ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
04 червня 2021 року м. Київ № 640/11953/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Товариства з обмеженою відповідальністю «Віа-Тур»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віа-Тур» (01042, м. Київ, вул. Ігоря Брановицького, 9/11, код ЄДР: 37165133) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому просить суд рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.05.2020 № 0243583308 - скасувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з вручення ухвали.
Разом з тим, залишаючи позову заяву без руху причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку на звернення до суду, суддею було визнано не поважними, оскільки копію рішення ДПС України від 09.06.2020 № 18652/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги позивача було направлено на адресу ТОВ «Віа-Тур» та зі змісту рекомендованого відправлення за № 0405346151080 вбачається, що рішення за результатами розгляду скарги позивача отримано представником товариства Новіковим 11.06.2020.
При цьому, суддею також була звернута увага на те, що посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом на те, що представник товариства ОСОБА_1 не отримував такого рішення, а підпис вчинено невідомою особою є безпідставним, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів того, що підпис, проставлений на рекомендованому повідомленні № 0405346151080 є підробленим. Було зазначено про те, що відсутні також і докази звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про злочин з приводу даного підроблення підпису.
Відтак, ухвалою судді від 14.05.2021 про залишення позовної заяви без руху, в порядку виконання обов'язку, визначеного ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивача було зобов'язано надати суду: заяву із зазначенням інших поважних причин для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності такого пропуску строку на звернення до суду протягом десяти днів від дня коли позивачу стало відомо про наявність оскаржуваного рішення.
28.05.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про оскарження рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.05.2020 № 0243583308.
В обґрунтування поновлення строку звернення до суду в якості інших підстав позивач зазначив, що з метою надання достатніх доказів обґрунтування права на поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, просить прийняти в якості доказів підроблення підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 11.06.2020 № 0405346151080, акт про відібрання зразків почерку начальника відділу збуту ТОВ «Віа-Тур» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заяву ТОВ «Віа-Тур» до Печерського ВП з приводу порушення кримінального провадження за фактом підроблення працівниками поштового відділення № 042 підпису ОСОБА_1 , уповноваженого ТОВ «Віа-Тур» на отримання поштової кореспонденції.
Зазначає, що до заяви про поновлення строку звернення до суду подано належним чином посвідчені копія довіреності із зразком підпису ОСОБА_1 та копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 , яка також містить зразок підпису ОСОБА_1 , що в свою чергу є нетотожними підпису, наявному у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 11.06.2020, №0405346151080 і є доказом підробки підпису у повідомленні.
При цьому, у заяві на усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що ухвала про залишення позовної заяви без руху ТОВ «Віа-Тур» не отримувалась, заява про усунення недоліків складена виходячи з тексту ухвали, оприлюдненої в ЄДР судових рішень 17.05.2021.
Тобто, беручи до уваги те, що позивачем 28.05.2021 надано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначено про те, що про існування ухвали без руху йому стало відомо 17.05.2021 з Єдиного реєстру судових рішень, строк на усунення недоліків позовної заяви позивачем не пропущений.
В той же час, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві від 28.05.2021 про усунення недоліків позовної заяви, суд визнає не поважними, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За положеннями частини другої статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з ч. 14 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Згідно з ч. 14 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Отже, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено 10-денний строк звернення до суду.
Як видно з матеріалів позовної заяви позивач просить суд скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.05.2020 № 0243583308
Зі змісту позовної заяви видно, що позивач 18.05.2020 звернувся до ДПС України зі скаргою № 200/05/20 (вх. ДПС № 19143//6 від 21.05.2020) щодо оскарження та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.05.2020 № 0243583308.
Однак, ДПС України за результатами розгляду скарги позивача прийняло рішення 09.06.2020 № 18652/6/99-00-06-03-01-06 про розгляд скарги, яким повідомлено позивача про те, що порушене в скарзі питання є фактично повторними та вже вирішено по суті.
Копію рішення ДПС України від 09.06.2020 № 18652/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги позивача було направлено на адресу ТОВ «Віа-Тур» та отримано 11.06.2020 представником позивача Новіковим.
