15 квітня 2021 року справа № 580/2120/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Галасун А.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: Ятченко Л.М. - за посадою,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій щодо нарахування пені та зобов'язання вчинити дії, -
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:
- визнати незаконними дії ГУ ДФС у Черкаській області щодо нарахування ПАТ «Черкасиобленерго» пені;
- зобов'язати ГУ ДФС у Черкаській області привести у відповідність облікові дані операцій (показників) інтегрованої картки платника - ПАТ «Черкасиобленерго», шляхом списання (виключення/скасування) з інтегрованої картки платника пені в сумі 18 286 552,8 грн.
Ухвалою суду від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.02.2020 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.
Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 25.02.2021 поновлено провадження у даній справі.
Протокольною ухвалою від 01.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 25.02.2021 про зупинення провадження у справі.
Протокольною ухвалою від 01.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 15.04.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідачем безпідставно нараховано пеню, оскільки позивач перебуває у процесі банкрутства з 14.05.2004, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 та на даний час триває провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» щодо задоволення вимог кредиторів якого введено мораторій, а тому відповідач повинен вжити заходів для її списання з інтегрованої картки платника. На підтвердження позиції посилається постанову Верховного Суду в справі №823/2240/17 відповідно до якої боржник повинен виконувати грошові зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання не нараховується, за винятком випадків, що можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, однак у даному випадку відповідачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позову.
В судове засідання 15.04.2021 представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Листом № 3419/09-03 від 21.05.2019 ПАТ «Черкасиобленерго» звернулось до ГУ ДФС у Черкаській області для отримання наступної інформації:
- Чи проводить ГУ ДФС у Черкаській області нарахування ПАТ «Черкасиобленерго» штрафів та пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань та несвоєчасну реєстрацію податкових накладних?
- У випадку здійснення ГУ ДФС у Черкаській області нарахування штрафів та пені вказати підстави такого нарахування;
- Який на даний час в інтегрованій картці платника податку (ПАТ «Черкасиобленерго») відображений залишок несплаченої пені?
Листом від 31.05.2019 № 16833/23-00-10-0114 ГУ ДФС у Черкаській області надано відповідь в якій зокрема зазначено, що станом на 01.01.2019 в інтегрованій картці платника містяться відомості про залишок несплаченої пені в сумі 18 286 552,8 грн. Також зазначено, що пеня нарахована за несвоєчасну сплату на суму грошового зобов'язання, включаючи суму штрафних санкцій згідно до п.п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із сумою нарахованої пені, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував, що позивач не оспорює та визнає факти прострочення сплати вказаних грошових зобов'язань. Вказані порушення підтверджуються даними інтегрованої картки позивача, як платника податку. Його аргументи стосуються лише обставини перебування у процедурі банкрутства з 14.05.2004 згідно з ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
На дату порушення відносно позивача справи про банкрутство діяв Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон №2343-XII), що втратив чинність з 21.10.2019 з набуттям чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Законом №2343-ХІІ (у редакції на час введення мораторію до позивача) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абз.24 ч.1ст.1 Закону).
Частиною четвертою статті 12 цього Закону (у редакції на час введення мораторію) встановлювала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду від 14.05.2004.
Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII (у редакції на час введення мораторію до позивача) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Велика Палата Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 між тими ж сторонами щодо подібних правовідносин дійшла висновку, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
За змістом положень п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми заниження податкового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов'язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов'язань відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов'язання, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
За даними інтегрованої картки позивача вбачається, що пеня нарахована позивачу після порушення провадження у справі про банкрутство, отже, посилання позивача на судову практику, зокрема правову позицію Верховного Суду від 12.03.2013 у справі №29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 у справі №28/5005/3240/2012 та постанову Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17, не узгоджується з юридичними висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нараховуючи пеню у спірних правовідносинах відповідач не допустив порушення вимог законодавчих приписів на які посилається позивач, тому викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Сплачену суму судового збору залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідні положення та п. 3 Прикінцеві положення КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 28.05.2021.
Суддя В.В. Гаращенко