ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 липня 2019 року № 826/16747/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Сома П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 07.04.2016 №160-1305.
Ухвалою суду від 28.10.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд. На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл, протоколу автоматичного розподілу - справу передано судді Донцю В.А. Ухвалою суду від 01.04.2019 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано сторонам строк для подання заяв по суті, доказів та клопотань з процесуальних питань. Ухвалою суду від 20.05.2019 р. постановлено замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39669867), на правонаступника - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980). Ухвалою суду від 20.05.2019 постановлено прийняти заяву про зміну підстав позову від 22 квітня 2019 року.
Позов обґрунтований тим, що позивач звільнений від сплати земельного податку, оскільки він перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності, а відповідачем здійснено не належний розрахунок податкового зобов'язання.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки застосування позивачем спрощеної системи оподаткування не звільняє його від виконання податкових зобов'язань.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено.
На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.03.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., ОСОБА_1 отримала у власність нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець, дата державної реєстрації 04.01.2000 року.
Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2016 року №160-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 50289,81 грн.
Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, надалі - ПК України) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Підпунктами 269.1.1-69.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України встановлено, щор платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Статтею 287 ПК України встановлено, що в разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (пункт 287.7); власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8).
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина перша); якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга).
За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Судом встановлено, що позивач набув право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 (в літ. Б) на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.03.2005 року.
У пункті 269.2 статті 269 ПК України зазначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Позивачем додано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 р.
Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
За змістом наведеної норми, спрощена система оподаткування не звільняє фізичну особу-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування від виконання податкових зобов'язань зі сплати земельного податку. Умовами звільнення від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку) за зазначеною нормою є, не лише перебування на спрощеній системі оподаткування фізичної особи-підприємця, а використання таким суб'єктом господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, для проведення господарської діяльності.
Як убачається із змісту свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_4, одним із основних видів господарської діяльності позивача є видавництво книг, що відповідає КВЕДу - 58.11.
На підтвердження використання приміщення для провадження господарської діяльності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в літ. Б) позивачем надані: договір постачання електричної енергії №30145 від 26 серпня 2005 року, який укладено між ПАТ "Київенерго" та ФОП ОСОБА_1 та додаткова угода від 19.12.2013 року до договору постачання електричної енергії №30145 від 26.08.2005 року та рахунки видані ПАТ "Київенерго" на одержувача послуг суб'єкта підприємницької діяльності (ФОП) ОСОБА_1 та квитанції про оплату використаної електроенергії за 2015 рік по зазначеному договору; рахунки-фактури та квитанції про оплату комунальних послуг КПУЖГ "Липкижитлосервіс" за 2015 року.
Отже, позивач як платник єдиного податку провадив господарську діяльність - використовував власні нежитлові приміщення для здійснення господарської діяльності за адресою реєстрації нерухомого майна у 2016 році.
При цьому, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Відповідна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.09.2019 справа № 802/966/15-а.
Відтак, наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку другої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2018 року по справі №820/5485/17.
Що стосується розрахунку відповідачем податкового зобов'язання позивача із земельного податку, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем у позові зазначено, що відповідачем здійснено неправильний розрахунок податкового зобов'язання з земельного податку.
Як уже зазначалось, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
Згідно з пунктом 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Зокрема, за приписами статей 15, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.
Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 286.5 статті 285 ПК нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Зі змісту наведених правових норм можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Статтями 1, 18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.03 №1378-IV установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.
Відповідно до статей 15, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до пункту 1 "Положення про зазначений орган", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.
Згідно з пунктом 21 "Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (з наступними змінами та доповненнями) дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Отже, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Відповідач зазначив, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради № 43/1877 від 26 липня 2007 року зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко - планувальних зон за формулою:
Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:
- Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:
- Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;
- Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;
- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
- Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);
- Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
Згідно матеріалів справи вбачається, що розрахунок податкового зобов'язання позивача із земельного податку контролюючим органом було здійснено на підставі витягу з технічної документації від 11.11.2011 р. №291, у тому числі із зазначеним показником нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2011 рік.
Проте, розрахунковим періодом для визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку був 2016 рік, а відтак в силу п. 271.2 ст. 271 ПК України рішення щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки не могло бути визначене раніше ніж у період з 01 січня 2015 року по 15 липня 2015 року.
Таким чином, відповідач при визначенні податкового зобов'язання позивачу за 2016 рік застосував показники технічної документації за 2011 рік, які не могли бути застосовані у розрахунковому періоді.
Тобто, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не виконано передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності рішення.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 №160-1305 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір згідно квитанції від 20.10.2016 р. №18657605. Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07 квітня 2016 року №160-1305.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 02 червня 2021 року
Суддя В.А. Донець