вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2021 р. Справа№ 910/5116/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя Курдельчук І.Д.) від 01.04.2021 про забезпечення позову у справі №910/5116/21
за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач: ОСОБА_2
відповідачі: ОСОБА_1
треті особи без самостійних вимог:
1. ОСОБА_3 ,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД",
за участі представників згідно протоколу судового засідання
30.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме: накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) у розмірі 3 150 000,00 грн (три мільйони сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Заява мотивована тим, що є дійсні підстави вважати, що частка у розмірі 45% статутного капіталу ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" може бути відчужена в подальшому третім особам, та у ОСОБА_2 як позивача, у зв'язку із декількома подальшими відчуженнями, виникнуть об'єктивні труднощі її повернення. При цьому, заявник посилається на те, що ОСОБА_3 отримав частку у статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" за відповідним актом прийому-передачі, не оплатив її ціну продавцю у встановлений строк (за умовами Договору купівлі-продажу оплата мала бути здійсненна в день підписання договору); у зв'язку із небажанням здійснювати оплати за Договором купівлі-продажу, вирішив подарувати третій особі; з метою приховання дійсних правовідносин уклав з ОСОБА_1 саме договір дарування, оскільки в такому разі статутом не передбачено обов'язок повідомляти іншого учасника про відчуження частки.
За доводами заявника, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до проведення незаконних реєстраційних дій, пов'язаних зі зміною відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад учасників та органи управління ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", і як наслідок утруднити чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення позову та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки незаконні дії відповідача, призведуть до необхідності застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав позивача.
В той же час, 30.03.2021 ОСОБА_2 подав до канцелярії Господарського суду міста Києва позовну заяву до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - ОСОБА_3 , про витребування з володіння ОСОБА_1 частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", що становить 45% статутного капіталу цього товариства на користь ОСОБА_2 .
Також, 31.03.2021 від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову, аналогічна за свої змістом заяві, що надійшла до суду 30.03.2021 до пред'явлення позову.
Вказана заява залишена без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2021, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/5116/21 задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3150000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 .
Задовольняючи подану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги, які має намір заявити позивач спрямовані на повернення у власність частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", у зв'язку з чим вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження спірної частки статутного капіталу знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ОСОБА_2 та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна. Тобто, спір стосується захисту та поновлення корпоративних прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок продажу ОСОБА_3 спірної частки Товариства.
На думку суду першої інстанції, обраний заявником захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/5116/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не взяв до уваги те, що заявником не було надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач в подальшому може відчужити частку 45% в статутному капіталі ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» третім особам. На думку скаржника, саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви позивача. При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на висновки, викладені в Постанові Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, не звернув уваги на п. 4.7. останньої, де суд наголошував на факті не наведення обставин, що можуть свідчити про імовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
26.04.2021 матеріали оскарження ухвали від 01.04.2021 з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено йому строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №910/5116/21, відкрито провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 20.05.2021.
11.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому він заперечував проти задоволення апеляційної скарги на наголошував, що вжиті заходи забезпечення позову не обмежують відповідача в реалізації його права на участь в управління товариством у відповідності до установчих документів та не обмежує його правомочності.
В судовому засіданні 20.05.2021 оголошено перерву до 27.05.2021.
В судовому засіданні 27.05.2021 колегія суддів заслухала представників позивача та відповідача.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини третя та четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18).
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічна правова позиція викладено в Постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/6924/18).
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв'язку з предметом позовної вимоги.
Колегія суддів враховує, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/16800/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019 (зі змінами), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнання недійсним акту прийому-передачі частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019 до договору купівлі-продажу; визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020 до договору дарування частки; скасування відповідних реєстраційних дій, визнання за позивачем права власності на спірну частку.
Верховний Суд, переглядаючи та скасовуючи в касаційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 у справі №910/16800/20, яка залишена без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, та якою вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку (45%) ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3150000,00 грн, зазначив, що такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. З огляду на те, що предметом спору у справі №910/16800/20 є вимоги немайнового характеру, Верховний Суд дійшов висновку, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору та не перебуває в правовому зв'язку з предметом позовних вимог, та може бути заявлений лише з вимогами майнового характеру.
