вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2021 р. Справа№ 920/1094/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради
на рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2021
у справі № 920/1094/20 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927»
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки
Сумська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927» (далі - відповідач, ТОВ «Сумське АТП-15927») про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015, посилаючись на невиконання відповідачем ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) щодо укладення додаткової угоди, оскільки останній продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.03.2021 у справі № 920/1094/20 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позивачем заявлених вимог з огляду на те, що виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Сумська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що в результаті протиправної бездіяльності недобросовісного орендаря, який продовжує користуватись земельною ділянкою та не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, саме Сумська міська рада потребує правового захисту; судом не надано оцінки бездіяльності відповідача, яким було отримано примірники додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015, однак не повідомлено позивача в порядку ст.188 Господарського кодексу України про результати розгляду такої пропозиції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2021 у справі № 920/1094/20; задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; призначено розгляд апеляційної скарги на 02.06.2021 та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач, правом, наданим статтею 263 ГПК України, не скористався та не подав відзиву на апеляційну скаргу.
У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, явка якого у судове засідання обов'язковою не визнавалась, заслухавши думку представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без його участі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15.06.2015 між Сумською міською радою та ТОВ «Сумське АТП-15927» було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір від 15.06.2015), за умовами якого, позивач на підставі рішення Сумської міської ради від 06.05.2015 №4302-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16, площею 0,7900 га, кадастровий номер 5910136600:11:008:0050, на якій знаходяться нежитлові будівлі.
Згідно з п. 1.3 договору - категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з п. 2.1 договору земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під розміщеним АТП, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель- землі транспорту (12.04. для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).
Договір укладено строком на 5 років до 06.05.2020 (п. 2.2. договору).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.08.2020 № 220531779 з 26.12.2007 за ТОВ «Сумське АТП-15927» за адресою: м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 16 зареєстроване відповідне нерухоме майно.
16.04.2020 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до відповідача з листом № 06.01.-16/869 щодо підписання додаткової угоди, в якому зазначив, що відповідно до протоколу від 21.02.2020 №185 постійною комісією з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради, враховуючи знаходження на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16, належного відповідачеві нерухомого майна, ухвалено питання поновлення дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,7900 га, кадастровий номер 5910136600:11:008:0050, на той самий строк, на тих самих умовах.
З урахуванням викладеного, позивач надіслав відповідачеві три примірники додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 з проханням підписати та повернути всі примірники угоди в місячний строк для подальшої реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП), повідомивши, що після здійснення реєстрації права оренди один примірник додаткової угоди разом із витягом ДРРП буде направлений останньому.
На підтвердження направлення вказаного листа позивачем надано опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 17.04.2020 № 0021297 0017721 та накладну від 17.04.2020 № 4050107982673.
Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 на той самий строк, на тих самих умовах та неповернення відповідачем у комунальну власність за актом-приймання передачі наданої в оренду земельної ділянки, у зв'язку із закінченням 06.05.2020 терміну дії договору від 15.06.2015, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, в якій просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 в редакції, визначеній в пункті 2 прохальної частини позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено врегульовано статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 33 цього Закону (у редакції, чинній станом на дату закінчення строку дії договору оренди землі) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев'ята статті 33 вказаного Закону).
Отже, для продовження договірних відносин на підставі положень частин 1-5 статті 33 Закону необхідне волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов, орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.
Вказана правова позиція висловлена у постанові від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме, стосовно тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі №915/1003/20 прийшов до висновку, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Подібна правова позиція щодо необхідності повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з дотриманням строку, передбаченого умовами договору, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19 та від 19.11.2020 у справі №914/236/18.
Також Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі № 907/18/18 вказав, що додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання встановленого ст. 33 Закону України «Про оренду землі» алгоритму дій - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
При цьому суд касаційної інстанції наголосив на тому, що законодавець у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності).
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку судом першої інстанції дій відповідача на предмет виконання ним вимог статті 188 Господарського кодексу України є необгрунтованими.
Відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо звернення відповідача, як орендаря до позивача із повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, а стаття 33 Закону України «Про оренду землі» встановлює орендареві не обов'язок, а право скористатись преважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк (вказані положення визначені умовами п. 2.2. договору від 15.06.2015).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2021 у справі №920/1094/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та відповідає сформованій судової практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах щодо поновлення договору оренди за приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі», таким чином доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим підстави для його скасування чи зміни відсутні, відповідно, апеляційна скарга Сумської міської ради має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2021 у справі № 920/1094/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2021 у справі № 920/1094/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 920/1094/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.06.2021.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова