вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/13743/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.01.2021
у справі №910/13743/20 (суддя Паламар П.І.)
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про відшкодування шкоди, ціна позову 76874,68 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рух справи
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відшкодування шкоди у розмірі 76 874,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.12.2019 по вул. Борщагівській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Mazda CX-5", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням його власника ОСОБА_1 , та екскаватора "JCB", д.н. НОМЕР_2 , що належить Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал", під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок зіткнення транспортних засобів було пошкоджено автомобіль "Mazda CX-5", д.н. НОМЕР_1 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 182 874,68 грн.
Позивач, як страховик виплатив власнику пошкодженого автомобіля "Mazda CX-5" відповідно до умов укладеного з ним Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № CLAU-16184 від 10.12.2019 страхове відшкодування в розмірі 176 874,68 грн. (182 874,68 грн. - 6000 грн. франшиза), тому у відповідності до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 76 874,68 грн. шкоди (82 874,68 грн. - 6000 грн. франшиза) відшкодування шкоди.
Короткий зміст заперечень на позов
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що подані позивачем звіт про оцінку вартості збитків, рахунок та акт виконаних робіт СТО не відповідають вимогам ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Також у суді першої інстанції просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, але судом відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
У відзиві на позов зазначає, що висновок позивача, що шкода була завдана ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов'язків є передчасним та недоведеним.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13743/20 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відшкодування шкоди, ціна позову 76874,68 грн. - задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код 03327664) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) 76 874,68 грн. шкоди, 2102 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи відповідача щодо розміру заподіяної, внаслідок ДТП шкоди є необґрунтованими, оскільки належними доказами не підтверджені, суперечать доказам, складеним з урахуванням вимог чинного законодавства, у т.ч. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24 листопада 2003 р., а поясненнями позивача викладеними у позовній заяві стверджується факт сплати страховиком відповідача суми страхового відшкодування позивачу по вищевказаному страховому випадку у розмірі 100000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду завдану майну внаслідок ДТП).
Також матеріалами справи підтверджено, що доказів відшкодування відповідачем понад суму страхової виплати суду не надано, за таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76874,68 грн. шкоди (182874,68 грн. шкоди - 6000 грн. франшизи - 100000 грн. страхової виплати).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" м. Києва) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13743/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у клопотанні відповідача про розгляд справи із проведенням судового засідання з викликом сторін, оскільки відмовляючи у проведенні судового засідання порушено принцип змагальності судового процесу, який полягає у тому, що кожна сторона має право відповісти на зауваження, документи, надані іншою стороною;
- відповідно до копії подорожнього листа вантажного автомобіля №357004, робочий час ОСОБА_2 на момент ДТП закінчився, а отже, відсутні докази, які підтверджують виконання ним трудових обов'язків при виникненні ДТП;
- суд першої інстанції безпідставно встановив, що докази надані позивачем в підтвердження розміру матеріальних збитків, складені з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано належні, допустимі, достовірні докази на підтвердження розміру збитків, а Звіт про оцінку КТЗ №04-03/02 від 03.02.2020 не є належним доказом завданих збитків, тому що має ряд розбіжностей, ціни на запчастини завищені.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
03.03.2021 від позивача (Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування") надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження. У даному запереченні відповідач зазначив, що судом було надано можливість сторонам належним чином скористатись своїми процесуальними правами, а рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
19.03.2021 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. ( 23.03.2021 засобами поштового зв'язку також надійшов аналогічний за змістом відзив позивача)
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач посилався на те, що
- у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду у спрощеному провадженні, а сторонам було надано можливість належним чином скористатись своїми процесуальними правами;
- судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_2 є працівником ПРАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" і на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки, оскільки відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля від 11.12.2019 водій ОСОБА_2 виїхав на транспортному засобі JCB (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) з метою виконання трудових обов'язків. У розділі "Робота водія та автомобіля" зазначено фактичний час виїзду з гаражу 08 год. 52 хв., а фактичний час повернення в гараж 20 год. 00 хв., доказів, що транспортний засіб повернуто після закінчення робочого часу о 17.00 год. або те, що останній неправомірно заволодів транспортним засобом, матеріали справи не містять.
- визначення розміру завданої шкоди здійснювалось на підставі документів офіційної станції технічного обслуговування (ТОВ "ВІДІ-СКАЙ"), яка є офіційним дилером автомобілів марка "MAZDA" та має сертифіковану станцію технічного обслуговування, що не суперечить вимогам закону, зокрема Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003; звіт про визначення вартості матеріального збитку є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму необхідну для відновлення транспортного засобу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13743/20, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 отримана позивачем (Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування") за юридичною адресою згідно рекомендованого поштового повідомлення 04116 34017852 та 08131 00567734, а відповідачем (Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал") - згідно рекомендованого поштового повідомлення 04116 34017879 та 01015 08966076.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 10.12.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-16184, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Mazda CX-5, реєстраційнй номер НОМЕР_1 .
11.12.2019 о 17:40 год. по вул. Борщагівській 195/43 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Mazda CX-5", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням його власника ОСОБА_1 , та екскаватора "JCB", д.н. НОМЕР_2 , що належить Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал", під керуванням ОСОБА_2 .
Вказана обставина підтверджується довідкою Управління патрульної поліції у місті Києві № 3019346423911196 від 10.01.2020 та постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 03.03. 2020 у справі № 3/1485/20.
Унаслідок, зіткнення транспортних засобів було пошкоджено автомобіль "Mazda CX-5", д.н. НОМЕР_1 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду 182 874,68 грн., розмір, якої визначено на підставі Рахунку № СКмС-0001144 від 23.01.2020, Акту виконаних робіт № СКмСА-002656 від 23.03.2020, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді-Скай" та Звіту про оцінку КТЗ № 04-03/02 від 03.02.2020, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Кулішем Олександром Васильовичем.
Матеріалами справи підтверджується, що на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу екскаватора "JCB", д.н. НОМЕР_2 , була застрахована у ПРАТ "CК "CАЛАМАНДРА" згідно полісу № №АО/3311338, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з централізованої бази М(Т)СБУ.
23.01.2020 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулась ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до Договору страхування.
05.02.2020 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" згідно з Договором страхування та підставі заяви, страхового акту №5376 від 03.02.2020 у відповідності до рахунку СКмС-0001144 від 23.01.2020 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 176 874, 68 грн., (182874,68 грн. - 6000 грн. франшиза), підтверджується платіжним дорученням №538 від 05.02.2020, що обчислене виходячи з характеру пошкоджень, стану транспортного засобу за вирахуванням франшизи передбаченої цим договором.
Враховуючи вищевикладене, згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика (ТДВ "CК" "Віді-Страхування"), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за збитки.
Цивільна-правова відповідальність Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на момент ДТП була застрахована у ПРАТ "CК "CАЛАМАНДРА" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3311338.
За полісом №АО/3311338 ПРАТ "CК "CАЛАМАНДРА" взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам, внаслідок експлуатації транспортного засобу екскаватора "JCB", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 03.03.2020 р. у справі № 3/1485/20 винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №283378 від 11.12.2019, даними схеми ДТП, даними письмових пояснень учасників ДТП.
06.07.2020 ПРАТ "CК "CАЛАМАНДРА" на користь ТДВ "Страхова компанія "Віді-Страхування" здійнило виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. передбаченого полісом ліміту.
Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу № 238-к від 01.08.2017, подорожнього листа № 357004 від 11.12.2019, ОСОБА_2 на час спірної ДТП працював у відповідача машиністом екскаватора, доказів того, що ОСОБА_2 незаконно заволодів екскаватором "JCB", д.н. НОМЕР_2 та вчинив ДТП в неробочий час - немає.
Враховуючи вищевикладене, ТДВ "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулася до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" із вимогою про відшкодування шкоди від 08.07.2020, позивач просив відповідача здійснити відшкодування шкоди у розмірі 76 874,68 грн., проте Листом від 17.07.2020 відповідач необґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регрес на виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або з погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати передбаченої п. а п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування", страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як підтверджується матеріалами справи, між автомобілем "Mazda CX-5", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та екскаватора "JCB", д.н. НОМЕР_2 , що належить Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал", під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, то внаслідок, зіткнення транспортних засобів було пошкоджено автомобіль "Mazda CX-5", д.н. НОМЕР_1 та заподіяно матеріальну шкоду 182 874,68 грн., розмір, якої визначено на підставі Рахунку № СКмС-0001144 від 23.01.2020, Акту виконаних робіт № СКмСА-002656 від 23.03.2020, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді-Скай" та Звіту про оцінку КТЗ № 04-03/02 від 03.02.2020, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Кулішем Олександром Васильовичем.
Доводи скаржника про те, що докази надані позивачем в підтвердження розміру матеріальних збитків, не є належними, допустимими та достовірними в підтвердження розміру збитків, а Звіт про оцінку КТЗ №04-03/02 від 03.02.2020 - не є належним доказом завданих збитків, тому що має ряд розбіжностей, ціни на запчастини завищені, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні з огляду на те, що надані позивачем документи в обгрунтування розміру збитку та не суперечать Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003.
Оскільки, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, свої доводи відповідач належним чином не обґрунтував, а наведений власний розрахунок відповідача на суму 101 333,12 грн. не може братись уваги, адже він є орієнтовним, про що зазначено відповідачем у запереченях, а скріншоти електронного сайту з вартістю транспортних запчастин - не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в спростування наданих позивачем доказів.
Також, доводи скаржника про те, що Звіт про оцінку КТЗ №04-03/02 від 03.02.2020 - не є належним доказом завданих збитків, оскільки має ряд розбіжностей, ціни на запчастини завищені - суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки визначення розміру завданої шкоди здійснювалось на підставі документів ТОВ "ВІДІ-СКАЙ", який є офіційним дилером автомобілів марка "MAZDA" та має сертифіковану станцію технічного обслуговування, що не суперечить вимогам закону, зокрема Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003. При цьому, розмір понесених збитків підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, які чітко відображають вартість відновлювального ремонту, а доводи скаржника у наведеній частині судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не підтверджені ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи скаржника стосовно того, що відповідно до копії подорожнього листа вантажного автомобіля №357004, робочий час ОСОБА_2 на момент ДТП закінчився, а отже, відсутні докази, які підтверджують виконання ним трудових обов'язків при виникненні ДТП - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_2 є працівником ПРАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" і на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки, оскільки відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля від 11.12.2019, водій ОСОБА_2 виїхав на транспортному засобі JCB (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) з метою виконання трудових обов'язків. У розділі "Робота водія та автомобіля" зазначено фактичний час виїзду з гаражу 08 год. 52 хв., а фактичний час повернення в гараж 20 год. 00 хв., доказів, що транспортний засіб повернуто після закінчення робочого часу о 17.00 год., матеріали справи не містять.
Також, у матеріалах справи міститься наказ № 238-к від 01.08.2017, копія подорожнього листа № 357004 від 11.12.2019 ОСОБА_2 на час спірної ДТП працював у відповідача машиністом екскаватора.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що визначальним у даному випадку є те, що на момент ДТП що ОСОБА_2 перебував саме у трудових відносинах з відповідачем, а використання ним екскаватора "JCB", д.н. НОМЕР_2 у певний неробочий час жодним чином не впливає на встановлений обов'язок відповідача відшкодувати шкоду, завдану саме його працівником на момент ДТП згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України. При цьому, вказана норма визначає, що підставою відшкодування майнової шкоди є саме наявність між відповідачем та його працівником трудових правовідносин на момент ДТП, і вказана норма не містить розподілення кваліфікації відповідальності за завдану шкоду в залежності від часу доби та робочого/неробочого часу.
Доводи скаржника про те, що ОСОБА_2 незаконно заволодів екскаватором "JCB", д.н. НОМЕР_2 та вчинив ДТП в неробочий - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки по-перше, скаржником не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження вказаних обставин.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Виходячи із наведених норм права, шкода завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Позивач, як страховик згідно з платіжним дорученням № 538 від 05.02.2020 виплатив власнику пошкодженого автомобіля " Mazda CX-5" відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № CLAU-16184 від 10.12.2019 страхове відшкодування в розмірі 176874,68 грн. (182874,68 грн. - 6000 грн. франшиза), що обчислене виходячи з характеру пошкоджень, стану транспортного засобу за вирахуванням франшизи передбаченої цим договором.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Поясненнями позивача викладеними у позовній заяві не заперечувався факт сплати страховиком відповідача суми страхового відшкодування позивачу по вищевказаному страховому випадку у розмірі 100000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду завдану майну внаслідок ДТП).
Згідно ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Доказів відшкодування відповідачем понад суму страхової виплати ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції - не надано.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що за таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76 874,68 грн. шкоди (182874,68 грн. шкоди - 6000 грн. франшизи - 100000 грн. страхової виплати).
Виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
В силу п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 зробила наступний висновок щодо застосування норм права: "Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.".
Як підтверджується положеннями п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відшкодування шкоди в розмірі 76874,68 грн. - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у наведеній частині.
Також, скаржник в обгрунтування порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення посилався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у клопотанні відповідача про розгляд справи із проведенням судового засідання з викликом сторін, оскільки відмовляючи у проведенні судового засідання порушено принцип змагальності судового процесу, який полягає у тому, що кожна сторона має право відповісти на зауваження, документи, надані іншою стороною, чим допущено порушення ст. 13, ст. 252 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ухвалою суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що урахуванням ціни позову та характеру спору справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), про що постановив ухвалу від 21.09.2020, яка отримана учасниками справи.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що учасниками справи було реалізовано свої процесуальні права щодо надання суду відповідних обґрунтувань та заперечень, відповідачем подано відзив на позов, а також долучено копії документів в обгрунтування доводів відзиву. Також, скаржником жодним чином не обгрунтовано які саме відомості він мав намір повідомити суду першої інстанції з викликом його представника в судове засідання, окрім тих, які наведені ним у відзиві.
Також, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009 (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що,була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Таким чином, "правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно порушення ст. 13, ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні оскаржуваного рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13743/20 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена на підставі ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13743/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13743/20- залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13743/20.
4. Матеріали справи №910/13743/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
К.В. Тарасенко