ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 травня 2021 року Справа № 918/2/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Цвіркун О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Гайдак О.В.
від відповідача: Процун О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 19.03.2021 суддею Бережнюк В.В. у м. Рівне (повний текст рішення складено 19.03.2021) у справі № 918/2/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення заборгованості 2669342, 42 грн.
ТзОВ "Монолітторг" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості 2642342, 42 грн., з яких 2561544 грн. - основний борг, 60912, 63 грн. - інфляційні втрати, 19 885, 79 грн. - 3% річних.
Рішенням від 10.03.2021 вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2575980 грн. основного боргу, 19885, 79 грн. 3% річних, 60912, 63 грн. інфляційних втрат, 20020, 07 грн. витрат по сплаті судового збору. Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 12564 грн. основного боргу. Повернуто з Державного бюджету України позивачу 20020, 07 грн. судового збору.
15.03.2021 на адресу місцевого господарського суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про судові витрати, у якій останній просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.03.2021 заяву представника ТзОВ "Монолітторг" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь заявника судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14929, 50 грн. Ухвалено видати наказ. У задоволенні заяви у іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині стягнення з відповідача 14929,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким зменшити зазначений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Обґрунтовуючи доводи скарги відповідач вказує про те, що додаткове рішення місцевого господарського суду, на думку скаржника, є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене судом з порушенням норм процесуального та матеріального права. Розмір стягнутої суми витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги є значно завищеним, необґрунтованим, не співмірним із складністю справи та безпідставним.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого товариство просило суд останню залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити, а оскаржуване додаткове рішення скасувати.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення у даній справі без змін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського судів дійшла наступних висновків.
В силу приписів ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судами встановлено, що 21.12.2020 між ТзОВ "Монолітторг" та Адвокатським об'єднанням "Юридичне об'єднання "Феміда" було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги, згідно п. 2.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надати Клієнтові юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно умов цього Договору, Адвокатське об'єднання надає правову допомогу та представляє інтереси Клієнта в господарських судах, органах державної виконавчої служби, правоохоронних органах, всіх інших державних органах, а також підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та галузевої належності з питань стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" заборгованості за поставку товару за договорами поставки № 53-122-01-20-09686 від 25.05.2020 та № 53-122-01-20-09864 від 03.07.2020 у відповідності до чинного законодавства України. Клієнт зобов'язаний прийняти та оплатити послуги в строки, та на умовах, передбачених даним Договором. Приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами згідно Акту приймання-передачі наданих послуг, що підписується уповноваженими представниками сторін. Юридичну допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання, зазначений в реквізитах до даного Договору. Оплата здійснюється на основі виставленого рахунку або безпосередньо на підставі даного Договору. Вартість послуг за Договором складає 15000 грн. Оплата здійснюється у повному обсязі до 31.12.2020.
З матеріалів справи вбачається, що для здійснення представництва у даній справі Адвокатське об'єднання визначило (уповноважило) адвоката Гайдака Олександра Володимировича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5101 , видане 25.07.2012).
У суді першої інстанції представником позивача адвокатом Гайдаком О.В. було повідомлено суд про те, що докази понесення фактичних витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі.
В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
15.03.2021 представник позивача поштовим зв'язком надіслав до місцевого господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.
На підтвердження факту виконання робіт по наданню правової допомоги останнім було подано Акт приймання-передачі адвокатських послуг № 01 від 11.03.2021, підписаний головою Адвокатського об'єднання "Юридичне об'єднання "Феміда" Гайдак О.В. та директором ТзОВ "Монолітторг" Паськов Д.С., та скріплений відбитками печаток цих сторін.
Згідно вказаного Акту Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв правову допомогу на умовах, визначених Договором про надання правничої (правової) допомоги від 21.12.2020, загальна ціна (вартість) якої становить 15000 грн. Адвокатським об'єднанням було виставлено Клієнту рахунок - фактуру № СФ-021 від 21.12.2020 на суму 15000 грн.
Також представником позивача було надано платіжне доручення № 428 від 22.12.2020 про сплату Клієнтом 15000 грн. для Адвокатського об'єднання "Юридичне об'єднання "Феміда", призначення платежу: сплата згідно рахунку № СФ-021 від 21.12.2020.
Колегією суддів зазначається, що судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об'єднанням зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та вказано про орієнтовний розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті (позовом).
В силу п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Як вказано вище, згідно ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Судом першої інстанції було враховано, що дана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, сума заявлена до стягнення склала 2669342,42 грн. та є значною. Разом з тим, під час її розгляду відбулося три судових засідання, у яких участь брав представник позивача адвокат Гайдак О.В.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, Акт приймання-передачі наданої правової допомоги, платіжне доручення про сплату Клієнтом 15000 грн. - є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.
Враховуючи те, що рішенням від 10.03.2021 у даній справі позов було задоволено частково, зважаючи на п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно якого судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених у даній справі складає 99, 53 %.
Відтак, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підставно задоволена судом першої інстанції у розмірі 14929, 50 грн.
Стосовно доводів скаржника про не співмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та про те, що надана професійна правнича допомога не була "неминучою", колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень.
Вказану позицію також висловив у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 19/64/2012/5003 від 31.01.2019, зазначивши, що суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що усі необхідні докази на підтвердження обґрунтованості та реального надання правничої допомоги, позивачем подано у повному обсязі.
Як сказано вище, згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Слід зазначити, що в даній конкретній справі розмір заборгованості відповідача перед позивачем є значним та становить 2669342, 42 грн.
Відповідачем заперечувався розмір 3% річних, інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу. Розмір суми основного боргу не заперечувався, але й не сплачувався протягом майже 8 місяців.
З урахуванням того, що весь розмір заборгованості було погашено відповідачем 31.03.2021, тобто за день до набрання законної сили рішенням суду, вказане свідчить про наявність у відповідача грошових коштів для погашення боргу та фактично те, що лише подання позову адвокатом та представництво інтересів позивача у суді та отримання судового рішення стали причиною погашення заборгованості. Отже, витрати на правничу допомогу у даній справі підтверджують їх співмірність з ціною позову, складністю справи та значенням даної справи для позивача та вирішальний вплив судового захисту на фактичне погашення заборгованості.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до положень вищезгаданого Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents V. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стан обох сторін (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).
Крім того, щодо твердження скаржника про не співмірність, колегією суддів зазначається, що у вказаній справі розглядалося стягнення заборгованості за двома договорами поставки з різними видатковими накладними та ярликами на підтвердження прийняття товару. Всі вказані документи потребували опрацювання та розрахунку строків поставки та строків оплати, оскільки вони прив'язані до різних подій.
Стосовно тверджень скаржника про те, то вони не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, останній зазначає, що видаткових накладних було 4, хоча по факту їх було п'ять (видаткова накладна № РН-0000153 від 07.07.2020 на загальну суму 203220 грн., в тому числі ПДВ 33870 грн.; видаткова накладна № РН-0000177 від 24.07.2020 на загальну суму 356190 грн., в тому числі ПДВ 59365 грн.; видаткова накладна № РН-0000181 від 24.07.2020 на загальну суму 45960 грн., в тому числі ПДВ 7660 грн.; видаткова накладна № РН-0000188 від 31.07.2020 на загальну суму 887028 грн., в тому числі ПДВ 147838 грн.; видаткова накладна № РН-0000204 від 06.08.2020 на загальну суму 1096146 грн., в тому числі ПДВ 182691 грн.), про що було зазначено у позовній заяві. Крім того, ярлики не відповідали видатковим накладним, а відповідали частині продукції з різних видаткових накладних, що також потребувало додаткового часу на їх аналіз та співставлення. При усній консультації об'єктивно неможливо прорахувати всі суми і строки оплат та співвіднести їх з фактичними обставинами справи. Зокрема, аналіз документів починається лише з моменту їх фактичного надання, а у даній справі окрім договорів, істотними документами, що мають значення для правильного визначення розміру заборгованості є додатки та видаткові накладні, ярлики. Тому, всі часові рамки надання правничої допомоги, на думку суду, є витриманими.
Щодо твердження скаржника про об'єктивно завищені часові проміжки у п. 6-10 Акту, то в даному аспекті слід зазначити, що виготовлення та направлення відповідачу та суду копій документів об'єктивно займає більше ніж 30 хвилин часу (п. 6). Участь у судових засіданнях визначена відповідно до даних, зафіксованих у системі "ЕаsуСоn". Підготовка відповіді на відзив була зумовлена позицією відповідача щодо 3% річних та інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу та необхідністю пошуку та посилання на відповідну судову практику, зокрема, у справах за участю відповідача (п. 8). Підготовка та подання заяви про відмову від частини позовних вимог також викликана частковим погашенням відповідачем заборгованості під час судового розгляду даної справи (п. 10).
Поряд з цим, судовою колегією зазначається, що скаржник не посилався на вказані підстави при запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення у суді першої інстанції.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що скаржником не доведено у апеляційній скарзі наявності підстав, передбачених ст. 277 ГПК України для скасування оскаржуваного рішення суду та не спростовано те, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2021 у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 19 березня 2021 року у справі № 918/2/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 918/2/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складено "07" червня 2021 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.