проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"01" червня 2021 р. Справа № 913/461/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
за участю представників:
позивача (ФОП Бондаренка Д.І.) - не з'явився
відповідача (ФОП Коваленка Р.І.) - адвоката Ляпіна Д.Б. (ордер серії ЗР № 60553 від 20.03.2021 )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича, м. Рубіжне Луганської області (вх. № 740 Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2021 у справі № 913/461/20 (суддя Іванов А.В.; повний текст рішення складено і підписано 09.02.2021)
за позовом Фізичної особи-підприємця Бондаренка Дмитра Івановича, м. Рубіжне Луганської області
до Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича, м. Рубіжне Луганської області
про стягнення 120076,00 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича, м. Рубіжне Луганської області
до Фізичної особи-підприємця Бондаренка Дмитра Івановича, м. Рубіжне Луганської області
про стягнення 187213,90 грн
У серпні 2020 року Фізична особа-підприємець Бондаренко Дмитро Іванович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича про стягнення 120076,00 грн, з яких заборгованість з орендної плати в сумі 96240,00 грн, штраф у розмірі 14436,00 грн та 9400,00 грн невиплаченої орендної плати за останній місяць оренди приміщення. Також в позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести в зв'язку із розглядом даної справи, а саме судовий збір у сумі 2102,00 грн та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 20000 грн, які просив стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір оренди №010319 від 01.03.2019, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у користування за плату на певний строк нежитлове приміщення, загальною площею 320,8 м. кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати (компенсовувати) комунальні витрати. Позивач вказав, що він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав відповідачу в користування вказане майно, натомість відповідач не виконав свій обов'язок щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за 10 місяців 2019 року та не сплатив орендну плату за останній місяць оренди, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
25.09.2020 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Дмитра Івановича безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у сумі 187213,90 грн.
В обґрунтування зустрічного позову ФОП Коваленко Р.І. зазначив, що дійсно 01.03.2019 між ним та ФОП Бондаренко Д.І. було укладено Договір оренди №010319, за умовами якого ФОП Коваленко Р.І. було надано в користувався будівлю нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За усною домовленістю сторін оплата на перших етапах співпраці відбувалась в готівковій формі «з рук у руки» без документальних підтверджень.
ФОП Коваленко Р.І. також вказав, що кошти за користування орендованим приміщенням з березня по грудень 2019 року в сумі 96204 грн. 00 коп., про які зазначав у претензії №1 від 11.12.2019 ФОП Бондаренко Д.І., передавались йому у готівковій формі, як і орендна плата за перший та останній місці, в зв'язку з чим орендар не визнав вимоги вказаної претензії. В подальшому, до моменту розірвання Договору, всі розрахунки між сторонами проводились виключно у безготівковій формі на загальну суму 70000,00 гривень.
Позивач за зустрічним позовом зазначив, що ним було проведено роботи із приведення орендованого приміщення до стану, належного для ведення господарської діяльності, зокрема, придбано обладнання для ремонту систем водо- та енергопостачання приміщення, здійснено поновлення крівлі, встановлено стаціонарні обігрівачі приміщення на суму 30597 грн. 90 коп. З грудня 2019 року сплачено ФОП Бондаренку Д.І. компенсацію за спожиту електричну енергію на загальну суму 86584,57 грн.
ФОП Коваленко Р.І. вважає, що належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, на відміну від орендодавця, який не мав належних підстав для отримання коштів за користування орендованим приміщенням, оскільки об'єкт оренди, який був предметом Договору, не існує як об'єкт нерухомості, а є фактично об'єктом незавершеного будівництва готовністю 88%. Тому, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач не набув статусу власника об'єкта нерухомості у розумінні закону, а отже не мав права укладати Договір оренди та передавати правомочність з користування предметом Договору. У зв'язку з тим, що вказаний Договір було укладено орендодавцем без належного у нього обсягу дієздатності, ФОП Коваленко Р.І. вважає, що майно у вигляді грошових коштів, отримане ФОП Бондаренко Д.І., є безпідставно набутим внаслідок омани, а Договір оренди №010319 від 01.03.2019 є нікчемним правочином.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.02.2021 у справі № 913/461/20 первісний позов Фізичної особи-підприємця Бондаренка Дмитра Івановича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Бондаренка Дмитра Івановича заборгованості з орендної плати в сумі 95640,00 грн, штраф в розмірі 12922,40 грн, судовий збір в сумі 1900,45 грн та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 9041,14 грн. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича відмовлено в повному обсязі. Судові витрати за зустрічним позовом покладено на позивача за зустрічним позовом.
Рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні первісного позову обґрунтоване тим, що:
-Договір оренди №010319 від 01.03.2019 підписаний сторонами без жодних застережень та зауважень і є дійсним правочином;
-позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за Договором оренди №010319 від 01.03.2019 в повному обсязі, передав відповідачу за первісним позовом майно (об'єкт нежитлового нерухомого майна: будівлю нежитлового приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 328271744125, що розташована на земельній ділянці площею 1258 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 320,8 кв.м.) в оренду в комплекті та стані, що відповідають умовам вказаного Договору, а останній прийняв це майно у строкове платне користування і не мав будь-яких претензій щодо його стану;
-15.12.2019 ФОП Коваленко Р.І. сплатив на розрахунковий рахунок ФОП Бондаренка Д.І. 10000 грн. 00 коп. в рахунок сплати орендної плати за грудень 2019 року та частково за попередні місяці, у зв'язку з чим сума заборгованості з орендної плати за період оренди майна з 01.03.2019 по 31.12.2019 становить 86240,00 гривень. При цьому ФОП Коваленко Р.І. не довів суду обставин щодо сплати ним орендної плати з березня по грудень 2019 року у готівковій формі;
-доказів оплати ФОП Коваленком Р.І. решти орендної плати за 10 місяців 2019 року в сумі 86240,00 грн. матеріали справи не містять, як і не містять доказів сплати орендної плати в сумі 9400,00 грн за останній місяць наперед (згідно пункту 3.9. Договору оренди), тому первісні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 86240,00 грн та невиплаченої орендної плати за останній місяць в розмірі 9400 грн, а всього 95640,00 грн, визнані судом першої інстанції законними та обґрунтованими;
-ураховуючи неналежне виконання відповідачем за первісним позовом умов Договору та часткову оплату орендних платежів, вимога про стягнення нарахованого згідно пункту 6.4. Договору оренди штрафу визнана судом обґрунтованою лише в сумі 12992,40 грн, що складає 15% від суми несвоєчасно сплаченої орендної плати за 9 місяців 2019 року, тобто від 86616,00 гривень.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог мотивоване тим, що правовідносини сторін у даній справі є договірними, між сторонами було укладено Договір оренди №010319 від 01.03.2019, який недійсним в судовому порядку не визнавався, тому до них не можуть бути застосовані положення статті 1212 Цивільного кодексу України про повернення безпідставно набутого майна.
Фізична особа-підприємець Коваленко Роман Іванович із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки доказам, наданим позивачем за зустрічним позовом, ігнорування актуальної практики Верховного Суду та положень національного законодавства, яким врегульовані питання власності, договірних відносин та порядок володіння нерухомим майном, просить рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2021 у справі № 913/461/20 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі, стягнувши з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Дмитра Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів у сумі 187213,90 грн.
Заявник апеляційної скарги наголошує, що за усною домовленістю між сторонами орендні платежі відбувались у готівковій формі у форматі «з рук в руки», у тому числі й платежі за перший та останній місяці оренди. Жодних документальних підтверджень проведених оплат ФОП Коваленко Р.І. свідомо від ФОП Бондаренка Д.І. не вимагав, сподіваючись виключно на добропорядність взаємовідносин з орендодавцем. Лише після отримання претензії № 1 від 11.12.2019 і до моменту припинення правовідносин та розірвання договору оренди ФОП Коваленко Р.І. розраховувався із орендодавцем у безготівковій формі. Факт користування орендованим майном підтверджується проведеними роботами із приведення приміщень до стану, належного для ведення господарської діяльності. Для цього ФОП Коваленко Р.І. за власні кошти придбав необхідні матеріали, встановив відповідне обладнання в орендованому приміщенні, провів ремонтні роботи систем водо- та енергопостачання, поновив за власний кошт крівлю орендованого приміщення. Таким чином за час користування орендованим майном було проведено робіт та вчинено дій щодо поліпшення об'єкта оренди на суму 30597,90 гривень (витрати на приведення будівлі у належний стан), сплачено 70000,00 грн орендної плати у безготівковій формі, а з грудня 2019 року також здійснено оплату компенсації за спожиту електричну енергію в сумі 86584,57 грн. Витрати скаржника на утримання майна склали 187213,00 гривень, які ФОП Коваленко Р.І. вважає безпідставно набутим майном внаслідок омани, через те, що ФОП Бондаренко Д.І. не набув статусу власника об'єкта нерухомості у розумінні закону, а отже не мав права укладати Договір оренди та передавати правомочність з користування предметом Договору. Договір оренди укладено без належного обсягу дієздатності в орендодавця, тому цей договір є нікчемним правочином. Оскільки перехід майна у вигляді грошових коштів і факт його отримання підтверджується наведеними у справі доказами, а відсутність належної правової підстави для укладення договору можна вважати доведеною та безумовною, тому наявність складу кондиційного правопорушення, на думку скаржника, є беззаперечним.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 для розгляду справи № 913/461/20 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 913/461/20 з розгляду апеляційної скарги ФОП Коваленка Р.І. Позивачу за первісним позовом надано строк до 20.04.2021 для подачі до суду відзиву на апеляційну скаргу. Справу № 913/461/20 призначено до апеляційного розгляду на 18.05.2021 о 12:00 год. Явку учасників справи у судове засідання вирішено визнати необов'язковою.
19.04.2021 від уповноваженого представника ФОП Бондаренка Д.І. - адвоката Приходька Є.В. до суду надійшло клопотання (вх. № 4571) про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для ознайомлення, вивчення апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів для підготовки до апеляційного розгляду, для захисту прав та інтересів ФОП Бондаренка Д.І. та побудови лінії захисту належним чином.
18.05.2021 до суду від уповноваженого представника ФОП Коваленка Р.І. - адвоката Д.Ляпіна надійшло клопотання (вх. № 5623) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю присутності представника через виявлення у нього РНК Novel Coronavirus (2019-nCov) та необхідність останнього дотримуватися індивідуальних карантинних рекомендацій.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.05.2021 задоволені клопотання представника ФОП Бондаренка Д.І. - адвоката Приходька Є.В. від 19.04.2021 вх. № 4571 та представника ФОП Коваленка Р.І. - адвоката Д.Ляпіна від 18.05.2021 вх. № 5623 про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги на 01.06.2021 о 12:30 год. На електронні адреси ФОП Бондаренка Д.І. та його представника - адвоката Приходька Є.В. направлено скан-копію апеляційної скарги. Запропоновано ФОП Бондаренку Д.І. надати суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у строк до 28.05.2021 з доказами направлення/вручення іншій стороні. Явку учасників справи у судове засідання вирішено визнати необов'язковою.
26.05.2021 на електронну адресу суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6068), який подано його уповноваженим представником - адвокатом Приходьком Є.В. та підписано електронним цифровим підписом останнього. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Позивач вкотре наголошує, що умовами договору оренди № 010319 від 01.03.2019 передбачено проведення розрахунків з орендної плати виключно у безготівковій формі. Доводи скаржника про здійснення орендної плати за 2019 рік готівкою нічим не підтверджені. Проведення ФОП Коваленко Р.І. робіт з ремонту орендованого приміщення є його власною ініціативою та власним бажанням, адже ФОП Бондаренко Д.І. згоди на поліпшення приміщення, що прямо передбачено умовами договору оренди, не надавав. При передачі приміщення в оренду скаржник був обізнаний із станом приміщення і жодних претензій з цього приводу орендодавцю не пред'являв. Правові підстави для відшкодування вартості якихось проведених ремонтних робіт та закупленого обладнання, яке орендар одразу забрав після розірвання договору оренди, відсутні. Міркування заявника апеляційної скарги щодо права власності ФОП Бондаренка Д.І. на приміщення, яке передавалось в оренду, не має жодного відношення до предмета спору про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати.
Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у зв'язку з відпусткою судді Стойка О.В., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 913/461/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 для розгляду справи № 913/461/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Барбашової С.В., судді Пелипенко Н.М., судді Пушай В.І.
Відповідно до пункту 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.
В судове засідання 01.06.2021 з'явився уповноважений представник заявника апеляційної скарги - адвокат Ляпін Д.Б., який надав пояснення у справі.
Інший учасник справи явку повноважного представника у судове засідання 01.06.2021 не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за первісним позовом, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п'ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника скаржника, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.
Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 01.03.2019 між Фізичною особою-підприємцем Бондаренком Дмитром Івановичем (Орендодавець, позивач за первісним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Коваленком Романом Івановичем (Орендар, відповідач за первісним позовом) укладено Договір оренди №010319, відповідно до умов пункту 1.1 якого Орендодавець зобов'язався передати Орендарю у користування за плату на певний строк об'єкт нежитлового нерухомого майна: будівлю нежитлового приміщення (далі - Майно), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 328271744125, що розташована на земельній ділянці площею 1258 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 320,8 кв. м. (т. 1 а.с. 54-58).
Вказаний Договір оренди підписаний сторонами без жодних застережень та зауважень.
Стан орендованого приміщення визначено як задовільний (пункт 1.3. Договору).
Згідно пункту 5.2.7 Договору Орендар, зобов'язався своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату та відшкодовувати (компенсувати) комунальні витрати Орендодавця.
У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за повний календарний місяць оренди Майна, з урахуванням індексації, без ПДВ, становить 9624 грн. 00 коп.
Згідно пункту 3.2. Договору орендна плата не включає витрати Орендодавця на оплату комунальних послуг, необхідних для користування Майном та спожитих Орендарем, а саме: постачання газу та електричної енергії, холодне водопостачання та водовідведення, вивезення побутових відходів та пожежна сигналізація (комунальні витрати Орендодавця).
Згідно пункту 3.3. Договору оренди у разі зміни показників, що зумовлюють розмір орендної плати (витрати на утримання та збереження Майна, податки, збори, внески, тощо), підлягає зміні (перегляду) розмір орендної плати. В цьому випадку Орендодавець надсилає Орендарю письмову пропозицію про зміну Договору щодо розміру орендної плати. Орендар у двадцятиденний строк після одержання пропозиції про таку зміну Договору, зобов'язаний письмово повідомити Орендодавця про результати її розгляду. У разі, якщо Сторони не досягли згоди щодо вказаної зміни Договору або у разі неодержання Орендодавцем відповіді Орендаря у встановлений двадцятиденний строк з урахуванням часу поштового обігу Договір припиняється.
У пункті 3.4. Договору сторони визначили, що нарахування та сплата орендної плати і відшкодування (компенсації) комунальних витрат Орендодавця здійснюється за весь час фактичної оренди Майна, починаючи з моменту передання Майна в оренду і до моменту повернення Майна з оренди за відповідним підписаним Сторонами актом приймання-передачі, включаючи і час після розірвання або припинення Договору.
Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 5 числа місяця, в якому орендується Майно, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця, який підписується сторонами (пункт 3.6. Договору).
За умовами пункту 3.9. Договору Орендар повинен сплатити при підписанні Договору за перший та останній місяці оренди наперед.
Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. Договір набирає чинності з моменту його підписання і застосовується до відносин між Сторонами, які виникнуть з 01.03.2019. Договір укладено на строк 2 роки, обчислення якого починається з 01.03.2019 та закінчується 28.02.2021.
Судом першої інстанції на підставі наявних у справі документів з'ясовано, що на виконання умов Договору оренди №010319 від 01.03.2019, ФОП Бондаренко Д.І. передав ФОП Коваленку Р.І. нежитлове приміщення у стані, що відповідає умовам вказаного Договору, а орендар прийняв в орендне користування вказане Майно і жодних претензій щодо стану чи його комплектації до орендодавця не пред'являв. Протилежне матеріалами справи не підтверджено. Отже, з боку ФОП Бондаренка Д.І. зобов'язання за Договором оренди №010319 від 01.03.2019 є виконаними в повному обсязі.
11.12.2019 ФОП Бондаренко Д.І. звернувся до ФОП Коваленка Р.І. із претензією №1, в якій повідомив останнього про зміну банківських рахунків та запропонував погасити заборгованість по орендній платі, яка на той момент складала 86616,00 гривень (т. 1 а.с. 59-60). Але вказана претензія була залишена ФОП Коваленком Р.І. без відповіді та реагування.
В подальшому ФОП Бондаренко Д.І. листом №060720 від 06.07.2020 повідомив ФОП Коваленка Р.І. про зміну орендної плати, в зв'язку зі змінами в кон'юнктурі ринку та збільшенням витрат на утримання приміщень, яка з 01.08.2020 становитиме 17000 гривень (т. 1 а.с. 63).
У відповідь ФОП Коваленко Р.І. в листі від 20.07.2020 просив надати ФОП Бондаренка Д.І. обґрунтований розрахунок зміни показників, що зумовлюють підвищення розміру орендної плати (т. 1 а.с. 64).
Потім ФОП Коваленко Р.І. листом від 29.07.2020 повідомив ФОП Бондаренка Д.І., що вважає Договір оренди №010319 від 01.03.2019 розірваним та припиняє користування об'єктом нерухомого майна 328271744125, що розташований на земельній ділянці площею 1258 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 320,8 кв. м. (т. 1 а.с. 65).
Спір у даній справі в частині первісного позову виник за Договором оренди Майна стосовно нездійснення відповідачем за первісним позовом платежів з орендної плати у визначеному Договором розмірі за період з 01.03.2019 по 31.12.2019 (за 10 місяців 2019 року) на суму 96240,00 гривень, а також платежу за останній місяць оренди в розмірі 9400,00 грн.
Звертаючись до суду із позовом ФОП Бондаренко Д.І. просив стягнути вказані суми із ФОП Коваленка Р.І., а також нарахував на підставі пункту 6.4. Договору та заявив до стягнення штраф у розмірі 14436,00 грн, який становить 15% від суми заборгованості, що виникла у 2019 році, та підлягає сплаті орендарем у разі порушення строку сплати орендної плати більш чим на 10 днів.
Відповідач за первісним позовом проти заявлених вимог ФОП Бондаренка Д.І. заперечив, вказавши, що Договір оренди №010319 від 01.03.2019 був укладений із порушенням вимог законодавства, без належного обсягу дієздатності з боку орендодавця, оскільки його предметом є об'єкт незавершеного будівництва; Договір оренди №010319 від 01.03.2019 є нікчемним правочином; кошти за сплату орендної плати було передано ФОП Бондаренку Д.І. у готівковій формі, а тому заборгованість по сплаті орендних платежів відсутня.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Згідно з частинами другою, третьою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір, який укладено між сторонами у справі, є договором найму (оренди). При укладенні цього договору сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов Договору щодо предмету договору найму, порядку передачі майна в оренду, сплати орендної плати, строку дії договору, тобто узгодили всі істотні умови, які необхідні для даного виду правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті укладення Договору оренди № 010319 від 01.03.2019 ФОП Коваленко Р.І. своїми діями підтвердив факт підписання цього Договору та протягом тривалого часу, а саме з 01.03.2019 по 31.07.2020, користувався орендованим Майном і не мав до орендодавця жодних претензій ні щодо стану такого майна, ні також щодо його правового статусу.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №214748076 від 02.07.2020 вбачається, що приміщення, загальною площею 320,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке ФОП Бондаренко Д.І. здавав в оренду, дійсно є об'єктом незавершеного будівництва готовністю 88% (т. 1 а.с. 115-117).
Проте колегія суддів зазначає, що право суб'єкта господарювання на розпорядження своїм майном, як невід'ємна складова права власності, яке є абсолютним, не може бути обмеженим, окрім, як у випадках, чітко визначених законом, що відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аргументи заявника апеляційної скарги щодо права власності ФОП Бондаренка Д.І. на приміщення, яке передавалось в оренду, не має жодного відношення до предмета спору про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати.
За приписами частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Будь-яких посилань на норми чинного законодавства щодо нікчемності договору оренди №010319 від 01.03.2019 ФОП Коваленко Р.І. не навів.
ФОП Коваленко Р.І. також не підтвердив факт укладення Договору оренди №010319 від 01.03.2019 із порушенням вимог законодавства, а тому його аргументи з цього приводу судом апеляційної інстанції відхиляються.
До того ж, дії ФОП Коваленка Р.І. щодо укладення Договору оренди №010319 від 01.03.2019, користування орендованим Майном, здійснення підприємницької діяльності в даному приміщенні, свідчать не лише про досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов, а й про вчинення ним дій, спрямованих на його реальне виконання.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем за первісним позовом не спростовано, що після укладення Договору оренди №010319 від 01.03.2019 ФОП Бондаренко Д.І. на виконання договірних умов передав, а ФОП Коваленко Р.І. прийняв у задовільному стані, без будь-яких зауважень та заперечень щодо стану приміщення в строкове платне орендне користування об'єкт нежитлового нерухомого майна: будівлю нежитлового приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 328271744125, що розташована на земельній ділянці площею 1258 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 320,8 кв.м.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України та статей 283-291 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (стаття 286 Господарського кодексу України).
За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
За приписами частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 765 Цивільного кодексу України унормовано, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
За змістом частин першої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно пункту 3.1. Договору оренди розмір орендної плати за повний календарний місяць оренди Майна, з урахуванням індексації, без ПДВ, становить 9624,00 грн.
У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 5 числа місяця, в якому орендується Майно, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця.
Крім того, за умовами пункту 3.9. Договору ФОП Коваленко Р.І. повинен був сплатити при підписанні Договору за перший та останній місяці оренди наперед, тобто окрім суми орендної плати, яку відповідач за первісним позовом мав сплачувати протягом 10 місяців 2019 року, він мав сплатити наперед ще й орендну плату за останній місяць.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується під час апеляційного розгляду справи, що у відповідності до умов договору оренди ФОП Коваленком Р.І. 15.12.2019 сплачено на розрахунковий рахунок ФОП Бондаренка Д.І. лише 10000,00 грн в рахунок сплати орендної плати, що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2019 (т. 1 а.с. 99), через що сума заборгованості з орендної плати за заявлений період становить 86240,00 гривень, а не 96240,00 грн, як про те стверджує позивач за первісним позовом.
Доказів здійснення решти частини орендних платежів в сумі 86240,00 грн за спірний період матеріали справи не містять. Доводи відповідача за первісним позовом стосовно сплати орендних платежів, у тому числі за перший та останній місяці оренди, готівковими коштами не знайшли свого підтвердження серед наявних у справі доказових матеріалів, а тому колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються. Більш того, умовами Договору оренди здійснення орендних платежів у готівковій формі не передбачено. Натомість згідно пунктів 3.6., 3.7. Договору оренди передбачено перерахування орендної плати виключно у безготівковій формі на рахунок орендодавця, а обов'язок орендаря із сплати орендної плати та відшкодування (компенсації) комунальних витрат орендодавця в безготівковій формі вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на відповідний банківський рахунок.
Надані відповідачем за первісним позовом платіжні доручення, правильно визнані судом першої інстанції такими, що підтверджують сплату орендної плати та компенсацію електричної енергії вже у 2020 році (т. 1 а.с. 100-114), що не охоплюється заявленим у первісній позовній заяві періодом заборгованості за 2019 рік.
Звідси є законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості з орендної плати в сумі 86240,00 грн та невиплаченої орендної плати за останній місяць в розмірі 9400,00 грн, а всього 95640,00 грн, є підтвердженими документально та підлягають задоволенню. Аргументи скаржника вказаних висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовують.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).
За умовами пункту 6.4. Договору в разі порушення Орендарем строку сплати орендної плати та відшкодування (компенсації) комунальних витрат Орендодавця більш ніж на 10 днів, він зобов'язаний сплатити Орендареві, незалежно від сплати пені і процентів, вказаних в цьому Договорі, також штраф в розмірі 15% від суми несплачених в строк вищевказаних платежів.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом умов Договору, позивачем за первісним позовом нараховано штраф у розмірі 14436,00 грн, що складає 15% від 96240,00 грн заборгованості.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку штраф має розраховуватись не від суми несвоєчасно сплаченої орендної плати за 10 місяців 2019 року, як вказував позивач за первісним позовом, а від суми несвоєчасно сплаченої орендної плати за 9 місяців 2019 року, тобто від 86616,00 гривень.
Здійснивши власний розрахунок штрафу від суми несвоєчасно сплаченої орендної плати за 9 місяців 2019 року, суд першої інстанції визначився, що сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом становить 12992,40 гривень.
Розмір стягнутого судом першої інстанції штрафу відповідач за первісним позовом в апеляційній скарзі не оспорив та не спростував.
Тож часткове задоволення судом першої інстанції первісних позовних вимог узгоджується із наявними у справі доказами, відповідає положенням чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору оренди, тоді як твердження відповідача за первісним позовом щодо відсутності заборгованості за спірний період та дотримання ним строків здійснення орендних платежів нічим не підтверджуються.
Отже, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням положень статей 2, 13, 14 цього Кодексу, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли орендні правовідносини на підставі Договору оренди №010319 від 01.03.2019, відповідачем за первісним позовом належним чином не виконувались зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті орендних платежів, що є підставою для нарахування штрафу, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог.
Стосовно зустрічних позовних вимог ФОП Коваленка Р.І. до ФОП Бондаренка Д.І. про стягнення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у сумі 187213,90 грн, то судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини сторін у даній справі є договірними, між сторонами було укладено Договір оренди №010319 від 01.03.2019, який недійсним в судовому порядку не визнавався, тому до них не можуть бути застосовані положення статті 1212 Цивільного кодексу України про повернення безпідставно набутого майна. Вимогу про визнання недійсним Договору оренди №010319 від 01.03.2019 ФОП Коваленко Р.І. в зустрічній позовній заяві не заявляв.
В зв'язку з чим, зустрічна позовна вимога ФОП Коваленка Р.І. до ФОП Бондаренка Д.І. про стягнення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у сумі 187213,90 грн обґрунтовано визнана судом першої інстанції безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Поряд із цим судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника про те, що витрачені ФОП Коваленком Р.І. грошові кошти у сумі 30597,90 грн в результаті проведення ремонтних робіт та встановлення певного обладнання в орендованому приміщенні, підлягають поверненню, як безпідставно набуті відповідачем за зустрічним позовом, з огляду на таке.
За умовами договору оренди (пункти 5.1.2., 5.2.5., 5.2.6.), орендар має право за письмовою згодою орендодавця змінювати стан та поліпшувати майно, за свій рахунок проводити поточний ремонт майна та за свій рахунок усувати наслідки аварій і погіршення майна, які сталися з його вини.
У справі відсутні і позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів погодження з орендодавцем здійснення робіт з поліпшення та зміни стану орендованого майна, а тому колегія суддів вважає, що всі ремонті роботи та встановлення обладнання, необхідного для провадження господарської підприємницької діяльності, здійснювались ФОП Коваленком Р.І. з його власної ініціативи, без отримання обов'язкової згоди орендодавця. Будь-яких додаткових угод з цього приводу між сторонами у справі до договору оренди не укладалось. Правові підстави для відшкодування вартості проведених ремонтних робіт та закупленого обладнання, яке за твердженнями ФОП Бондаренка Д.І. орендар забрав одразу після розірвання договору, відсутні.
Оплата компенсації за спожиту електричну енергію в сумі 86584,57 грн та проведені у 2020 році орендні платежі також не можуть вважатись безпідставно набутим майном, оскільки ФОП Коваленко Р.І. користувався орендованим приміщенням, споживав електричну енергію і в силу умов Договору оренди був зобов'язаний відшкодовувати комунальні витрати Орендодавця та сплачувати орендну плату за весь час користування майном.
За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Судове рішення у справі № 913/461/20, яка розглядається, повністю відповідає вказаним вимогам законодавства.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
При цьому апеляційна скарга ФОП Коваленка Р.І. не містить доводів щодо порушення судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині розподілу судових витрат та покладення на відповідача за первісним позовом витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9041,14 грн. Під час апеляційного перегляду справи жодних порушень норм матеріального або процесуального права в частині розподілу цих судових витрат колегією суддів не встановлено.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича, м. Рубіжне Луганської області залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2021 у справі № 913/461/20 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича не підлягає задоволенню, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленка Романа Івановича, м. Рубіжне Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2021 у справі № 913/461/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2021 у справі № 913/461/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Коваленка Романа Івановича, м. Рубіжне Луганської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07.06.2021.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя В.І. Пушай