03 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/523/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Кисіль Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 залишено без змін.
15.07.2019 рішення суду першої інстанції набрало законної сили та 13.08.2019 видано виконавчий лист у даній справі.
Постановою державного виконавця від 26.09.2019 на виконання зазначеного судового рішення відкрито виконавче провадження №60168534.
23.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду у порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
В обґрунтування заяви посилається на те, що 22.06.2020 з Автоматизованої системи виконавчого провадження позивачу стало відомо про те, що боржник листом від 10.06.2020 №0800-0802-5/26945 повідомив державного виконавця про відмову виконувати відповідне судове рішення в частині перерахунку пенсії стягувача з урахуванням індексації.
Вказує, що в резолютивній частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.20219 по справі № 280/523/19, яке виконується в цьому виконавчому провадженні, боржника прямо зобов'язано здійснити перерахунок і виплату стягувану пенсії з урахуванням, зокрема, індексації.
Станом на сьогоднішній день боржник - Управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, не виконав рішення суду в повному обсязі, оскільки всупереч відповідного судового рішення здійснив перерахунок пенсії стягувана без індексації, як визначено самим рішенням в його резолютивній частині.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відмовлено у задоволенні заяви про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №280/523/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у межах відповідного виконавчого провадження № 60168534 боржник відмовлявся виконувати рішення суду першої інстанції від 17.04.2019 у справі №280/523/19 у повному обсязі, зокрема виконувати рішення з урахуванням індексації.
У зв'язку із чим, позивач звернулась із заявою від 15.11.2019 в порядку ст. 383 КАС України до Запорізького окружного адміністративного суду, в якій зазначила про дві окремі підстави для застосування до боржника передбачених цією статтею заходів.
Вказану заяву було задоволено і на підставі ч. 6 ст. 383 та ст. 249 КАС України судом було постановлено окрему ухвалу від 21.11.2019, яку скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020.
Однією з підстав скасування було те, що окрема ухвала відповідно до ст. 249 КАС України може бути постановлена тільки до закінчення судового розгляду. Другою підставою для скасування було те, що одне з порушених у заяві питань має бути розглянуто в межах окремого позовного провадження.
Зважаючи на те, що боржник відмовлявся виконувати рішення з урахуванням індексації, позивач вдруге звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши ухвалу суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Надаючи оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що позивач, звернулась до суду із заявою на підставі статті 383 КАС України в якій просила визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність, вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №280/523/19.
Проте, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що питання щодо рішень, дій чи бездіяльності боржника, в тому числі і щодо перерахунку і виплати позивачу 50% пенсії померлого годувальника з урахуванням індексації, встановленої законодавством, вже вирішувалось судом, посилаючись на окрему ухвалу від 21.11.2019 року.
Даною окремою ухвалою судом першої інстанції було повно проаналізовано доводи заявника щодо наявності протиправності в діях відповідача стосовно виконання судового рішення, встановлено факт порушення останнім вимог законодавства в частині неналежного виконання рішення суду, що є обов'язковим до виконання та постановлено з цього приводу окрему ухвалу.
Проте, у зв'язку з допущеною процесуальною помилкою, а саме прийняття окремої ухвали, відповідно до приписів ст. 249 КАС України, після ухвалення рішення по суті, а також у зв'язку з тим, що судом розглянуто інші питання, що лежали поза межами судового розгляду справи по суті, постановою суду апеляційної інстанції дана окрема ухвала була скасована.
Наведені обставини, а також відсутність належного виконання з боку пенсійного органу, зумовило повторне звернення позивача до суду з заявою про вжиття заходів судового контролю в порядку ст. 383 КАС України.
Відмовляючи в задоволенні даної заяви суд першої інстанції послався на те, що дане питання вже було вирішено судом.
Колегія суддів не погоджується з даним доводам суду першої інстанції, та вважає за необхідне відмітити, що права позивача на належне виконання ухваленого на її користь судового рішення, ніяким чином не були захищені та відновлені, у зв'язку зі скасуванням окремої ухвали.
Суд апеляційної інстанції за результатами вивчення матеріалів справи, вбачає, що існує низка судових спорів між ОСОБА_1 та Пенсійним фондом, метою яких є відстоювання позивачем права на належний рівень соціального захисту. І в даному випадку відмовити позивачу у розгляді її зави про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного виконання судового рішення, за формальних підстав є порушенням принципу правомірного очікування. Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 має дійсне право розраховувати на належне виконання судового рішення, яким поставлена крапка в тривалому спорі між позивачем та пенсійним фондом з приводу отримання пенсії по втраті годувальника.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окремою ухвалою від 21.11.2019 року судом розглянуто питання щодо визнання протиправними дії пенсійного органу під час виконання судового рішення в частині визначення відсоткового проценту грошового забезпечення померлого годувальника. Разом з тим, в заяві від 23.06.2020 року заявниця вказує на те, що відповідач не виконав судове рішення в частині перерахунку та виплати індексації.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду прийнята без врахування всіх обставин важливих для вирішення спірного питання та підлягає скасуванню.
Щодо заяви ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, в судовому рішенні від 17.04.2019 року, що набрало законної сили за результатами апеляційного перегляду, судом зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 (РНОКППФО: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 50 % пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року відповідно до пунктів 3 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції)» від 30.03.2018 р. (виданої відносно ОСОБА_2 ) з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
На виконання даного рішення Запорізьким окружним адміністративним судом 13.08.2019 року видано виконавчий лист.
Проте, в межах виконання судового рішення, листом від 10.06.2020 року боржник за даним виконавчим провадженням, повідомив про відмову виконувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року в частині перерахунку пенсії стягувача в урахуванням індексації, оскільки зазначив, що пенсії по втраті годувальника не індексуються.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Вказане у сукупності є підставою для висновку суду щодо порушення відповідачем приписів ст.ст. 58, 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 КАС України.
Не погодження з судовим рішенням є підставою для його оскарження в апеляційному або касаційному порядку. На етапі виконання судового рішення законодавством не передбачено суперечності щодо обґрунтованості рішення.
Відповідач не позбавлений можливості звернутись за роз'ясненням судового рішення, встановленням чи зміною порядку та способу виконання судового рішення, проте невиконання судового рішення з підстав непогодження з ним не передбачено чинним законодавством.
Згідно частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій відповідача при виконанні судового рішення, що порушує права та законні інтереси позивача в межах цієї справи.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до частини 5 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України з метою забезпечення виконання вказівок, що містять в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для його виконання.
Згідно до ч.1 ст. 321 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, вважає за необхідне ухвалити постанову, якою визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, вчинені при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №280/523/19 та зобов'язати вжити заходи щодо причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви з наведених підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, вчинені при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №280/523/19.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, що призвело до неналежного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №280/523/19.
Про вжиті заходи повідомити Третій апеляційний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження постанови.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк