номер провадження справи 9/48/21
31.05.2021 Справа № 908/615/21
м.Запоріжжя
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. апоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, м.Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)
до відповідача: Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Офіс-Центр", код ЄДРПОУ 31037135 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 80)
про стягнення суми 91054,00 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з відповідача: Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Офіс-Центр" суми 47945,95 грн. основного боргу, суми 635,20 грн. інфляційних втрат, суми 953,68 грн. - 3% річних, суми 41519,17 грн. пені, всього - загальної суми 91054,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.03.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/615/21, присвоєний номер провадження 9/48/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
31.05.2021 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 23.09.2002 між сторонами був укладений договір № 2309 про постачання та використання теплової енергії. На виконання вказаного договору, позивач відпустив відповідачу теплову енергію в період з листопада 2018 по квітень 2020 на загальну суму 52505,66 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 4559,71 грн., у зв'язку з чим заборгованість складає 47945,95 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано відповідачу суму 635,20 грн. інфляційних втрат, суму 953,68 грн. - 3% річних та суму 41519,17 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору.
22.04.2021 до суду (через засоби поштового зв'язку) надійшов відзив позову заяву (направлений відповідачем до суду 21.04.2021). Відзив подано відповідачем у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, яка згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення була отримана останнім 13.04.2021. Зазначене відповідає приписам ч. 8 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з чим відзив прийнято судом до розгляду.
У відзиві вказано, що з розміром основного боргу в сумі 47945,95 грн. відповідач згоден та проведе оплату заборгованості у повному обсязі. В частині вимог про стягнення неустойки відповідач зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки (штраф, пеня) застосовується скорочений строк позовної давності - 1 рік. У теплопостачальної організації - позивача є рік для звернення до суду з вимогою про стягнення зі споживача нарахованої пені, який обчислюється з моменту виникнення права на нарахування такої неустойки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення договірного зобов'язання припиняється через 6 місяців з дня, коли боржник повинен був виконати зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 6 ст. 232 ГК України). Враховуючи викладене, відповідачем наведено у відзиві контррозрахунок штрафних санкцій. Просив відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, суд
23.09.2002 між Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Офіс-Центр" (Споживач, відповідач у справі) та Концерном "Міські теплові мережі" в особі КП «Теплові мережі Орджонікідзевського району» (Енергопостачальна організація) укладено договір №2309 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. В подальшому до договору вносились зміни внаслідок яких Концерн "Міські теплові мережі" (позивач у справі) був визначений як Теплопостачальна організація.
Згідно з умовами цього договору позивач зобов'язався постачати Споживачу (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач - оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.
Теплова енергія за договором постачається до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 80, яке належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 627 від 02.06.2008.
Згідно з Актом обстеження системи теплоспоживання від 22.11.2018 об'єкт теплопостачання розташований у цоколі п'ятиповерхового житлового будинку. Система опалення однотрубна з верхньою розводкою, приєднана до теплових мереж через елеваторний вузол. Система опалення приміщення є спільною з системою опалення житлового будинку.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показаннями приладів обліку або розрахунковим способом.
В пунктах 10.1, 10.2 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач за загальний період з листопада 2018 по квітень 2020 (в опалювальний сезон) відпустив відповідачу теплову енергію, про що свідчать відповідні Акти № 2309 приймання-передачі теплової енергії складені Концерном «МТМ», всього - на загальну суму 52505,66 грн. На оплату поставленої теплової енергії позивачем відповідачу також щомісячно виставлялись рахунки.
Рахунки на оплату та акти приймання-передачі теплової енергії направлялися Теплопостачальною організацією засобами поштового зв'язку на адресу Споживача, вказану у договорі, про що свідчать копії реєстрів відправлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії. В примітках вищевказаних актів було вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту, акт вважається погодженим.
Відповідач оформлені належним чином акти не повернув, письмових заперечень щодо їх підписання не надав.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, відповідач здійснив часткову оплату на суму 4559,71 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 47945,95 грн.
Позивачем надсилались на адресу відповідача претензії від 03.11.2020 № 521/05юр, від 12.02.2021 № 556/05юр щодо погашення вказаної суми заборгованості за теплову енергію за договором № 2309 від 23.09.2002, які залишились останнім без задоволення.
Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-1V (надалі - Закон), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 193 ГК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 275, ч.6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до змісту ст. 24 вказаного Закону основними обов'язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.
Згідно з частиною 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4. Договору).
В пункті 3.2.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 47945,95 грн. підтверджується матеріалами справи.
Відповідач у відзиві з сумою основного боргу в розмірі 47945,95 грн. погодився. Доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу суду станом на час розгляду справи не надано.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 47945,95 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача:
- суми 653,20 грн. втрат від інфляції, нарахованих згідно з розрахунком за актами: за листопад 2018-квітень 2019, листопад-грудень 2019, загальний період нарахування - з січня 2019 по лютий 2020;
- суми 953,68 грн. 3% річних, нарахованих за актами: за листопад 2018-квітень 2019, листопад 2019-січень 2020 (по кожному акту окремо), починаючи з 25 числа місяця наступного за розрахунковим, за загальний період з 25.12.2018 по 11.03.2020 включно.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунки сум 3% річних та втрат від інфляції в межах заявлених позивачем періодів нарахування, суд дійшов до висновку, що дані розрахунки є правильними, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в загальному розмірі 41519,17 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 7.3.3 Договору сторони передбачили, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
Більшого періоду нарахування пені, ніж шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним, договором не передбачено.
Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).
Згідно з приписами ст.257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст.260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК).
Приписами ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Суд враховує, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, тому обчислення строку позовної слід здійснювати окремо по кожному з актів приймання-передачі теплової енергії.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заявлена до стягнення сума пені нарахована на заборгованість по актам за листопад 2018-квітень 2019, листопад 2019-січень 2020 за загальний період з 03.12.2019 по 11.03.2020 включно, по кожному з цих актів окремо. Пеня за актами за лютий, березень, квітень 2020 в межах даної справи позивачем не заявлена, що є його правом.
При цьому, позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГПК України щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, з огляду на те, що строк настання обов'язку з оплати кожного з вказаних актів є різним.
Так, у 2 колонці розрахунку пені вказано, що датою оплати актів за договором є 25 число кожного місяця, наступного за розрахунковим, відносно кожного з актів. Отже визначення за таких обставин початком нарахування пені за всіма актами за листопад 2018-квітень 2019, листопад 2019-січень 2020, починаючи з 03.12.2019 (6 колонка розрахунку) є безпідставним.
У розрахунках основного боргу та пені позивачем відображена часткова оплата за платіжним документом від 14.01.2020 на суму 4559,71 грн., яка була зарахована в рахунок часткового погашення заборгованості за актом за листопад 2018. Відповідач про наявність даної часткової оплати та порядку її зарахування позивачем не заперечив, що вбачається зі змісту контррозрахунку пені, викладеного у відзиві.
За загальним правилом внаслідок здійснення часткової оплати відбувається переривання строку позовної давності. Однак таке переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті позовна заява у даній справі №908/615/21 направлена позивачем до суду засобами поштового зв'язку 05.03.2021, тобто після спливу строку позовної давності для стягнення пені за всіма актами, які включено до розрахунку пені.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Зважаючи, що відповідач у поданому до суду відзиві заявив про застосування позовної давності в частині позовних вимог про стягнення неустойки, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені судом відмовляється повністю згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються судом частково.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сума судового збору, що підлягала до сплати за подання позовної заяви у справі становить 2270,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021).
Згідно з матеріалами справи, позивачем за платіжними дорученнями № 9967 від 22.09.2020 (2102,00 грн.) та № 7370 від 04.08.2020 (210,20 грн.) було сплачено загальну суму 2312,20 грн. судового збору, отже переплата становить 42,20 грн.
За змістом п.1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність повернення позивачу із Державного бюджету України судового збору в розмірі 42,20 грн.
Оскільки в позовній заяві позивачем викладено клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 42,20 грн. Концерну «Міські теплові мережі» слід повернути вказану суму судового збору за відповідною ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Офіс-Центр", код ЄДРПОУ 31037135 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 80) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; рахунок: НОМЕР_1 , Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957) суму 47945 (сорок сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 95 коп. основного боргу.
Стягнути з Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Офіс-Центр", код ЄДРПОУ 31037135 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 80) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; р/р № НОМЕР_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 635 (шістсот тридцять п'ять) грн. 20 коп. інфляційних втрат, суму 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 68 коп. - 3% річних та суму 1234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 92 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено та підписано 07.06.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва