вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2021 р. Справа№ 910/11355/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Підтикан К.Г.,
за участю представників:
від позивача - Сахнов Д.А., довіреність від 26.08.2020 №6;
від відповідача - Андишула А.М., довіреність від 31.12.2020 №56-Д;
від третіх осіб - представники не прибули,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 про відмову у відстроченні виконання рішення у справі №910/11355/20 (суддя Ващенко Т.М., повний текст складено - 03.03.2021) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" до Державного підприємства "Гарантований покупець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2 293 124,35 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2.293.124,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати вартості переданої у червні 2020 року електроенергії за Договором № 15625/01.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/11355/20 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" заборгованість у розмірі 2 293 124,35 грн. та судовий збір у розмірі 34 396,87 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 вказане рішення залишено без змін.
До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11355/20 на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення.
Вказана заява обґрунтована наступними доводами:
- неможливістю забезпечення виконання зобов'язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком;
- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону);
- неналежним виконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" обов'язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом в повному обсязі, як наслідок наявність заборгованості перед Гарантованим покупцем на суму 28 335,01 млн. грн. (з ПДВ);
- необхідність забезпечення Гарантованим покупцем оплати електричної енергії перед виробниками за "зеленим" тарифом у обсягах, що пов'язані з невиконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" спеціальних обов'язків з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії;
- часткове виконання відповідачем зобов'язань з оплати спірного періоду;
- встановлений в п. 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ строк погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилася станом на 1 серпня 2020 року фактично буде відбуватися протягом 2021-2022 років;
- визначені в ст. 8 та пункті 11-1 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про альтернативні джерела енергії" додаткові джерела фінансування ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантованого покупця" для виконання зазначених спеціальних обов'язків згідно з Законом та Порядком;
- відсутність вини відповідача у не виконанні спірних зобов'язань та складний фінансовий стан ДП "Гарантований покупець", внаслідок невиконання іншим учасником спірних правовідносин наведених спеціальних обов'язків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/11355/20.
Ухвала суду мотивована тим, що боржником не доведено наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 та прийняти нове про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/11355/20.
Апеляційна скарга мотивована аналогічними доводами, що й заява про відстрочення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Треті особи правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від третіх осіб до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін та третіх осіб не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення третіх осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Боржник при зверненні до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.
Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання, а заявником не надано доказів що у строк один рік з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає грошові кошти від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Таким чином, твердження апелянта про наявність боргу зі сторони Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Крім цього, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що виконання його грошових зобов'язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачених договором та Порядком.
При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 травня 2021 року у справі №910/11830/20.
Наявність 826 зареєстрованих суб'єктів господарювання, отриману від яких електроенергію відповідач має сплачувати, та погашення наявного розміру заборгованості відповідача перед позивачем не свідчать про надання позивачу переваг перед іншими виробниками.
Суд відзначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому воно зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Таким чином, відповідачем не надано доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання рішення боржником.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований Покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/11355/20.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований Покупець" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 про відмову у відстроченні виконання рішення у справі №910/11355/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено: 04.06.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко