вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2021 р. Справа№ 911/1488/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Підтикан К.Г.,
за участю представників:
від позивача - не прибув;
від відповідача - Колесник Т.А., довіреність №3 від 04.01.2021,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/1488/20 (суддя Подоляк Ю.В., повний текст складено - 26.03.2021) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про стягнення 48 930 906,05 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 62 856 795,43 грн., з яких 18 647 969,58 грн. основного боргу, 19 185 843,03 грн. інфляційних втрат, 7 512 325,44 грн. 3% річних та 17 510 657,38 грн. пені.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №2231/1718-ТЕ-17 від 29.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.
До закінчення підготовчого засідання та до початку розгляду справи по суті, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 48 930 906,05 грн., з яких 4 121 366,92 грн. основного боргу, 19 621 076,75 грн. інфляційних втрат, 7 677 805 грн. 3% річних, 17 510 657,38 грн. пені.
Суд прийняв вказану заяву до розгляду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2021 закрито провадження у справі №911/1488/20 в частині вимог про стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 121 366,92 грн. основного боргу; решту позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про стягнення 19 621 076,75 грн. інфляційних втрат, 7 677 805 грн. 3% річних, 17 510 657,38 грн. пені задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 19 621 076,75 грн. інфляційних втрат, 7 677 805 грн. 3% річних, 8 755 328,69 грн. пені, 672 143,09 грн. витрат зі сплати судового збору; в решті позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про стягнення 8 755 328,69 грн. пені відмовлено.
Так, у зв'язку зі сплатою відповідачем під час розгляду справи, суми основного боргу у розмірі 4 121 366,92 грн., суд керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, через відсутність предмету спору. Разом з тим, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за переданий природний газ. Тому, враховуючи порушення відповідачем строків оплати товару, згідно вірного розрахунку позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення 7 677 805 грн. 3% річних та 19 621 076,75 грн. інфляційних втрат. Крім того, місцевим судом також визнано обґрунтованим нарахування позивачем пені, що здійснено у відповідності до п. 8.2 договору та п. 8.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018. В той же час, враховуючи, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений у 2017-2018 роках природний газ за договором, а також беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50% - до 8 755 328,69 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у стягненні пені в розмірі 8 755 328,69 грн. та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.
Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції приписів статті 233 Господарського кодексу України, у зв'язку з не встановленням всіх необхідних обставин, визначених даною нормою. Апелянт вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені. За його твердженнями, суд не врахував інтереси позивача, не оцінив розмір заподіяних йому збитків, завданих несвоєчасною оплатою контрагентом поставленого газу, а також, залишив поза увагою відсутність у справі доказів, які б свідчили про скрутний матеріальний стан відповідача.
Окрім цього, апелянт зауважив, що суд за власною ініціативою застосував норми матеріального права, які дають можливість зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, оскільки відповідач не заявляв відповідного клопотання про зменшення пені.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В свою чергу, від представника позивача через засоби електронного зв'язку надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Беручи до уваги вказану заяву представника позивача, з урахуванням наданих відповідачем пояснень, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (споживач) 29.09.2017 було укладено договір постачання природного газу №2231/1718-ТЕ-17, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 2.1 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 02.04.2018 до договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 78751,658 тис. куб. метрів (сімдесят вісім мільйонів сімсот п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім куб. метрів), у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у жовтні 2017 року - 5204,897 тис. куб. м, у листопаді 2017 року - 12828,907 тис. куб. м, у грудні 2017 року - 15604,513 тис. куб. м, загалом за ІV квартал 2017 року - 33638,317 тис. куб. м. За січень 2018 року - 16956,453 тис. куб. м, за лютий 2018 року - 14704,639 тис. куб. м, за березень 2018 року - 13452,049 тис. куб. м, загалом за І квартал 2018 року - 45113,341 тис. куб. м.
Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 4100 тис. куб. метрів (чотири мільйони сто тисяч куб.м), у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у квітні 2018 року - 4100 тис. куб. м, у травні 2018 року - 0 тис. куб. м.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 договору).
Згідно п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення договору становить 4 942 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.
Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 02.04.2018 до договору).
