про залишення позовної заяви без розгляду
03 червня 2021 року справа № 580/1918/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1918/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 - особисто] до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 21367450) [представник відповідача - не прибув] про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, прийняв ухвалу.
06.04.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, просить:
- визнати протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у перерахунку та доплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, що передбачена статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 та рішення Верховного Суду від 29.09.2020 № 440/2722/20 у сумі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн 00 коп.
Ухвалою від 02.04.2021 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 22.04.2021. У зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції та хворобою судді Черкаського окружного адміністративного суду Л.В.Трофімової з 19.04.2021 по 14.05.2021 включно судове засідання 22.04.2021 не відбулося, розгляд справи призначено на 19.05.2021. У судовому засіданні встановлено, що позов подано з пропуском встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства строку для звернення до суду та ухвалою від 19.05.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві для усунення недоліків позовної заяви (обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду) п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали (копію ухвали отримано 26.05.2021).
Позивач у встановлений ухвалою від 19.05.2021 строк заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку не подав, у судовому засіданні 03.06.2021 зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з 23.03.2021 з листа відповідача про відмову у нарахуванні та виплаті недоплаченої грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, отриманого на заяву позивача від 04.03.2021. Позивач зазначав, що однією з поважних підстав була хвороба, проте доказів перебування на лікуванні та/або звернення/консультації з лікарем суду не надано щодо періоду з 30.09.2020 до 30.03.2021.
Суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали від 19.05.2021, не надав письмову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку, доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, оголошені у судовому засіданні 03.06.2021 є необґрунтованими, а зазначені причини - неповажними з огляду на таке.
Позивач звернувся до відповідача про виплату недоплаченої суми 22.03.2021, тобто з порушенням частини 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У постанові Верховного Суду від 06.02.2018 №607/7919/17 (ЄДРСР 72065203) зазначено: 30.09.2016 - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом варто обчислювати з 30.09.2020.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
До суду позивач звернувся більш ніж через 11 місяців після виплати разової грошової допомоги до 05 травня у іншому розмірі ніж передбачено законом та більше як через 6 місяців від 30.09.2020 (строк звернення до суду закінчився 30.03.2021).
Відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутись за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, у якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 №826/13430/17 зазначено, що незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.
Верховний Суд України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 зазначив: порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 9901/325/19 (ЄДРСР 86401310) зазначено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Великою Палатою Верховного Суду (ЄДРСР 89819923, 88138966) зазначено, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки сформульовано Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456-VI (далі - Кодекс № 2456) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Відповідно до статті 2 Кодексу № 2456 бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Згідно із частиною 1 статті 3 Кодексу № 2456 бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Відповідач є бюджетною установою та його видатки затверджуються на відповідний бюджетний період. Згідно з частиною 3 статті 57 Кодексу № 2456 усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені.
Позивач про порушення своїх прав мав змогу дізнатися, починаючи з дня виплати коштів у меншій сумі до 05.05.2020 шляхом співставлення отриманої і належної за чинним законодавством до нарахування і виплати грошової допомоги, можливістю до 30.09.2020 звернутись до відповідача про отримання грошової допомоги у повній сумі та отриманням відповідного реагування суб'єкта публічної адміністрації до кінця бюджетного періоду, за наявної відмови до 30.03.2021 звернутись до суду, натомість до суду з даним позовом позивач звернувся 06.04.2021, тобто з порушенням шестимісячного строку.
Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та враховано судом у випадку наявності переконливих і достовірних доказів щодо обставин, що «є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій». Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20 зазначив: «застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, статтями 55 та 124».
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу особи у справі № 240/12017/19 (провадження № К/9901/15971/20, ЄДРСР 95946021) за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, позаяк такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не зазначивши поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19). Доказів на підтвердження перешкод звернутися вчасно до відповідача і до суду у цій справі позивачем не надано і доводів представником позивача не обґрунтовано.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків, встановлених пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України через не обґрунтування і не підтвердження доказами позивачем і представником позивача поважності причин пропуску строку на звернення до суду з метою реалізації права особи на судовий захист, яке не є абсолютним.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Правила, що регулюють формальні заходи, що необхідно вжити, та строки, що мають бути дотримані під час оскарження, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності. Правила або спосіб їх застосування не повинні перешкоджати сторонам судового процесу використовувати наявні засоби правового захисту (Miragall Escolano and Others проти Іспанії, 38366/97, 41509/98).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Враховуючи, що позивачем не сплачено судовий збір, то відсутні підстави для вирішення питання про повернення судового збору.
Керуючись статтями 9, 44, 119, 121, 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, статтями 248, 250, 256, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до суду.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 03.06.2021.
Суддя Л.В. Трофімова