Між тим, до суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся лише 27.04.2021.
Надані позивачем суду до заяви на усунення недоліків позовної заяви докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, а саме: акт про відібрання зразків почерку від 26.05.2021 та заяву про вчинення кримінального правопорушення, адресовану начальнику Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції міста Києва не є такими, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на те, що, по-перше, акт про відібрання зразків почерку ОСОБА_1 сформований комісією ТОВ «Віа-ТУР» лише 26.05.2021, тобто після звернення до суду з даним позовом та прийняття ухвали суду від 14.05.2021 про залишення позовної заяви без руху, по-друге, комісія про відібрання зразків почерку ОСОБА_1 не є суб'єктами судово-експертної діяльності, яка надає експертні висновки за результатами проведеної почеркознавчої експертизи.
Що ж стосується заяви про вчинення кримінального правопорушення, адресованої начальнику Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції міста Києва, то суддя звертає увагу на те, що, по-перше, така заява також складена лише 27.05.2021, тобто після звернення до суду з даним позовом та прийняття ухвали суду від 14.05.2021 про залишення позовної заяви без руху в якій, до речі, суддею була звернута увага на не звернення товариства до правоохоронних органів, по-друге, зважаючи на те, що за твердженням позивача, такий злочин було вчинено працівниками відділення поштового зв'язку - 042 11.06.2020, таку заяву працівниками товариства було сформовано лише 27.05.2021, при цьому беручи до уваги те, що про вказані обставини працівникам товариства, начебто стало було відомо лише у січня 2021 року, з моменту отримання листа ГУ ДПС України у м. Києві від 26.01.2021 № 1916/6/99-00-04-03-01-06, направленого на адресу платника податку ТОВ «Bіа-Тур», заяву про вчинення злочину було складено лише 27.05.2021, тобто після спливу чотирьох місяців з моменту отримання у січні листа податкового органу та майже через рік з моменту начебто вчиненого працівниками поштового відділення - 042 кримінального правопорушення, по-третє, до такої заяви не надано доказів надіслання/вручення Печерському управлінню поліції Головного управління Національної поліції міста Києва заяви про злочин, а також відсутні будь-які відомості щодо її реєстрації у відділі поліції.
При цьому, суддею також береться до уваги те, що ОСОБА_1 є відповідальною особою, уповноваженою на отримання кореспонденції на ім'я ТОВ «Bіа-Тур» у відділені поштового зв'язку 042, підтвердженням чого є довіреність ТОВ «Віа-Тур» та договір про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що строки пропуску до суду з даним позовом є неповажними.
Більш того, навіть якщо і припустити, що представник позивача не отримував рішення ДПС України за результатами розгляду скарги 11.06.2020, то про наявність рішення ДПС України від 09.06.2020 № 18652/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги позивача, Товариству було відомо з моменту отримання листа ДПС України від 26.01.2020 № 1916/6/99-00-04- 03-01-06.
Натомість, як вже було зазначено суддею, до суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 27.04.2021, тобто із значним пропуском десятиденного строку звернення до суду. При цьому, такий строк пропущений як з моменту отримання рішення ДПС України від 09.06.2020 № 18652/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги позивача, так і з моменту отримання листа ДПС України від 26.01.2020 № 1916/6/99-00-04- 03-01-06.
В той же час, суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій або допущення бездіяльності і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії чи допущено бездіяльність.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд повторно звертає увагу позивача на те, що суд поновлює процесуальні строки, лише у тому випадку, якщо визнає причини їх пропуску поважними. Однак, на час вирішення питання про відкриття провадження у справі за результатами ознайомлення судом з матеріалами позовної заяви та доданими до неї документами, а також із заявою про поновлення строку звернення до суду, судом не встановлено обставин наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Суд акцентує увагу суду на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 1 п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевказане, а також зважаючи на те, що причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, що викладені позивачем у заяві на усунення недоліків позовної заяви, є неповажними та беручи до уваги те, що матеріали позовної заяви не містять інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві на усунення недоліків позовної заяви, визнати неповажними.
Позовну заяву повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді. .
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін