вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2021 р. Справа№ 920/540/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Сумбуд»
на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2020
у справі № 920/540/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради
до: 1. Приватного акціонерного товариства «Сумбуд»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет»
про стягнення в солідарному порядку 555 279,25 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Керівник Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (далі - ПАТ «Сумбуд», відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» (далі - ТОВ «Сервіс-Маркет», відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку упущеної вигоди у розмірі 555 279,25 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує на ухилення відповідачів від укладення договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми під час будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: пр-т М.Лушпи, 5, корп. 21 в м. Суми, у зв'язку з чим позивач не отримав кошти на розвиток інфраструктури міста.
Рішенням Господарського суду Сумської області позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради на рахунок міського бюджету в солідарному порядку упущену вигоду в сумі 555 279,25 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що неправомірна бездіяльність відповідачів щодо обов'язку останніх взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної мережі населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач був позбавлений отримати відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки (упущена вигода) перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з наведеною неправомірною бездіяльністю відповідачів.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Сумбуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким залишити позовну заяву без розгляду у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України та стягнути з Сумської місцевої прокуратури на користь скаржника судовий збір.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування тієї обставини, що позов прокурором було подано передчасно, до того моменту, коли сторони могли отримати реальну можливість визначити наявність або відсутність підстав для укладення договору про пайову участь; судом не було звернуто увагу на те, що частина 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію; вирішуючи спір, суд не навів в оскаржуваному рішенні норми чинного законодавства, яка б передбачала стягнення з двох замовників будівництва пайові внески у солідарному порядку; також суд не врахував правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові у справі №912/2385/18, та за наявності у даній справі підстав, не залишив позовну заяву прокурора без розгляду у відповідності до п.2 ч.1 статті 226 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 Приватному акціонерному товариству «Сумбуд» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2020 у справі № 920/540/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд скарги призначено на 31.03.2021.
Сумська місцева прокуратура скористалась правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що скаржником не наведено підстав для скасування рішення, а доводи скарги про передчасне звернення прокурора до суду з позовною заявою спростовуються наявним у справі актом готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019, на підставі якого Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради видано сертифікат серії СМ №1621913411153, яким засвідчено готовність до експлуатації об'єкта, замовниками будівництва якого значаться відповідачі.
У відзиві прокурор також зауважив, що в п.12 Акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 міститься відмітка, що Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради та відповідачами 21.10.2018 укладено договір про залучення коштів пайової участі, за яким замовниками будівництва згідно платіжного доручення №2114 від 16.11.2018 сплачено кошти у повному обсязі, проте, згідно інформації, наданої Департаментом фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради за платіжним дорученням №2113 від 16.11.2018 перераховано лише 51 407,63 грн, однак договір про залучення коштів пайової участі від 21.10.2018 Управлінням з ТОВ «Сервіс Маркет» та ПАТ «Сумбуд» чи інші договори по об'єкту будівництва Багатоквартирний житловий будинок за адресою: пр-т М.Лушпи,5, корп. 21 в м. Суми не укладались; водночас відповідачами не було надано доказів будівництва під'їзних шляхів за вищевказаною адресою, поза межами земельної ділянки; Сумською місцевою прокуратурою на адресу позивача направлялись листи від 07.05.2020 та від 12.05.2020 з метою спонукання звернутись до суду з відповідним позовом щодо стягнення з відповідачів спірних коштів, однак Управлінням жодних заходів не вживалось, що вказує на нездійснення суб'єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та в силу приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову.
31.03.2021 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представників ТОВ «Сервіс Маркет» та АТ «Сумбуд» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання сторонам строку для врегулювання спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.04.2021.
20.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача та відповідачів надійшло клопотання про затвердження мирової угоди від 19.04.2021, а 21.04.2021 від представника відповідачів - клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що прокуратурою не викладено правової позиції щодо клопотання про затвердження мирової угоди, а також клопотання про призначення наступного судового засідання у справі в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.05.2021.
На електронну пошту Північного апеляційного господарського суду та через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про затвердження мирової угоди 30.04.2021 та 05.05.2021 відповідно.