Як стверджує позивач, на виконання умов договору у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року ним передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 275 941 879,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме - від 31.10.2017 на суму 12 459 681,44 грн., від 30.11.2017 на суму 42 625 787,82 грн., від 31.12.2017 на суму 46 766 772,65 грн., від 31.01.2018 на суму 59 547 039,65 грн., від 28.02.2018 на суму 54 998 731,24 грн., від 31.03.2018 на суму 53 804 846,83 грн., від 30.04.2018 на суму 5 739 020,06 грн.
Однак, враховуючи, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором постачання природного газу №2231/1718-ТЕ-17 від 29.09.2017 строків оплати, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 4 121 366,92 грн. основного боргу, 19 621 076,75 грн. інфляційних втрат, 7 677 805 грн. 3% річних та 17 510 657,38 грн. пені.
Судом першої інстанції позов задоволено частково.
Так, суд закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 4 121 366,92 грн. основного боргу, у зв'язку зі сплатою останнім вказаної суми боргу.
В той же час, суд встановив, що відповідач розрахувався за газ з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується довідкою за операціями по Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» з 01.09.2017 по 31.01.2020, банківськими виписками та долученими до справи платіжними дорученнями.
Тому, враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 621 076,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2017 по 31.07.2020 та 7 677 805 грн. 3% річних - за період з 28.11.2017 по 13.08.2020, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за висновком суду, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 510 657,38 грн. пені (загальний період прострочення з 28.11.2017 по 25.11.2018) теж є правомірною. Однак, дослідивши доводи наведені в клопотанні відповідача про зменшення розміру пені, суд встановив, що зазначені відповідачем обставини є достатніми для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50% - до 8 755 328,69 грн.
Як вбачається з вимог апеляційної скарги, апелянт не погоджується зі зменшенням розміру пені на 50%, а тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 8 755 328,69 грн. пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у даній справі в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 19 621 076,75 грн. інфляційних втрат, 7 677 805 грн. 3% річних, 8 755 328,69 грн. пені, а також в частині закриття провадження у справі не оскаржується, в такому разі рішення місцевого суду в цій частині судом апеляційної інстанції не підлягає перегляду.
Стосовно перегляду судового рішення від 16.03.2021 в частині відмови у стягненні 8 755 328,69 грн., у зв'язку зі зменшенням розміру пені на 50%, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних (15,3% річних з 01.01.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018 до договору постачання природного газу №2231/1718-ТЕ-17 від 29.09.2017), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно розрахунку позивача, ним за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, нараховано відповідачу пеню в розмірі 16,4% річних за період прострочення 28.11.2017 по 31.12.2017 та 15,3% річних за період прострочення з 01.01.2018 по 25.11.2018 від суми прострочених платежів за кожний день прострочення платежу, загальний розмір якої складає 17 510 657,38 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок суми пені здійснено у відповідності до п. 8.2 договору та п. 8.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018 до договору постачання природного газу №2231/1718-ТЕ-17 від 29.09.2017.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту статей 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи і їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
За твердженнями апелянта, суд за власною ініціативою застосував норми матеріального права, які дають можливість зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, оскільки відповідач не заявляв відповідного клопотання про зменшення пені.
Проте, як свідчать матеріали справи, 15.02.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90%, яке міститься на аркушах справи 116-124 у томі 7.
Так, місцевий господарський суд приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені, зменшуючи її розмір за клопотанням відповідача до 50%, врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, погашення відповідачем основного боргу за договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій.
Крім того, суд врахував наявність обставин, які свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; і те, що здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків населення з відповідачем за спожиту теплову енергію.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати коштів за поставлений природний газ. Однак, з огляду на прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу не лише пеню, а й 3% річних та інфляційні втрати, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, суд зменшивши розмір пені на 50%, виходив із конкретних обставин даної справи, зокрема, відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, врахував суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та відіграння нею особливої соціальної ролі, а відтак, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції приписів статті 233 Господарського кодексу України, у зв'язку з невстановленням всіх необхідних обставин, визначених даною нормою, та не врахуванням інтересів обох сторін, в тому числі позивача, відхиляються за необґрунтованістю.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 50% від належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Відповідна правова позиція щодо зменшення пені в аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №922/3667/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 11.12.2019 у справі №904/1636/19.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/1488/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 04.06.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко