ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2021Справа № 910/14754/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Мелігант Груп ЛТД (Meligant Group Ltd)
до 1) Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
2) Національного банку України
про відшкодування шкоди у розмірі 10 526 217,20 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Найда Т.І.
Компанія Мелігант Груп ЛТД (Meligant Group Ltd) (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 10 526 217,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем здійснено безпідставне погашення вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик" на суму 10 526 217,20 грн., внаслідок чого було завдано шкоду акціонерам Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", від імені яких діє позивач, у вигляді недоотримання залишку майна (активів) на вказану суму, після ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/14754/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
07.10.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/14754/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.11.2020.
09.12.2020 до Господарського суду міста Києва від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не наведено факту спричинення шкоди саме з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є правонаступником прав та обов'язків банку, який ліквідовано. Зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється не позачергово, а у порядку та спосіб, передбачені ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за умови задоволення вимог кредиторів попередньої черги. Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» не задовольнялися кредиторські вимоги сьомої черги у зв'язку з недостатністю майна та активів банку. Крім того, вимога Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" від 16.06.2016 не є вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки зобов'язання сторін підлягало виконанню у різних валютах.
12.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 17.12.2020.
14.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що протиправною поведінкою є неналежне виконання своїх повноважень Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Майнова шкода та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що акціонери недоотримали залишку активів у сумі 10 550 260,40 грн., які у разі здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зарахування зустрічних однорідних вимог повинні були бути передані акціонерам. При цьому, як Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, так і уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" були повідомлені про необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог, проте відповідних дій не вчинили, що призвело до збитків акціонерам, від імені яких наразі виступає Мелігант Груп ЛТД (Meligant Group Ltd).
У судовому засіданні 17.12.2020 представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі Національного банку України у якості співвідповідача. Позивач зазначив, що прийняття Національним банком України за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", яке у подальшому було скасовано судом, призвело до завдання шкоди позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 залучено до участі у справі Національний банк України в якості відповідача-2 та відкладено підготовче засідання на 28.01.2021.
19.01.2021 до Господарського суду міста Києва від Національного Банку України надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
27.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив стягнути солідарно з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України на користь позивача 10 526 217,20 грн. майнової шкоди.
У судовому засіданні 28.01.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.
28.01.2021 підготовче засідання по справі відкладено на 25.02.2021.
16.02.2021 від Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що внаслідок прийняття рішень, дій, бездіяльності Національного банку України порушено його право, не доведено завданої шкоди позивачу, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та неправомірними діями.
У судовому засіданні 25.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.03.2021.
У судовому засіданні 25.03.2021 розгляд справи відкладено на 29.04.2021.
У судовому засіданні 29.04.2021 розгляд справи відкладено на 13.05.2021.
У судовому засіданні 13.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
24.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Публічним акціонерним товариством "Банк "Юнісон" було укладено Генеральний договір №22-26/117 про порядок проведення міжбанківських операцій (далі - Генеральний договір), яким визначено загальні умови проведення міжбанківських операцій та операцій з цінними паперами.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Генерального договору, договір - це домовленість сторін в межах генерального договору, спрямована на встановлення, зміну або припинення правовідносин між сторонами. Умови договорів визначаються уповноваженими дилерами по системі Reuters Dealing, телефону або іншими каналами зв'язку, з обміном підтвердження умов Договорів по системі S.W.I.F.T., телетексту або електронною поштою НБУ.
Пунктом 3.3 розділу 3 Генерального договору визначено, що договорами типу «СВОП» є договори, які можуть мати наступні значення: валютний «СВОП» - це комбінація двох протилежних конверсійних договорів на однакову суму з різними датами валютування; процентний «СВОП» - обмін кредитами (депозитами) між сторонами в різних валютах по обумовлених ставках в обумовлений строк.
Порядок та умови надання міжбанківських кредитів і депозитів визначені розділом 6 Генерального договору. Зокрема, в п. 6.1 розділу 6 Генерального договору вказано, що при переговорах сторони домовляються про наступні істотні умов договору: сума і валюта операції, дата переказу, дата повернення, процентна ставка, реквізити платежів, умови забезпечення (за необхідності), інші умови (за необхідності).
31.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Публічним акціонерним товариством "Банк "Юнісон" в рамках Генерального договору було укладено договір типу «СВОП» за умовами якого Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» зобов'язувався надати 31.03.2016 Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» 10 487 222,40 грн., а Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» зобов'язалося 11.04.2016 повернути Публічному акціонерному товариству "Банк "Юнісон" 10 550 260,40 грн., а у свою чергу Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» надає 31.03.2016 року Публічному акціонерному товариству «Банк «Юнісон» 400 000,00 доларів США, а Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» зобов'язалося повернути 11.04.2016 Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» 400 000,00 доларів США.
Виконання банками своїх обов'язків станом на 31.03.2016 в рамках Договору типу «СВОП» підтверджується виписками з рахунків та меморіальними ордерами.