Судове засідання 05.05.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О. у відпустці з 05.05.2021 по 07.05.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 розгляд апеляційної скарги ПАТ «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2020 у справі №920/540/20 призначено на 26.05.2021.
26.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника ПАТ «Сумбуд» надійшли письмові пояснення щодо повного виконання обов'язку, передбаченого ч.2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», примірник мирової угоди від 19.04.2021.
Прокурор у судовому засіданні просив оголосити перерву в розгляді справи для надання йому можливості ознайомитись з новою редакцією мирової угоди.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у розгляді справи оголошено перерву на 02.06.2021.
01.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли письмові пояснення щодо підтримання раніше поданих заперечень на клопотання про затвердження мирової угоди.
02.06.2021 в судове засідання позивач та відповідач-2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи/
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача-2, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, заслухавши думку представника відповідача-1 та прокурора, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі зазначених вище осіб.
В судовому засіданні представник відповідача-1 клопотання про затвердження мирової угоди в редакції від 19.04.2021, поданої суду апеляційної інстанції 26.05.2021 підтримав, просив її положення затвердити, а апеляційне провадження закрити.
Прокурор проти затвердження мирової угоди заперечив, вказуючи про те, що її положення суперечать вимогам закону, у зв'язку з чим не може бути затвердженою, а апеляційне провадження не підлягає закриттю.
Вислухавши пояснення представника відповідача-1, прокурора щодо клопотання про затвердження мирової угоди у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її затвердження, враховуючи наступне.
Як вбачається з тексту мирових угод від 19.04.2021, поданих суду апеляційної інстанції 20.04.2021 та 26.05.2021, мирова угода від 26.05.2021 має відмінність від попередньої мирової угоди в тому, що така доповнена п.3 угоди наступного змісту: «Сторони визнають виконаним обов'язок відповідачів у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту, передбачений ч.2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)».
Відповідно до ст.192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Судова колегія погоджується з правовою позицією прокурора у справі про безпідставне посилання сторін у мировій угоді на положення ч.5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відсутності підстав для застосування ч.5 ст. 30 цього Закону та зменшення розміру пайових внесків.
Так, клопотання про затвердження положень мирової угоди сторони обґрунтовують тим, що рішенням Сумської міської ради №793-МР від 24.03.2021 у комунальну власність прийнято від ПАТ «Сумбуд» дороги для в'їзду-виїзду автотранспорту про проспекту Михайла Лушпи,5 біля корпусів 21,21\1,22 в м. Суми. Вартість будівництва дороги складає 3 250 958,00 грн, в тому числі за рахунок будівництва дороги біля корпусу 21 в м. Суми у сумі 555 279,25 грн, а тому відповідно до ч.5 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач зараховує відповідачам в рахунок сплати коштів пайових внесків розмір вартості будівництва дороги біля корпусу 21 в м. Суми.
З наведеним сторонами у мировій угоді судова колегія погодитись не може, враховуючи наступне.
Частиною 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» законодавцем врегульовано питання зменшення кошторисної вартості будівництва при визначенні величини пайової участі, а не порядок зменшення пайових внесків у зв'язку з передачею інженерних мереж та/або об'єктів у комунальну власність.
Витрати на влаштування транспортних комунікацій (доріг, шляхів) є частиною загальної кошторисної вартості будівництва об'єкту, що визначається у проектно-кошторисній документації.
У відповідності до п.10 Акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 15 864 100,00 грн, і саме від розміру вказаної кошторисної вартості є розрахованими пайові внески, які підлягають сплаті відповідачами.
Втім, відповідачами, всупереч вимог ч.5 ст.40 вищевказаного Закону, на вартість збудованої ними дороги зменшено не суму загальної кошторисної вартості, а розмір пайових внесків, визначений, виходячи з кошторисної вартості будівництва.
Водночас, варто зауважити, що порядок зменшення розміру пайових внесків визначено ч.5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Означена норма вказує на те, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
Згідно з ч.1 ст. 30 Закону, технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро-, і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.
Отже, видача технічних умов щодо будівництва доріг чинним законодавством не передбачена.
Як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідачами у справі не надано доказів будівництва під'їзних шляхів за адресою: м. Суми, пр-т М. Лушпи, 5, поза межами їх земельної ділянки, при цьому з наданих до відзиву на позовну заяву документів про виконання будівельних робіт при будівництві інженерних мереж (влаштування під'їзних шляхів) за вищезазначеною адресою неможливо встановити, яку суму коштів відповідачі витратили на будівництво під'їзних шляхів саме до корпусу 21.
Не представлено відповідачами належних доказів цьому і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, підстави для затвердження мирової угоди від 19.04.2021 у справі №920/540/20 відсутні через невідповідність її умов вимогам законодавства.
В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Прокурор вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
02.06.2021 в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника скаржника, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 видано сертифікат серії СМ № 162191341205, яким засвідчено готовність до експлуатації об'єкта, а сааме, десятиповерхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 21 в м. Суми.
Зі змісту даного сертифікату вбачається інформація про те, що замовниками будівництва виступають відповідачі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Маркет» та Приватне акціонерне товариство «Сумбуд».
05.10.2016 рішенням сесії Сумської міської ради № 1161-МР затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (надалі - Порядок), який діяв до та на час реєстрації відповідачами декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до пункту 10 Акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 15864,1 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено.
Пункт 12 Акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 містить інформацію про те, що між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради та замовниками будівництва (відповідачами у справі) 21.10.2018 укладено договір про залучення коштів пайової участі, за яким згідно платіжного доручення № 2114 від 16.11.2018 сплачено кошти у повному обсязі.
Однак, за відомостями, наданими Департаментом фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради за платіжним дорученням № 2113 від 16.11.2018 ПАТ «Сумбуд» перераховано лише 51 407,63 грн, а за інформацією позивача договір пайової участі відповідачами та інші договори по об'єкту будівництва за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 21 в м. Суми, не укладалися.
Згідно інформації, наданої КП «Міськводоканал» Сумської міської ради на запит заступника керівника Сумської місцевої прокуратури, викладеної в листі від 30.07.2019 вих.№19/5714, даних про виконання забудовником технічних умов на приєднання десятиповерхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 21 в м. Суми, до водопровідних та каналізаційних мереж при його будівництві, відсутня.
Відповідно до інформації, наданої Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 12.08.2019 та від 05.05.2020, звернення від відповідачів щодо передачі у комунальну власність територіальної громади м. Суми об'єктів інфраструктури, розташованих за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 21 в м. Суми, не надходили.
В той же час, як правильно встановлено судом першої інстанції, у житловому будинку по проспекту М. Лушпи, 5, корп. 21 в м. Суми, придбано квартири за кошти Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд молодіжному будівництву» на загальну суму 696 928,00 грн.
Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми, який мали сплатити відповідачі за об'єкт склав 634 564,00 грн. Враховуючи ту обставину, що договір пайової участі відповідачами не було укладено, зазначена сума є упущеною вигодою, яку Сумська міська рада могла б отримати у разі його укладення.
У той же час, у зв'язку з будівництвом квартир за державні кошти сума пайової участі підлягає зменшенню на 27 877,12 грн, а також на суму 51 407,63 грн, яка була сплачена відповідачем-1 в якості пайової участі.
Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми, що підлягала сплаті відповідачами становить 555 279,25 грн.
Оскільки відповідачі як замовники будівництва ухиляються від участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми шляхом укладення відповідного договору пайової участі, несплата останніми до міського бюджету коштів пайової участі є порушенням інтересів держави, при цьому суб'єктом владних повноважень захист інтересів держави не здійснено, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов'язанні строк.
Згідно з частинами 1-5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
За приписами частини 9 статті 40 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічну норму наведено у пункті 4.3 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (п.5.1 Порядку).
Пайові кошти замовник будівництва до прийняття об'єкта в експлуатацію перераховує до спеціального фонду міського бюджету (п.5.2 Порядку).
З системного аналізу положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01.01.2020) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Суми випливає, що обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування, а обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах встановленого строку, а неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.
Згідно зі статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 217 ГК України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.
В силу приписів статті 224 ГК України, яка кореспондується зі статтею 623 ЦК України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з частиною другою статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідачі в порушення вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Суми не уклали договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Суми, що свідчить про бездіяльність останніх у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення і укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Сумська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури міста відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням «упущена вигода».
Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.
Частиною 6 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 4 відсотки від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Відповідно до п.3.2.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради №1161-МР від 05.10.2016, пайова участь замовника в розвитку інфраструктури м. Суми (у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта) для будівництва багатоповерхових житлових будинків затверджено у розмірі 4 відсотка.
Суд першої інстанції перевірив наведений позивачем розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми, який необхідно було сплатити відповідачам, з урахуванням часткової сплати відповідачем-1 51 407,63 грн пайових внесків, визнав його правильним та таким, що відповідає пункту п.3.2.2 вищенаведеного Порядку та дійшов правомірного висновку про обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 555 279,25 грн збитків.
Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно встановив та виходив з наявності складу цивільного правопорушення в діях обох відповідачів, а саме:
- протиправна поведінка: договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми з Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради всупереч вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також п.3.2.2. Порядку відповідачами не укладено;
- збитки: внаслідок невиконання відповідачами вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради не отримала кошти у розмірі 555 279,25 грн;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками: внаслідок протиправних дій відповідачів територіальній громаді м. Суми завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету в розмірі 555 279,25 грн;
- вина: відповідачі, не зважаючи на наявність у останніх встановленого законом обов'язку брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернулись до Сумської міської ради з приводу укладення договору та не перерахували 555 279,25 грн пайового внеску на створення та розвиток інфраструктури міста Суми.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції про те, що вимоги керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради щодо стягнення з відповідачів шкоди в сумі 555 279,25 грн є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення з відповідачів збитків у солідарному порядку, вказуючи на обов'язок прокурора по доведенню розміру зобов'язання ПАТ «Сумбуд» та ТОВ «Сервіс-Маркет» кожного окремо, оскільки, як вбачається з сертифікату серія СМ №162191341153 відповідності закінченого будівництвом об'єкта від 14.05.2019, ПАТ «Сумбуд» та ТОВ «Сервіс-Маркет» є рівноцінними замовниками об'єкта та пов'язані неподільністю предмета зобов'язання.
З огляду на наведене, посилання суду першої інстанції на ст. 541 ЦК України, відповідно до якої солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання, є правомірним та достатньо вмотивованим.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає правильною позицію місцевого господарського суду з приводу недоведеності відповідачами доказів будівництва під'їзних шляхів за адресою: м. Суми, пр-т М. Лушпи, 5, поза межами їх земельної ділянки. З наданих до відзиву документів про виконання будівельних робіт при будівництві інженерних мереж (влаштування під'їзних шляхів) за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, 5, неможливо встановити, яку суму коштів відповідачі витратили на будівництво під'їзних шляхів саме до корпусу 21.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим твердження скаржника про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України та неврахування у зв'язку з цим судом першої інстанції правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020, через відсутність підстав для представництва прокурором.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частина 4 ст. 53 ГПК України визначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Пунктом 2.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми встановлено, що у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів у розвиток інфраструктури м. Суми, виконавчий комітет Сумської міської ради виступає в особі Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради.
Згідно з п.4.1.2 Положення Управління має право виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в суді з питань, що належать до повноважень Управління.
Відповідно до ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, однак останнім, як зазначив прокурор, підтвердивши це відповідними доказами, заходи щодо стягнення відповідних коштів до бюджету не вживалися, з огляду на листи від 07.05.2020 та від 12.05.2020, що направлялись Сумською міською прокуратурою на адресу позивача задля ініціювання останнім звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення коштів в дохід територіальної громади міста.
Отже вказане свідчить про нездійснення суб'єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову, зважаючи, що інтереси держави є незахищеними.
При цьому, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого вищевказаною нормою Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження суду підстав для представництва.
Приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагають від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності.
Водночас, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №826/15338/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними правами відповідної сторони процесу. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
За таких обставин, вбачаються виключні підстави для представництва прокурорм інтересів держави у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2020 у справі № 920/540/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, таким чином доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим підстави для його скасування чи зміни відсутні, відповідно, апеляційна скарга ПАТ «Сумбуд» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2020 у справі № 920/540/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2020 у справі № 920/540/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2020 у справі № 920/540/20.
3. Матеріали справи № 920/540/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.06.2021.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз