Справа № 620/5316/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
04 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсії за віком у 2020 році. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 27 та ч. 1 та 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017-2019 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, починаючи з 25.06.2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що з 23.06.2015 року позивач перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років, призначену на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
25.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VІ, в зв'язку з досягненням пенсійного віку згідно ст. 26 цього ж Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарні роки (2017-2019 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії.
Так, з 25.06.2020 року позивач отримує пенсію за віком згідно з ч. 2 ст. ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні, нарахуванні та виплаті зазначеної пенсії відповідачем застосований показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарні роки (2014-2016 роки), оскільки, на думку відповідача, мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення її вперше.
В серпні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив застосувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарні роки (2017-2019 роки), оскільки пенсія за віком йому призначена вперше.
Відповідач листом від 11.09.2020 року № 3229-3421/С-02/8-2500 повідомив позивача про те, що оскільки позивач вже отримував пенсію за вислугу років та за заявою від 25.06.2020 року переведений на інший вид пенсії (за віком), на виконання постанови Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області позивачу було здійснено перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Позивач, вважаючи відмову відповідача в перерахунку протиправною та такою, що порушує його права, звернувся з данним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) на одержання довічної пенсії за вислугу років мають право особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ.
Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями статті 10 цього Закону закріплено, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 45 Закону України №1058-ІV передбачено такі види пенсії:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В силу вимог частини 2 цієї статті пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно ч.3 статті 45 Закону України №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший, поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначені за Законом України №1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-ІV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 31 березня 2015 року по справі № 21-612а14.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 23.06.2015 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України №1058-ІV.
Отже, у даному випадку переведення з 25.06.2020 року позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-ІV не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу призначено іншу пенсію за іншим Законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону України №1058-ІV).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 465/5246/17, від 23 жовтня 2018 року по справі № 334/2653/17, від 13 грудня 2018 року по справі № 185/860/17, від 06 лютого 2019 року по справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 по справі № 876/5312/17.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.