вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. Cправа № 902/29/21
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,
Представники сторін не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; а/с 1800, м. Дніпро, 49027)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир" (вул. Пирогова, буд. 346-А, м. Вінниця, 21018)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 680794,96 грн.
Акціонерне товариство "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 718389,01 грн., з яких 680794,96 грн. - заборгованість за кредитом, 30786,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 0,00грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 6807,94 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Згідно ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Судом зроблено запит від 11.01.2021 до Мурованокуриловецької селищної об'єднаної територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .
09.02.2021 до суду від Мурованокуриловецької селищної об'єднаної територіальної громади надійшла відповідь №010-9/66 від 03.02.2021, в яких зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 09.02.2021 відкрито провадження у справі №902/29/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.03.2021.
Ухвалою від 03.03.2021 відкладено підготовче засідання на 25.03.2021, з підстав викладених у відповідній ухвалі.
11.03.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути солідарно з відповідачів 680794,96 грн. - заборгованість за кредитом та 6807,94 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
25.03.2021 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути солідарно з відповідачів 680794,96 грн. - заборгованість за кредитом.
Ухвалою від 25.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.04.2021.
В судовому засіданні 13.04.2021 представником відповідачів подано до суду відзив на позов, в якому відповідач1 визнав позовні вимоги частково в сумі 303710,11грн. в решті вимог просив відмовити, відповідач 2 позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
Суд, в судовому засіданні13.04.2021, задовольнив клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог та про відкладення судового засідання, в зв'язку з чим, відклав підготовче засідання на 29.04.2021, що занесено до протоколу судового засідання (Протокольна ухвала).
29.04.2021 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 29.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/29/21 для судового розгляду по суті на 27 травня 2021 р.
18.05.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, що стверджується на явними в справі доказами.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.05.2021, в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.03.2011 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир" (далі - Відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява). Згідно цієї Заяви Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://рrivatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/ н від 02.03.2011 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до Договору Відповідач-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до 3.18.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Як зазначено позивачем в позовній заяві свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 690000,00 грн., що не заперечується відповідачем 1.
12.01.2015 р. між позивачем та ОСОБА_1 (далі відповідач-2) було укладено договір поруки № POR1421055370992 (далі договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають за договорами приєднання (п. 1.1. Договору поруки).
Відповідно до розділу Умов 3.18.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь- якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Як зазначено позивачем в позовній заяві у зв'язку з порушенням зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач-1 станом на 22.12.2020 року рахується заборгованість - 718389,01 грн. яка складається з наступного:
- 680794,96 грн. - заборгованість за кредитом;
- 30786,11 гри. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 6807,94 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 0.00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Разом з тим, позивач користуючись наданим йому п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України правом на зменшення розміру позовних вимог, до закінчення підготовчого засідання подав відповідну заяву в якій просив стягнути солідарно з відповідачів лише заборгованості за кредитом в розмірі 680794,96 грн.
Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Позивачем зазначено, що відповідач-1 зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.
Тож, Позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 680794,96 грн заборгованості за Договором банківського обслуговування № б/н від 02.03.2011 р.
Відповідачі у відзиві на позовну заяву зазначили, що ТОВ «Богатир» визнає позов частково, а ОСОБА_1 не визнає позов повністю, з наступних підстав.
Відповідно до заяви від 02.03.2011 р. ТОВ «Богатир» приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.03.2011, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Разом з тим в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме вказаний Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк". Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Таким чином, нарахування будь-яких сум відсотків, комісій, інших витрат на обслуговування кредиту, кредитної лінії тощо є неправомірним.
Відповідно до позовних вимог, з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути солідарно з ТОВ «Богатир» та ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 680 794,96 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Разом з тим, відповідно до наданої Позивачем Виписки з 07.11.2014 р. по 23.12.2020 р. по рахунку № НОМЕР_2 АТ КБ «Приватбанк» списано з рахунку ТОВ «Богатир» 9205,04 грн - в рахунок погашення заборгованості за кредитом та 189163,54 грн, 40606,70 грн, 147314,61 грн - в рахунок погашення заборгованості з відсотків та комісій.
При цьому, ТОВ «Богатир» в жодному документі не висловлювало свої згоди на отримання кредиту на умовах його оплатності шляхом сплати відсотків за користування, використання кредитного ліміту, сплати комісій тощо.
Таким чином, отримавши від АТ КБ «Приватбанк» 690000,00 грн, ТОВ «Богатир» повернуло 386289,89 грн. Залишок заборгованості становить 303710,11 грн, яку відповідач1 визнає.
Щодо відповідача2 у відзиві зазначено, що в якості підстав позову АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що згідно Заяви про відкриття поточного рахунку від 02.03.2011 р. ТОВ «Богатир» приєдналось до Умов. Кредитування, на думку Банку, передбачене п.п. 3.18.1.1, 3.18.3, 3.18.1.8, 3.18.1.6 Умов. В той же час Договір поруки № РОR1421055370992 від 12.01.2015 р. не містить положень про те, що ОСОБА_1 поручився перед АТ КБ «Приватбанк» за зобов'язаннями ТОВ «Богатир» по поверненню кредиту, передбаченого вищенаведеними пунктами. Таким чином, оскільки Поручитель не поручався за вищенаведеними зобов'язаннями, останній не несе за ними цивільно-правової відповідальності. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, що діяла станом на день укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Сторонами спільно не встановлено строк основного зобов'язання, тому порука припиняється, якщо АТ КБ «Приватбанк» не пред'явить позов до поручителя до 12.01.2016 р. АТ КБ «Приватбанк» не пред'явив позову до поручителя по зобов'язанням ТОВ «Богатир» до зазначеного строку. Враховуючи це, порука за Договором поруки № РОR1421055370992 від 12.01.2015 р. є припиненою.
З огляду на викладене відповідач2 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить в солідарному стягненні відмовити.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач 1, підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 02.03.2011, містить істотні умови кредитного договору.
Шляхом підписання Умов та правил надання банківських послуг сторонами дотримано письмової форми такого договору.
Твердження представника відповідачів, що Анкета-заява не містить умов кредитування, встановлення кредитного ліміту, строків повернення кредиту, відсоткових ставок тощо. В ній взагалі не наведено положень про надання будь-яких кредитів чи кредитних лімітів з чого випливає відсутність підстав для стягнення суми заборгованості з поручителя - Відповідача 2 ,оскільки йому не відомо та не могло бути відомо про отримання наявність зобов'язань Відповідача 1 з урахуванням положень Анкети-заяви, судом оцінюються критично оскільки:
- укладання Договору поруки, пізніше, ніж укладання основного зобов'язання не суперечить приписам законодавства;
- при укладанні Договору поруки, поручитель фактично поручився перед позивачем за виконання ТОВ "Богатир" своїх зобов'язань в тому розмірі кредитного ліміту, котрий був встановлений банком;
- укладаючи Договір поруки, ОСОБА_1 погодився (без підписання додаткових узгоджень) на збільшення обсягу відповідальності у випадку збільшення зобов'язань боржника за Угодою 1 або Угодою 2;
- ОСОБА_1 погодився відповідати перед позивачем за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і ТОВ "Богатир".
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Представником відповідачів не заперечується заборгованість ТОВ "Богатир" перед позивачем за кредитом, а доказів повного погашення заборгованості за кредитом не надано.
В той же час, ОСОБА_1 не спростовані взяті ним зобов'язання щодо солідарного обов'язку сплатити суму основного боргу по кредиту в солідарному порядку згідно умов Договору поруки № РОR1421055370992 від 12.01.2015 р
За таких обставин, є правомірною позовна вимога про солідарне стягнення заборгованості за кредитом з відповідачів, що узгоджується із правовою позицією Північно-західного апеляційного господарського суду викладеною в постанові від 17.02.2020 р. у справі 902/616/19.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і в судовому засіданні визнано представником відповідачів, що відповідач 1 отримав від позивача кредитний ліміт в розмірі 690000,00 грн якими останній користувався на власний розсуд і які повинен був повернути останньому, що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості.
Непроведення розрахунків по договору від 02.03.2011 р. позичальником (відповідач 1) та поручителем (відповідач 2) спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до позичальника (відповідача 1) за договором від 02.03.2011 року, а і до поручителя (відповідача 2) за договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.
Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 1.5. Договору поруки, його сторонами погоджено, що у випадку не виконання боржником зобов'язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За змістом п. 2.4.1. Договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1. цього договору.
Згідно із п. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю із зазначенням невиконаного зобов'язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання та вимагати виконання поручителем взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов'язань за «Угодою 1 і/або Угодою 2», незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, враховуючи, що строк дії договору поруки становить 15 років, суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості правомірною, а заперечення відповідача2 необгрунтованими.
Разом з тим, суд дослідивши поданий позивачем розрахунок заборгованості та виписки по рахунку здійснив власний розрахунок заборгованості за кредитом.
А саме, судом встановлено, що банком за час використання відповідачем1 кредитного ліміту, було вчинено ряд не передбачених Анкетю-заявою фінансових операцій з списання коштів.
З огляду на це суд здійснивши власний розрахунок встановив, що заборгованість за кредитом (тіло кредиту) відповідача перед позивачем становить 303710,11 грн. (690000,00 грн кредитний ліміт наданий відповідачу1 - 386289,89 грн загальний розмір оплат відповідача1 = 303710,11 грн).
З огляду на викладене позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 680794,96 грн підлягає задоволенню в сумі визначеній судом, а саме 303710,11 грн.
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідачів, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України, відповідно до розміру зменшених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог.
Позивачем заявами зменшено позовні вимоги, однак в даних заявах відсутнє клопотання про повернення судового збору, тому у суду відсутні правові підстави повернення позивачу частини судового збору відповідно до заяв про зменшення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир" (вул. Пирогова, буд. 346-А, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 31983680) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 303710,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 4555,65 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У частині стягнення 377084,85 грн заборгованості за тілом кредиту відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Копію повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти представників позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачів 1,2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 07 червня 2021 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.: 1 - до справи; 2,3 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; а/с 1800, м. Дніпро, 49027); 4 - відповідачу 1 (вул. Пирогова, буд. 346-А, м. Вінниця, 21018); 5 - відповідачу 2 (АДРЕСА_1)