У свою чергу, 11.04.2016 зобов'язання з перерахування Публічним акціонерним товариством "Банк "Юнісон" 400 000,00 доларів США на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та 10 550 260,40 грн. у зворотному напрямку не було здійснено з огляду на запровадження 05.04.2016 тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик».
Крім того, 28.04.2016 було запроваджено тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Юнісон".
03.06.2016 на підставі рішення правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 913 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та делеговано повноваження ліквідатора банку.
19.06.2018 на підставі рішення правління Національного банку України № 345-рщ від 18.06.2018 року, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1725 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" та делеговано повноваження ліквідатора банку.
Відповідно до умов зазначеної угоди СВОП, грошові кошти у розмірі 400 000,00 доларів США зараховувались на кореспондентський рахунок Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик», тобто на момент запровадження тимчасової адміністрації 05.04.2016, грошові кошти за угодою типу СВОП, в тому числі які належали Публічному акціонерному товариству "Банк "Юнісон", знаходились у розпорядженні Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».
16.06.2016 Публічним акціонерним товариством "Банк "Юнісон" було подано кредиторську вимогу, яку було включено до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» у розмірі 10 550 260,40 грн.
13.07.2018 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» звернулося з кредиторською вимогою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", зазначені кредиторські вимоги були включені до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" у розмірі 10 526 217,20 грн.
Тобто в процедурі ліквідації були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів як вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на суму 10 550 260,40 грн., так і вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" на суму 400 000,00 доларів США, які в гривневому еквіваленті склали 10 526 217,20 грн.
10.07.2019 було задоволено акцептовані кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» восьмої черги та перераховано з рахунку Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" 10 526 217,20 грн., що підтверджується випискою з рахунку Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон".
У свою чергу, вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на суму 10 550 260,40 грн. не було задоволено.
26.03.2019 Чепіжко О.В., як акціонер та директор Мелігант Груп ЛТД звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" із заявою в якій просила надати інформацію чи вживалась уповноваженою особою заходи, пов'язані із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, що виникають на умовах «СВОП» від 31.03.2016 до Генерального договору від 24.04.2016 року.
Листом № 453/13 від 01.04.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" відмовлено в наданні інформації.
Мелігант Груп ЛТД є акціонером, який володіє 9,44% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон».
Крім того, акціонерами Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» є Лабарней Адванс ЛТД (Labarney Advance LTD), яке володіє 9,48% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Ігейзер Кепітал ЛТД (Egaser Capital LTD), яке володіє 9,44% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Горайтел Солюшнс ЛТД (Goraitel Solutions LTD), яке володіє 9,44% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Вентатранс Сістемс ЛТД (Ventatrans Systems LTD), яке володіє 9,44% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Інтентост Сістемс ЛТД (Intentost Systems LTD), яке володіє 9,44% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Річманті Холдінг ЛТД (Richmanty Holding LTD), яке володіє 9,44% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Фелігрант Елайєнс ЛТД (Feligrant Alliance LTD), яке володіє 9,44% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», які загалом володіють 66,12% акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон».
У свою чергу, вказані компанії відступили на користь Мелігант Груп ЛТД свої права на отримання всього залишку майна (активів) Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» та вчинення будь-яких дій з метою отримання такого майна (активів) від осіб, які можуть ним володіти на підставі Договору про відступлення права вимоги від 24.09.2020.
Рештою акцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» володіють Юністрада Інвест ЛТД - 9,44 %, Амокорд Інвест ЛТД - 9,48 %, Алмонворт Імпей ЛТД - 5,52%, які за власними заявами відмовилися від отримання майна (активів) Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» у зв'язку з чим належне їм майно (активи) розподіляються між рештою акціонерів.
Позивач зазначає, що вказану відмову викладено в умовах Договору про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера № 2/1 від 17.03.2020, який укладено між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» та Мелігант Груп ЛТД, що діяло від імені акціонерів.
Оскільки, Юністрада Інвест ЛТД, Амокорд Інвест ЛТД, Алмонворт Імпей ЛТД відмовилися від отримання залишків майна (активів) Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», а Лабарней Адванс ЛТД (Labarney Advance LTD), Ігейзер Кепітал ЛТД (Egaser Capital LTD), Горайтел Солюшнс ЛТД (Goraitel Solutions LTD), Вентатранс Сістемс ЛТД (Ventatrans Systems LTD), Інтентост Сістемс ЛТД (Intentost Systems LTD), Річманті Холдінг ЛТД (Richmanty Holding LTD), Фелігрант Елайєнс ЛТД (Feligrant Alliance LTD) відступили на підставі Договору про відступлення права вимоги від 24.09.2020 таке право на користь Мелігант Груп ЛТД, то Мелігант Груп ЛТД є особою, яка набула права на отримання 100 % залишку майна (активів) Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», а також на вчинення будь-яких дій з метою отримання такого майна (активів) від осіб, які можуть ним володіти чи звернення до суду з метою отримання відшкодування за таке майно (активи).
За твердженням позивача, після отримання залишку майна (активів), було встановлено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" здійснила безпідставне погашення вимог кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик" на суму 10 526 217,20 грн., внаслідок чого було завдано шкоду акціонерам Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", від імені яких діє позивач, у вигляді недоотриманого залишку майна (активів) на вказану суму, після ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", що і стало підставою для звернення до суду.
Позивач зазначає, що внаслідок взаємопов'язаних спільних неналежних та протиправних дій і рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та протиправних дій та рішень Національного банку України йому була завдана майнова шкода у розмірі 10 526 217,20 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.
За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги Мелігант Груп ЛТД про відшкодування шкоди, завданої позивачу неправомірними рішеннями і діями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.
Приписами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до положень ст. 614, 623 Цивільного кодексу України та ст. 226 Господарського кодексу України, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 1166 Цивільного кодексу України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі віднесено до компетенції Національного банку України.
Право Національного банку України, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, застосовувати до банків санкцій адміністративного характеру закріплено у статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.
Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу у розумінні ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Виведення неплатоспроможних банків з ринку шляхом здійснення тимчасової адміністрації і ліквідація банків згідно із статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є виключною компетенцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За загальними положеннями, наведеними у ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.
Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 по справі №908/2202/18, від 02.03.2020 по справі №910/434/19 та від 09.04.2020 по справі №908/690/19.
Отже, дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоду (збитки), шкода та причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.
Позивач зазначає, що його права на отримання залишкового майна після задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" порушені.
Запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Юнісон» унеможливило виконання своїх зобов'язань за угодою від 31.03.2016 року в частині зворотнього повернення сторонами грошових коштів 11.04.2016 року.
На виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» 16.06.2016 року подало кредиторську вимогу, яка була включена до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» у розмірі 21 951 899 грн., у тому числі по угоді від 31.03.2016 року у розмірі 10 526 217,20 грн.
У свою чергу, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» звернулося з кредиторською вимогою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» на суму 10 526 217,20 грн. на підставі угоди від 31.03.2016 року, які включені до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон».
Таким чином, в процедурі ліквідації були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів як вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на суму 10 550 260,40 грн., так і вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" на суму 400 000,00 доларів США, які в гривневому еквіваленті склали 10 526 217,20 грн.
Умовами п. 2.1 Генерального договору від 24.04.2013 року сторони дійшли згоди на проведення взаємозаліку зустрічних вимог при проведенні операцій.
26.03.2019 Чепіжко О.В., як акціонер та директор Мелігант Груп ЛТД звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" із заявою в якій просила надати інформацію чи вживалась уповноваженою особою заходи, пов'язані із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями що виникають на умовах «СВОП» від 31.03.2016 до Генерального договору від 24.04.2016 року.
Листом № 453/13 від 01.04.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" відмовлено в наданні інформації.
Позивач зазначає, що уповноважена особа Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» повинна була прийняти рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог під час задоволення акцептованих вимог кредиторів відповідної черги за угодою від 31.03.2016 року та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» і виключити кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» у розмірі 10 526 217,20 грн., що еквівалентно 400 000 доларів США, які виникли на підставі угоди на умовах «СВОП» від 31.03.2016 року до Генерального договору №22-26/117 від 24.04.2013 року.
У матеріалах справи наявний лист № 53Б/13 від 06.05.2019 «Щодо задоволення акцептованих вимог кредиторів восьмої та дев'ятої черги» адресований директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ворушиліну К.М., відповідно до якого уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" просила погодити задоволення кредиторської вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" в повному обсязі - 10 526 217,20 грн., шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, за зобов'язаннями, що виникають на підставі угоди на умовах «СВОП» від 31.03.2016 до Генерального договору від 24.04.2013 № 22-26/117 про порядок проведення міжбанківських операцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до нього Фонд здійснює безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Позивачем не надано суду доказів оскарження діянь уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" щодо бездіяльності в частині зарахування зустрічних однорідних вимог та що вони були задоволені судом.
Крім того, Публічне акціонерне товариство "Банк "Юнісон" визнано кредитором в ліквідаційній процедурі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та не було позбавлене права на повернення коштів у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд зазначає, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу правопорушення, наявність яких в силу приписів законодавства є підставою для стягнення майнової шкоди.
Позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів.
Згідно з ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що грунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними (ст. 542 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов'язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.
Разом з тим, суд зазначає, що нормами законодавства України чи договору жодним чином не визначений солідарний обов'язок Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування матеріальної шкоди/тощо.
З огляду на викладене у сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог Мелігант Груп ЛТД, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову Мелігант Груп ЛТД (Meligant Group Ltd) до Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України про відшкодування шкоди у розмірі 10 526 217,20 грн.
Витрати по сплаті судового збору розподілу не підлягають, у зв'язку з тим, що судовий збір за подання даної позовної заяви позивачем не сплачувався.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Мелігант Груп ЛТД (Meligant Group Ltd) до Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України про відшкодування шкоди у розмірі 10 526 217,20 грн. - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 03.06.2021.
Суддя С. В. Стасюк