вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2021 р. Справа№ 910/12534/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Руденко М.А.
Кропивної Л.В.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Усатенко І.В.) від 04.02.2021 (повний текст складено 16.02.2021) у справі №910/12534/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-логістік"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
про стягнення 2871531,24 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік"
про визнання пункту договору недійсним та стягнення 17658,98 грн
за участі представників згідно протоколу судового засідання
ТОВ "Тас-Логістік" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про стягнення заборгованості у розмірі 2871531,24 грн, з яких: 2537050,00 грн основного боргу, 256291,67 грн пені, 33937,44 грн інфляційних втрат, 44252,13 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором № 20718ОР від 02.07.2018.
15.09.2020 року до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Тас-Логістік" про визнання недійсною окремої частини правочину, а саме:
- п. 5.6 договору оренди вагонів № 20718ОР від 02.07.2018, укладеного між ТОВ "Тас-Логістік" та ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль";
- п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019,
- п. 2 додаткової угоди № 10 від 29.11.2019,
- п. 2 додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 до цього ж договору.
Крім цього, позивач за зустрічним позовом просить застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: стягнути з ТОВ "Тас-Логістік" на користь ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" залишок грошових коштів у розмірі 17658,98 грн, що були сплачені в якості гарантійного платежу на виконання договору оренди вагонів № 20718ОР від 02.07.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на користь ТОВ "Тас-Логістик" 2229541,02 грн основного боргу, 44121,62 грн 3% річних, 28693,56 грн втрат від інфляції, 34535,34 грн судового збору. У частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 307508,98 грн, пені у розмірі 256291,67 грн, 3% річних у розмірі 130,51 грн та втрат від інфляції у розмірі 5243,88 грн відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
Мотивуючи ухвалене рішення в частині відмови у зустрічному позові, місцевий господарський суд, зокрема, виходив з недоведеності позивачем наявності обставини, з якою ст. 229 ЦК України пов'язує можливість визнання правочину недійсним. Враховуючи, що вимога про стягнення з ТОВ "Тас-Логістик" залишку гарантійного платежу у розмірі 17658,98 грн була заявлена у порядку ст. 216 ЦК України, як правовий наслідок недійсності правочину, суд зазначив, що підстави для її задоволення також відсутні. Вирішуючи спір в частині первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дострокове розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку зі сплати заборгованості з орендної плати, що утворилася у нього під час дії договору. Утім, взявши до уваги заяву відповідача за первісним позовом від 04.09.2020 № 445, дійшов висновку про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 307508,98 грн в рахунок погашення боргу з орендної плати у сумі 2537050,00 грн. З огляду на викладене первісну позовну вимогу про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнив частково у сумі 2229541,02 грн. Проаналізувавши положення п. 6.2 договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у разі прострочення орендарем платежів за договором сторони погодили альтернативне виникнення у орендодавця або права на нарахування пені, або права на розірвання договору. Враховуючи, що орендодавець скористався своїм правом на дострокове розірвання договору, суд зазначив про відсутність правових підстав для стягнення з орендаря заявленої суми пені. Перевіривши виконаний позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив, що останні підлягають задоволенню лише у сумі 44121,62 грн та 28693,56 грн відповідно, відмовивши у стягненні 130,51 грн 3% річних та 5243,88 грн втрат від інфляції.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Тас-Логістик" у стягнені з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" 2229541,02 грн основного боргу, 44121,62 грн 3% річних, 28693,56 грн втрат від інфляції, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням ним норм процесуального права. Так, скаржник посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом при виконанні договору, у порушення приписів ст. 213 ЦК України, безпідставно витлумачив пункти договору про гарантійний платіж на власний розсуд, звівши їх зміст до забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки, що, на думку позивача, є підставою для визнання спірних пунктів договору недійсними. Проте суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не навів власного висновку щодо правової природи, суті та змісту гарантійного платежу, натомість, надав детальний аналіз ст. 230 ЦК України, яка закріплює правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, хоча позивач в обґрунтування зустрічного позову посилався на приписи ст. 229 ЦК України та просив визнати оспорювані пункти договору недійсними як такі, що вчинені під впливом помилки. Крім того, здійснивши лише часткове зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 307508,98 грн в рахунок погашення боргу з орендної плати у розмірі 2537050,00 грн та не зарахувавши в рахунок погашення решти боргу суму гарантійного платежу на підставі заяви ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" від 04.09.2020 № 445, місцевий господарський суд припустився неправильного застосування ст. ст. 601, 602, ЦК України та порушення закріпленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину. До того ж, залишив поза увагою, що неповернення орендодавцем суми гарантійного платежу та одночасне стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати суперечить загальним принципам справедливості, добросовісності та розумності.
16.03.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20, розгляд справи №910/12534/20 призначено на 20.05.2021.
28.04.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відправлений позивачем за первісним позовом засобом поштового зв'язку 26.04.2021, тобто в межах строку, визначеного ухвалою Північного господарського суду від 12.04.2021.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Тас-Логістик" просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - без задоволення.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20.05.2021 у справі №910/12434/20, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В., призначено наступне судове засідання у справі №910/12534/20 на 27.05.2021.
В судовому засіданні 27.05.2021 колегія суддів заслухала представника позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 наведеної норми).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.07.2018 між ТОВ "Тас-Логістик" (орендодавець) та ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (орендар) було укладено договір № 20718ОР оренди вагонів, відповідно до п. 1.1-1.3 якого за цим договором орендодавець зобов'язується за плату надати орендарю в оренду вагони, що належать орендодавцю на правах власності або іншій законній підставі, для перевезень вантажів. Розмір орендної плати, тип, модель, кількість, термін оренди, станція прийому-передачі в оренду та інші умови оренди вагонів визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору. Термін оренди вагонів за цим договором починає обраховуватись з дня (включно) підписання акту прийому-передачі вагонів в оренду і припиняється з дня, наступного за днем підписання акта прийому-передачі вагонів з оренди.
Орендар приймає вагони по акту прийому-передачі в оренду в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, узгоджену сторонами в додатковій угоді до цього договору. Орендодавець передає вагони орендарю в оренду по акту прийому-передачі, у якому зазначається: технічний стан вагонів, кількість прийнятих в оренду вагонів, восьмизначний номер кожного з переданих в оренду вагонів, рік побудови кожного вагона, а також поточна ринкова вартість кожного вагона. Датою передачі вагонів в оренду є дата акта прийому-передачі вагонів в оренду, який підписується уповноваженими представниками сторін по прибуттю вагонів на станцію прийому-передачі (п. 2.1.1, 2.1.3 договору).
Згідноз п. 2.2.1, 2.2.3 договору по закінченню терміну оренди, при розірванні цього договору на підставі п. 7.2, 7.3 орендар зобов'язується передати вагони орендодавцю або іншій особі, що має законне право на вагони, з оренди технічно справні і комерційно придатні протягом наступного терміну: при закінченні терміну оренди - не пізніше останнього дня терміну оренди. При цьому орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати закінчення терміну дії договору; при достроковому розірванні договору на підставі п.п. 7.2, 7.3 - не пізніше останнього дня дії договору. При цьому орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати розірвання договору. Орендар передає вагони з оренди орендодавцю за актом прийому-передачі з оренди в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, але не пізніше наступної доби з моменту прибуття на вказану станцію.
Орендна плата нараховується від дати підписання акта прийому-передачі вагонів від орендодавця орендарю (включно) по дату підписання акта прийому-передачі вагонів від орендаря орендодавцю. Дата прибуття на станції прийому-передачі вагонів в/ з оренди визначається по даним філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", а у випадку розбіжностей - за штемпелем станцій прийому-передачі на залізничних накладних. Ставка за неповну добу користування вагонами (оренди) розраховується як за повну. Розмір місячної орендної плати за один вагон розраховується шляхом множення ставки, узгодженої сторонами в додаткових угодах до цього договору, на кількість вагонодіб (п. п. 5.2, 5.4 договору).
Згідно з п. 5.5 договору (у редакції додаткової угоди № 9 від 05.11.2019) саму першу передоплату за перший і за останній місяць оренди орендар сплачує протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідних рахунків, але не пізніше ніж за 7 банківських днів до запланованої дати прибуття вагонів на станцію прийому-передачі в оренду. Орендодавець зобов'язується передати рахунок орендарю за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти. Надалі орендар щомісячно здійснює 100% оплати за кожен поточний місяць оренди на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного поточного місяця оренди.
Сторони, укладаючи договір, погодили п. 5.6 останнього в наступній редакції: «гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря менш ніж за 1 календарний рік з дня підписання договору оренди, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 даного договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає».
У подальшому сторони уклали додаткову угоду № 8 від 22.07.2019, у якій виклади п. 5.6 договору у новій редакції: «гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору».
Відповідно до п. 7.1 договору (у редакції додаткової угоди № 8 від 22.07.2019) цей договір набуває чинності з 02.07.2018 і діє до 31.08.2020 включно.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що дострокове розірвання даного договору можливе за ініціативою орендодавця, при цьому орендодавець зобов'язаний в письмовій формі проінформувати орендаря за 2 місяці до запланованої дати розірвання.
Згідно п. 7.3, 7.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку повністю або частково відмовитись від виконання договору і зажадати повернення вагонів шляхом заяви односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково у позасудовому порядку в разі настання наступних обставин (які сторони вважають істотними): при простроченні з вини орендаря повністю або частково хоча б 1 платежу на термін більше 5 календарних днів; при порушенні орендарем п.п. 3.1, 3.2, 4.1.10, 4.1.14, 4.1.15, 6.5 цього договору; якщо по відношенню до орендаря: порушено справу про визнання його неспроможним (банкрутом); порушено справу про ліквідацію, як юридичної особи; уповноваженими органами або засновниками орендаря прийнято рішення про реорганізацію орендаря. При розірванні зміні договору з підстав, зазначених у п. 7.3 договору, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання/зміни договору. До моменту розірвання договору орендодавець має право відкликати своє повідомлення.
Повідомлення та інші документи, у тому числі додатки, додаткові угоди, претензії, передбачені цим договором, або у зв'язку із ним, можуть передаватись однією стороною іншій стороні за допомогою поштового, кур'єрською, факсимільного зв'язку або електронною поштою відповідно до п.п. 9.6, 9.7 цього договору. Будь-яке листування, інформація, повідомлення або інше повідомлення, яке повинно бути зроблено за цим договором або в зв'язку з ним підлягає направленню: на адресу орендаря: м. Київ, проспект Степана Бандери, 9-В (п. 9.4, 9.6 договору).
Пунктом 9.10 договору передбачено, що після закінчення дії договору або при його розірванні сторони зобов'язуються протягом 14 календарних днів провести повний взаємний фінансовий розрахунок.
Додатковою угодою № 1 від 02.07.2018 сторони визначили, що орендодавець надає орендарю, починаючи з 01.08.2018, в оренду вагони-хопери криті для зерна та інших харчових вантажів: у кількості 126 вагонів, розмір орендної плати за 1 вагон на 1 добу - 1200,00 грн.
Згідно з додатковою угодою № 2 від 03.07.2018 орендодавець надає орендарю в оренду 25 вагонів-хоперів критих в липні 2018 з орендною платою за 1 вагон на 1 добу у сумі 850,00 грн, з 01.08.2018 - з розміром орендної плати 1350,00 грн за 1 вагон за 1 добу.
Додатковою угодою № 3 від 04.07.2018 сторони визначили, що орендодавець надає, починаючи з 21.08.2018, орендарю в оренду вагони-хопери криті для зерна та інших харчових продуктів у кількості 10 штук з орендною платою 1350,00 грн за 1 вагон на 1 добу.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 10.09.2018 сторони домовились, що вагони моделі 19-7053-02 у кількості 25 одиниць та вагони моделі 19-4109-01 у кількості 26 одиниць, надані у користування орендарю згідно договору, підлягають поверненню орендарю в термін до 20.09.2018 включно. Станції приймання-передачі вагонів з оренди - згідно з відповідними інструкціями орендаря. Вказаною додатковою угодою сторони домовились змінити порядок розрахунків по орендній платі за вересень 2018, жовтень 2018.
Додатковою угодою № 5 від 01.10.2018 сторони визначили, що орендодавець надає орендарю в оренду вагони-хопери криті для зерна та інших харчових вантажів у кількості 100 штук з розміром орендної плати за 1 вагон за 1 добу - 1300,00 грн.
У додатковій угоді № 8 від 22.07.2019 сторони дійшли згоди про користування вагонами-хоперами у кількості 150 одиниць в серпні 2019 за ціною оренди - 1625,00 грн за 1 вагон за 1 добу; вересень 2019 - квітень 2020 з орендною платою 1700,00 грн за 1 вагон за 1 добу; травень -липень 2020 - 1350,00 грн за одну добу з один вагон; серпень 2020 орендна плата - 1625,00 грн за 1 вагон за 1 добу.
Додатковою угодою № 10 від 29.11.2019 сторони визначили, що за період з 01.12.2019-31.12.2019 буде діяти орендна ставка у розмірі 1400,00 грн за 1 вагон за 1 добу; у період з 01.01.2020-29.02.2020 буде діяти орендна ставка - 1150,00 грн за 1 вагон за 1 добу.
Крім того, даною додатковою угодою сторони доповнили договір п. 5.6.1 наступного змісту: «у випадку зміни розміру орендної ставки, розміри передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу підлягають перерахунку станом на дату, з якої відбувається зміна розміру орендної ставки. При збільшенні розміру орендної ставки орендодавець виставляє орендарю рахунок із сумою, яку орендар зобов'язаний протягом 3 банківських днів з дати надіслання йому скан-копії рахунка сплатити для поповнення розмірів передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу з врахуванням збільшеної ставки орендної плати. У будь-якому випадку орендар зобов'язується не пізніше дати, з якої відбувається збільшення розміру орендної ставки, забезпечити сплату на рахунок орендодавця передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу за збільшеною ставкою. При зменшенні розміру орендної ставки орендодавець зобов'язується протягом 5 банківських днів з дати зменшення розміру орендної ставки повернути орендарю різницю між сумами сплачених і чинних передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу».
Додатковою угодою № 11 від 31.01.2020 сторони дійшли згоди про користування вагонами-хоперами у кількості 114 одиниць за період з 01.02.2020 за ставкою орендної плати - 800,00 грн за 1 добу за 1 вагон.
Відповідно до додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 сторони дійшли згоди додати до додаткової угоди № 11 від 31.01.2020 до договору п. 1-1 наступного змісту: «на період з 01.03.2020 по 31.03.2020 буде діяти орендна ставка - 550,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.04.2020 по 31.07.2020 буде діяти орендна ставка - 425,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.08.2020 по 31.08.2020 буде діяти орендна ставка у розмірі 650,00 грн за 1 вагон за 1 добу».
Також у п. 2 даної додаткової угоди зазначено: «сторони дійшли згоди про те, що при виконанні п. 1 цієї додаткової угоди умови п. 5.6.1 договору в частині здійснення перерахунку розміру гарантійного платежу (у зв'язку зі зменшенням ставок оренди) і повернення орендарю різниці, не застосовуються до правовідносин сторін за договором».
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання п. 5.6 договору ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на користь ТОВ "Тас-Логістик" було сплачено гарантійний платіж, сума якого на момент розгляду справи визначається сторонами у розмірі 2747200,00 грн.
На підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за договором ТОВ "Тас-Логістик" до матеріалів справи додані акти надання послуг з оренди вагонів з додатками: № 84 від 31.07.2018 на суму 573750,00 грн, №109 від 31.08.2018 на суму 5733450,00 грн; № 167 від 30.09.2019 на суму 4807800,00 грн, № 206 від 31.10.2018 на суму 4030800,00 грн, № 222 від 30.11.2018 на суму 4130950,00 грн, № 252 від 31.12.2018 на суму 6220150,00 грн, № 34 від 31.01.2019 на суму 7198200,00 грн, № 94 від 28.02.2019 на суму 6510000,00 грн, № 169 від 31.03.2019 на суму 7204400,00 грн, № 209 від 30.04.2019 на суму 6975000,00 грн, № 266 від 31.05.2019 на суму 7195100,00 грн, № 28 від 30.06.2019 на суму 5690670,00 грн, № 319 від 31.07.2019 на суму 5886900,00 грн, № 352 від 31.08.2019 на суму 7556250,00 грн, № 393 від 30.09.2019 на суму 7650000,00 грн, № 439 від 31.10.2019 на суму 7889700,00 грн, № 501 від 30.11.2019 на суму 7318500,00 грн, № 555 від 31.12.2019 на суму 5329800,00 грн, № 53 від 31.01.2020 на суму 4064100,00 грн, № 133 від 29.02.2020 на суму 2635200,00 грн, № 244 від 31.03.2020 на суму 1943700,00 грн, № 349 від 30.04.2020 на суму 1251625,00 грн, № 408 від 31.05.2020 на суму 379525,00 грн. Усі акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів.
Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи долучено також рахунки на оплату на загальну суму 3758350,00 грн, а саме: № 14 від 02.01.2020 на суму 1497400,00 грн; № 46 від 03.02.2020 на суму 1442900,00 грн; № 90 від 03.03.2020 на суму 818050,00 грн.
Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджується здійснення орендарем лише часткової оплати вартості оренди вагонів згідно з вищезазначеними рахунками на суму 1221300,00 грн.
Як стверджує позивач за первісним позовом, 21.04.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 2/21042020, яким повідомило про дострокове розірвання договору оренди вагонів з 01.05.2020 на підставі п.п. 7.3.1, 7.4, 5.6 договору з ініціативи орендодавця у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості у орендаря та втрату ним права на повернення гарантійного платежу у розмірі 2747200,00 грн, як неустойки за порушення договору (докази направлення адресату вказаного листа у матеріалах справи відсутні).
Судом першої інстанції встановлено, що обставини стосовно повернення орендарем вагонів з оренди підтверджуються наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі вагонів з оренди із зазначенням технічного стану останніх: від 14.04.2020 на передачу 29 вагонів; від 05.05.2020 на передачу 10 вагонів; від 05.05.2020 на передачу 29 вагонів; від 09.05.2020 на передачу 6 вагонів; від 10.05.2020 на передачу 49 вагонів; від 11.05.2020 на передачу 1 вагону; від 16.05.2020 на передачу 16 вагонів.
15.06.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/15062020, отриманим адресатом 22.06.2020, у якому йшлося про розірвання договору № 20718ОР від 02.07.2018 з 02.05.2020 на підставі п. 7.3.1, 7.4 останнього за ініціативою орендодавця у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості та вимагалося погасити заборгованість з оренди у сумі 2537050,00 грн і пеню у розмірі 377228,30 грн не пізніше 22.06.2020.
30.06.2020 орендарем було надано відповідь на вказаний лист № 347 з відмовою сплачувати заборгованість та штрафні санкції.
Натомість, 02.09.2020 орендар звернувся до орендодавця з вимогою №436 про відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсацію технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн, відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн.
04.09.2020 ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" направило ТОВ "Тас-Логістик" заяву (повідомлення), отриману останнім 07.09.2020, про зустрічне зарахування однорідних вимог № 445.
У вказаній заяві орендар визнає наявність у нього перед орендодавцем зобов'язання зі сплати орендної плати у сумі 2537050,00 грн за договором № 20718ОР від 02.07.2018. Водночас вказує, що станом на 04.09.2020 існують невиконані зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" перед ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль": відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсація технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн, відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн, а також повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 2247200,00 грн. Орендар зазначає, що з моменту отримання ТОВ "Тас-Логістик" даної заяви про зарахування є повністю припиненим грошове зобов'язання ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" зі сплати орендної плати у розмірі 2537050,00 грн за договором за рахунок: - повного зарахування і припинення грошових зобов'язань ТОВ "Тас-Логістик" з відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсації технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн, відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн; - часткового зарахування і припинення у відповідній частині грошового зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" з повернення суми гарантійного платежу у розмірі 2247200,00 грн. Таким чином, невиконаним залишається грошове зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" з повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 17658,98 грн.
10.09.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/10092020, у якому заперечувало проти заяви про зарахування, оскільки у орендодавця відсутній обов'язок з повернення гарантійного платежу. Щодо інших грошових зобов'язань, то вони, на думку орендодавця, можуть бути зараховані в подальшому, за фактом визначення вартості відновлення вагонів після отримання їх з оренди від орендаря.
15.09.2020 ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулося до ТОВ "Тас-Логістик" з вимогою № 309 про повернення гарантійного платежу у сумі 2747200,00 грн у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з 01.05.2020 за ініціативою орендодавця.
Вказана вимога була залишена орендодавцем без відповідді та без задоволення.
Звертаючись до господарського суду, ТОВ "Тас-Логістик" просило стягнути з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" 2537050,00 грн основної заборгованості за оренду вагонів, а також 256291,67 грн пені, 33937,44 грн інфляційних втрат, 44252,13 грн 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У свою чергу ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", посилаючись на приписи ст. ст. 213, 229 ЦК України, заявлено зустрічний позов про визнання недійсними пунктів договору та додаткових угод до нього щодо гарантійного платежу, а саме:
- п. 5.6 договору наступного змісту: «гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря менш ніж за 1 календарний рік з дня підписання договору оренди, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 даного договору, такий гарантійний платіж поверненню орендарю не підлягає»;
- п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019 наступного змісту: «гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору»;
- п. 2 додаткової угоди № 10 від 29.11.2019 наступного змісту: «у випадку зміни розміру орендної ставки, розміри передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу підлягають перерахунку станом на дату, з якої відбувається зміна розміру орендної ставки. При збільшенні розміру орендної ставки орендодавець виставляє орендарю рахунок із сумою, яку орендар зобов'язаний протягом 3 банківських днів з дати надіслання йому скан-копії рахунка сплатити для поповнення розмірів передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу з врахуванням збільшеної ставки орендної плати. У будь-якому випадку орендар зобов'язується не пізніше дати, з якої відбувається збільшення розміру орендної ставки, забезпечити сплату на рахунок орендодавця передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу за збільшеною ставкою. При зменшенні розміру орендної ставки, орендодавець зобов'язується протягом 5 банківських днів з дати зменшення розміру орендної ставки повернути орендарю різницю між сумами сплачених і чинних передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу»;
- п. 2 даної додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 наступного змісту: «сторони дійшли згоди про те, що при виконанні п. 1 цієї додаткової угоди умови п. 5.6.1 договору в частині здійснення перерахунку розміру гарантійного платежу (у зв'язку зі зменшенням ставок оренди) і повернення орендарю різниці, не застосовуються до правовідносин сторін за договором».
Крім цього, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з ТОВ "Тас-Логістік" залишку грошових коштів у розмірі 17658,98 грн, що були сплачені в якості гарантійного платежу на виконання договору оренди вагонів № 20718ОР від 02.07.2018.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню. Первісні позовні вимоги суд задовольнив частково, стягнувши з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на користь ТОВ "Тас-Логістик" основний борг у сумі 2229541,02 грн, що залишилася по факту зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, а також 44121,62 грн 3% річних та 28693,56 грн втрат від інфляції. У іншій частині у позові відмовив.
Колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення у справі, виходячи з такого.
Враховуючи, що предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсним пунктів договору та додаткових угод до нього, колегія суддів вважає доцільним першочергово розпочати її розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, у силу припису наведеної норми правомірність правочину презюмується, а відтак обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, ч. 3 ст. 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Тобто йдеться про недійсність правочину, зумовлену наявністю саме дефекту волі - невідповідність внутрішньої волі та волевиявлення.
У силу ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, належить до оспорюваних. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.
Заявнику на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки, необхідно довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Частиною 1 ст. 229 ЦК України визначено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
З наведеного слідує, що не кожна помилка є істотною. Неправильне уявлення про будь-які інші обставини, крім тих, які зазначені в законі, не може бути підставою для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом помилки.
Зокрема, не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін також не є підставою для визнання правочину недійсним.
Істотність помилки оцінює суд.
Як уже зазначалося, укладаючи договір, у п. 5.6 договору сторони, визначили, що гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря менш ніж за 1 календарний рік з дня підписання договору оренди, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 даного договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає.
У подальшому додатковою угодою № 8 від 22.07.2019 п. 5.6 договору було погоджено викласти в іншій редакції: «гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору».
Разом з тим, звертаючись до господарського суду з вимогою про визнання недійсним вказаного пункту договору та відповідних пунктів додаткових угод щодо гарантійного платежу, як таких, що вчинені під впливом помилки, ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" узагалі не наводить обставин, які б існували на момент укладання останніх та стосовно яких мала місце істотна помилка товариства, що вплинула на його волевиявлення, призвівши до невідповідності дійсній волі сторони.
Натомість, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що уже при виконанні договору відповідач, у порушення приписів ст. 213 ЦК України, витлумачив пункти договору про гарантійний платіж на власний розсуд, звівши їх зміст до забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки, що, на думку позивача, у розумінні ст. 229 ЦК України є підставою для визнання недійсними спірних пунктів договору.
Проте колегія суддів зазначає, що у разі виникнення між сторонами спору саме щодо тлумачення змісту правочину чи окремих його положень, останній відповідно до ст. 213 ЦК України підлягає вирішенню на вимогу однієї із сторін судом шляхом постановлення рішення про тлумачення змісту правочину.
Однак, неправильне тлумачення, на думку одного контрагента, іншим контрагентом окремих умов договору не може мати своїм наслідком його недійсність у відповідній частині ні на підставі ст. 213 ЦК України, ні у розумінні ст. 229 названого Кодексу.
Враховуючи викладене, посилання орендаря на листування орендодавця, у якому той зазначає, що гарантійний платіж не підлягає поверненню, як неустойка за порушення договору, не доводить наявності підстави, з якою ст. 229 ЦК України пов'язує можливість визнання правочину недійсним.
Отже, з огляду на недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності обставини, яка у розумінні ст. 229 ЦК України має своїм наслідком недійсність правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у зустрічному позові ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" в цій частині.
При цьому колегія суддів зауважує, що вирішуючи спір про визнання договору чи окремих його умов недійсними, суд обмежений винятково оцінкою наведених позивачем обставин, як підстави, з якою закон пов'язує їх недійсність, а відтак посилання апелянта на ненадання судом висновку стосовно правової природи гарантійного платежу не може мати своїм наслідком скасування ухваленого ним рішення.
Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про необґрунтованість одночасного посилання місцевим господарським судом на положення ст. 230 ЦК України, яка закріплює правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом просив визнати оспорювані пункти договору недійсними саме як такі, що вчинені під впливом помилки на підставі ст. 229 ЦК України. Утім, зважаючи, що таке посилання не мало своїм наслідком неправильне вирішення судом першої інстанції спору по суті, суд апеляційної інстанції зазначає, що воно не може бути підставою для скасування ухваленого рішення.
Враховуючи, що вимога про стягнення з ТОВ "Тас-Логістик" залишку гарантійного платежу у розмірі 17658,98 грн була заявлена ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" у порядку ст. 216 ЦК України, як правовий наслідок недійсності правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для її задоволення також відсутні.
Розглядаючи первісні позовні вимоги ТОВ "Тас-Логістік" про стягнення з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" 2537050,00 грн основного боргу, 256291,67 грн пені, 33937,44 грн інфляційних втрат, 44252,13 грн 3% річних, колегія суддів виходить з такого.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу частини 2 наведеної норми зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак підпадає під правове регулювання пар. 5 глави 30 ГК України та глави 58 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 наведеної норми).
Статтею 762 ЦК України закріплено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як уже зазначалося, згідно п. 7.3, 7.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку повністю або частково відмовитись від виконання договору і зажадати повернення вагонів шляхом заяви односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково у позасудовому порядку, зокрема, у разі прострочення з вини орендаря повністю або частково хоча б 1 платежу на термін більше 5 календарних днів. При розірванні зміні договору з підстав, зазначених у п. 7.3 договору, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання/зміни договору.
Судом першої інстанції встановлено, що листом № 2/21042020 від 21.04.2020 ТОВ "Тас-Логістик" повідомило ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про дострокове розірвання договору оренди вагонів з 01.05.2020 на підставі п.п. 7.3.1, 7.4, 5.6 договору з ініціативи орендодавця у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості у орендаря. Попри відсутність у матеріалах справи доказів направлення даного листа, факт його отримання відповідачем за первісним позовом не заперечується.
Наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі вагонів з оренди із зазначенням технічного стану останніх від 14.04.2020 на передачу 29 вагонів; від 05.05.2020 на передачу 10 вагонів; від 05.05.2020 на передачу 29 вагонів; від 09.05.2020 на передачу 6 вагонів; від 10.05.2020 на передачу 49 вагонів; від 11.05.2020 на передачу 1 вагону; від 16.05.2020 на передачу 16 вагонів підтверджуються обставини справи стосовно повернення орендарем вагонів з оренди.
З наведеного слідує, що ТОВ "Тас-Логістик" скористалося своїм правом вимагати дострокового розірвання договору на підставі п. 7.3 останнього у зв'язку з наявністю у орендаря заборгованості зі сплати орендної плати. Водночас фактичні дії ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з повернення за актами приймання-передачі орендованих вагонів з оренди після отримання вказаного листа свідчать про погодження ним такого розірвання договору, факт чого відповідачем за первісним позовом не заперечується.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди є розірваним за ініціативою орендодавця на підставі п. 7.3 останнього.
Утім, у силу дострокового розірвання договору орендар не звільняється від обов'язку зі сплати заборгованості з орендної плати, що утворилася у нього під час дії договору.
За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Так, з наявних у матеріалах справи пояснень сторін вбачається, що ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" визнаються обставини справи стосовно несплати ним у повному обсязі орендної плати за рахунками № 14 від 02.01.2020, № 46 від 03.02.2020, № 90 від 03.03.2020 та загальна сума заборгованості за ними у розмірі 2537050,00 грн. Так само ТОВ "Тас-Логістик" визнаються й обставини щодо сплати ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" гарантійного внеску, сума якого на момент розгляду справи визначається сторонами у розмірі 2747200,00 грн.
Як уже зазначалося, 15.06.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/15062020, отриманим адресатом 22.06.2020, у якому йшлося про розірвання договору № 20718ОР від 02.07.2018 з 02.05.2020 на підставі п. 7.3.1, 7.4 останнього за ініціативою орендодавця у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості та вимагалося погасити заборгованість з оренди у сумі 2537050,00 грн і пеню у розмірі 377228,30 грн не пізніше 22.06.2020.
02.09.2020 орендар звернувся до орендодавця з вимогою №436 про відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсацію технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн, відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн.
04.09.2020 ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" направило ТОВ "Тас-Логістик" заяву (повідомлення), отриману останнім 07.09.2020, про зустрічне зарахування однорідних вимог № 445.
У вказаній заяві орендар визнає наявність у нього перед орендодавцем зобов'язання зі сплати орендної плати у сумі 2537050,00 грн за договором № 20718ОР від 02.07.2018. Водночас вказує, що станом на 04.09.2020 існують невиконані зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" перед ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль": відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсація технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн, відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн, а також повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 2247200,00 грн. Орендар зазначає, що з моменту отримання ТОВ "Тас-Логістик" даної заяви про зарахування є повністю припиненим грошове зобов'язання ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" зі сплати орендної плати у розмірі 2537050,00 грн за договором за рахунок: - повного зарахування і припинення грошових зобов'язань ТОВ "Тас-Логістик" з відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсації технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн, відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн; - часткового зарахування і припинення у відповідній частині грошового зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" з повернення суми гарантійного платежу у розмірі 2247200,00 грн. Таким чином, невиконаним залишається грошове зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" з повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 17658,98 грн.
10.09.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/10092020, у якому заперечувало проти заяви про зарахування, оскільки у орендодавця відсутній обов'язок з повернення гарантійного платежу. Щодо інших грошових зобов'язань, то вони, на думку орендодавця, можуть бути зараховані в подальшому, після визначення вартості відновлення вагонів після отримання їх з оренди від орендаря.
Зважаючи на положення ст. ст. 601, 602 ЦК України, а також беручи до уваги наявні у матеріалах справи акт № 54 від 15.07.2020 на суму 244102,77 грн щодо відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів, акт № 47 від 14.05.2020 на суму 3515,41 грн за компенсацію технічного обслуговування з відчеплення вагонів № 95665550, акт № 241 від 30.04.2020 на суму 59890,80 грн щодо відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів, підписані та скріплені печатками обох контрагентів, якими підтверджується дійсність грошового зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" перед ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на загальну суму 307508,98 грн, строк виконання якого є таким, що настав з огляду на дострокове розірвання договору оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 307508,98 грн в рахунок погашення боргу з орендної плати у сумі 2537050,00 грн.
Стосовно решти боргу з орендних платежів у сумі 2229541,02 грн, стягнення якої оскаржується апелянтом, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов'язок з повернення орендарю гарантійного платежу у ТОВ "Тас-Логістик", як орендодавця, не виник, у зв'язку з чим вказана вимога ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" не є дійсною, а тому не може бути зарахована згідно заяви останнього від 04.09.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (частина 2 наведеної норми).
Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як уже зазначалося, укладаючи договір, у п. 5.6 договору сторони, визначили, що гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря менш ніж за 1 календарний рік з дня підписання договору оренди, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 даного договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає.
У подальшому додатковою угодою № 8 від 22.07.2019 було погоджено п. 5.6 договору викласти в іншій редакції: «гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору».
Зі змісту наведеного пункту договору слідує, що сторони погодили сплату гарантійного платежу як іншого у розумінні ч. 2 ст. 546 ЦК України виду забезпечення належного виконання орендарем взятих на себе зобов'язань за договором, не передбачивши його можливості виступати засобом платежу за основним зобов'язанням орендаря.
Тобто сплата гарантійного платежу покликана лише стимулювати орендаря до належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди, враховуючи, що у такому разі після повернення ним вагонів з оренди гарантійний платіж підлягає поверненню орендодавцем.
Натомість, у разі неналежного виконання орендарем взятого на себе зобов'язання зі сплати орендної плати, яке стало підставою дострокового розірвання договору оренди, гарантійний платіж орендарю не повертається, тобто залишається у власності орендодавця як компенсація можливих збитків, пов'язаних з настанням вказаної обставини.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується розірвання договору оренди з ініціативи орендодавця саме внаслідок порушення орендарем взятого на себе зобов'язання зі своєчасної та повної сплати орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у орендодавця, виходячи з умов договору, не виникло обов'язку з повернення орендарю суми сплаченого ним гарантійного платежу.
За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зі змісту наведених норм слідує, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких можливість зарахування зустрічних вимог виключається.
Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що для зарахування зустрічних вимог достатньою є заява однієї із сторін, тобто ст. 601 ЦК України не пов'язує можливість здійснення зарахування із його погодженням іншою стороною.
Утім, зарахування, проведене за заявою однієї сторони, є вчиненим (діє) лише коли є наявні всі умови для зарахування, а саме:
1) вимоги мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) вимоги бмають бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.
Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 920/240/18.
У разі, якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони не припиняє зобов'язань, то вона не обмежена в праві звернутися до суду з позовом як про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі, так і про застосування інших способів захисту, встановлених законом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Тас-Логістик" заперечує саму наявність у нього обов'язку з повернення гарантійного платежу за договором оренди (тобто дійсність, існування відповідної вимоги у контрагента), у зв'язку з чим вважає, що заява ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про зарахування не припинила зобов'язання останнього зі сплати заборгованості з орендних платежів, а тому заявляє вимогу про стягнення спірної суми останньої.
Встановивши відсутність у ТОВ "Тас-Логістик" обов'язку з повернення суми гарантійного платежу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідна вимога ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" не є дійсною (існуючою), у зв'язку з чим мотивовано виходив з того, що направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не припинило обов'язку ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" зі сплати заборгованості з орендної плати у частині 2229541,02 грн, а відтак правомірно задовольнив вимогу ТОВ "Тас-Логістик" про стягнення останньої.
Посилання апелянта на те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог у судовому порядку недійсною не визнавалася, у силу чого за правилом ст. 204 ЦК України правочином є правомірним, колегією суддів відхиляється, оскільки сама лише відсутність доказів визнання судом недійсною вказаної заяви не є достатньою для припинення відповідних зобов'язань сторін шляхом їх зустрічного зарахування, а має оцінюватися судом у сукупності з наявністю інших умов, з якими закон пов'язує можливість здійснення такого зарахування, у тому числі, й щодо дійсності вимог.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 910/7570/19, на якій акцентує увагу сам скаржник шляхом вибіркового цитування.
Наведене не суперечить й висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.05.2018 у справі №910/17770/17, на яку також посилається апелянт, оскільки врахування судом відсутності доказів визнання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсною у рамках вказаної справи мало місце поряд з встановленням обставин щодо дотримання стороною умов, обов'язкових для проведення такого зарахування.
Доводи скаржника про те, що здійснивши за заявою ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" лише часткове зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 307508,98 грн, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши її недійсною в іншій частині, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідний висновок не наведений судом першої інстанції ні в резолютивній, ні в мотивувальній частині ухваленого рішення. Натомість, обґрунтовуючи часткове зарахування, яке є допустимим, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в частині вимог на суму 2229541,02 грн вказана заява ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" не є вчиненою, зважаючи на відсутність у ТОВ "Тас-Логістик" обов'язку з повернення гарантійного платежу, а відтак - і відповідної вимоги у ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль".
Крім того, позивачем за первісним позовом було заявлено вимогу про стягнення 33937,44 грн інфляційних втрат та 44252,13 грн 3% річних за період з 06.01.2020 по 17.08.2020.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що він виконаний, виходячи з більшої кількості днів, ніж є у періоді з 06.01.2020 по 17.08.2020, який саме і заявлений позивачем.
Зважаючи на викладене, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних лише в частині 28693,56 грн та 44121,62 грн відповідно.
Оскільки вимога про апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені скаржником не заявлялася, у колегії суддів, виходячи з приписів ст. 269 ГПК України, відсутні правові підстави робити висновки щодо неоскаржуваної частини рішення суду.
Виходячи з вищевикладеного, доводи апеллянта, викладені у поданій скарзі в межах заявлених вимог, свого підтвердження не знайшли, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.
Крім того, у відзиві на апеляційну Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас-логістік" просило покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним в суді апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, в відзиві на апеляційну скаргу заявник повідомив, що поніс витарти на послуги адвоката у сумі 5000,00 грну зв'язку із підготовкою відзиву, а також планує понести додаткові витрати пов'язані із розглядом апеляційної скарги.
В матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги № 17/07-20/2 від 17.07.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС-Логістик» (замовник) та адвокатом Паніотовим Олегом Костянтиновичем, за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати замовнику правничу допомогу в судовому процесі по господарськиій справі за позовом замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", що включає в себе аналіз документів, надання консультацій з правових питань, підготовку претензіц, листів, процесуальних документів, ознайомлення з матерілами справи, отримання/подачу документів, виконання інших дій, представництво інтересів замовника в судових засіданнях.
Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору про надання правничої допомоги № 17/07-20/2 від 17.07.2020, якою сторони погодили, що в зв'язку з поданням Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" апеляційної скарги на рішенні Госопдарського суду и. Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 та відкриттям апеляційного провадження, виконавець зобов'язується надавати замовнику правничу допомогу в судовому процесі по господарській справі № 910/12534/20 в судах апеляційної та касаційної інстанції. Зокрема сторони погодили вартість послуг за цією угодою: підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 5000,00 грн, участь виконавця в одному судовому засіданні - 3000,00 грн.
Також заявником подано платіжні доручення № 3091 від 23.04.2021 про сплату 5000,00 грн, № 3174 від 19.05.2021 про сплату 3000,00 грн.
Враховуючи встановлені обставини та подані докази, колегія суддів вважає підтвердженими судові витрати заявника на послуги адвоката у сумі 8000,00 грн.
При цьому, за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
При цьому, колегія суддів наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Апелянт, який був належним чином повідомлений як про розгляд апеляційної скарги, а також обізнаний із вимогами позивача за первісним позовом щодо покладення на нього витрат на послуги адвоката (докази направлення йому відзиву містяться в матерілаа справи), своїх заперечень щодо їх розміру не надав, з клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката не звертався.
Колегія суддів виходить з того, що до переліку робіт, витрати щодо яких заявлені позивачем, були включені виключно ті роботи, що були необхідними у зв'язку з розглядом скарги, а розмір заявлених витрат є розумним.
За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень апелянта, колегія суддів вважає за можливе покласти на апелянта витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 - без змін.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, корп. 6, код ЄДРПОУ 40001366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна, буд. 1-3/2, Літера "А", код ЄДРПОУ 35945555) 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.06.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді М.А. Руденко
Л.В. Кропивна