Враховуючи вказані приписи Верховного Суду, позивач звернувся до суду з даною заявою про забезпечення позову та зазначив про намір подати до суду позов про скасування акту приймання-передачі частки у статутному капіталі до договору дарування частки від 22.10.2020, витребування з володіння ОСОБА_1 частки (45%) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3150000,00 грн.
Так, позовні вимоги, що має намір заявити позивач, спрямовані на повернення у власність частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", що вибула з його власності за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_3 (покупець), який в свою чергу, умов договору не виконав, вартість частки не сплатив, а натомість відчужив вказану частку, уклавши договір дарування останньої з ОСОБА_1 . На думку заявника, договір дарування був укладений саме з метою приховання дійсних правовідносин та для уникнення обов'язку повідомляти інших учасників товариства про намір відчуження частки, у зв'язку з чим існує імовірність вчинення відповідачем правочинів щодо відчуження спірної частки статутного капіталу, що знівелює судове рішення у випадку задоволення позову ОСОБА_2 та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна.
Колегія суддів виходить з того, що заявлений захід забезпечення позову шляхом накладення арешту перебуває в логічному зв'язку з позовними вимогами про витребування частки, що має намір заявити позивач, що, зокрема, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною постанові від 29.03.2021 у справі №910/16800/20.
Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що зазначений захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки, у випадку подальшого відчуження спірної частки в статутному капіталі Товариства, позивач не зможе захистити своє порушене право в межах даного судового провадження без інших звернень до суду до нових учасників товариства.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву, не врахував позиції Верховного Суду, викладеної в п. 4.7. постанови від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, а саме не надав доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
На думку колегії суддів, в даному випадку з урахуванням обставин, покладених в основу вимог заявника, подання доказів, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача не є визначальною умовою для вжиття заходів забезпечення позову. Так, спірна частка вибула з власності позивача за договором купівлі-продажу та набута відповідачем на підставі договору дарування.
Водночас, відповідно до чинного законодавства саме у випадку відчуження частки в статутному капіталі шляхом укладення договору дарування, учасник товариства, який дарує свою частку, не зв'язаний обмеженнями, що випливають з переважного права інших учасників товариства на набуття відчужуваної частки, оскільки не зобов'язаний повідомляти про це інших учасників товариства та отримувати згоду загальних зборів учасників товариства.
При цьому, враховуючи відсутність обов'язку повідомляти інших учасників товариства про відступлення частки, відповідач може безперешкодно у будь-який момент відчужити свою частку, при цьому він не буде здійснювати жодних дій, які б могли опосередковано свідчити про намір вчинити дарування частки, як-то отримувати згоду від інших учасників тощо.
Отже, враховуючи, що позивачем наразі оскаржується договір дарування, на підставі якого відповідач отримав частку у власність, та з метою захисту від потенційної можливості відчуження частки у такий саме спосіб (шляхом укладення договору дарування), колегія суддів вважає за можливе вжити заходів забезпечення позову за відсутності доведеності обставин, які б безпосередньо вказували на наявність у відповідача наміру відчужити частку. На думку, колегії суддів можливі негативні наслідки від відчуження части відповідачем перевищують негативний вплив запроваджених обмежень.
Колегія суддів враховує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову. У разі зміни власника спірної частки позивача буде позбавлено оперативного, вчасного захисту та поновлення корпоративних прав, які він вважає порушеними, та виникне необхідність нового звернення до суду з іншим позовом.
Також колегія суддів враховує, що обраний позивачем захід забезпечення позову не обмежує відповідача в реалізації його корпоративних прав та не перешкоджає господарській діяльності товариства, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких сприятиме поновленню прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.
За таких обставин, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність вжиття заявленого заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 про забезпечення позову у справі №910/5116/21 - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 04.06.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко