009", з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГІДРО 2009" (22320, Вінницька обл., Літинський р-н., с. Уладівка, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 39891938) основний борг у розмірі 588 539 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн 59 коп., пеню у розмірі 24 640 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок) грн 95 коп., штраф у розмірі 28 043 (двадцять вісім тисяч сорок три) грн 72 коп., 3% річних у розмірі 16 920 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 10 662 (десять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 43 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.06.2021.
Суддя Л. Г. Пукшин