Справа №463/6331/21
Провадження №2-а/463/115/21
04 червня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Леньо С. І.
з участю секретаря Станько Р.О.
представника позивача Антоніва В.В.
перекладача Кулеші В.С.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_2 про затримання -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить ухвалити рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію на строк 6 (шість) місяців починаючи з часу та дати фактичного затримання, а саме до 10 год. 30 хв. 01 грудня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 31 травня 2021 року о 08 год. 30 хв. діючи в складі групи осіб, вчинив незаконне перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктами пропуску через державний кордон України, на напрямку 451 прикордонного знаку територія Добромильської об'єднаної територіальної громади, Самбірського району, Львівської області, внаслідок чого 31 травня 2021 року був затриманий посадовими особами Прикордонної Варти Республіки Польща. 01 червня 2021 року о 10 год. 30. хв. на підставі ст.ст. 3.5 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством «Про реадмісію осіб» даного громадянина було передано на територію України представникам відділу прикордонної служби «Смільниця» в пункті пропуску через державний кордон «Смільниця-Кросценко» Львівського прикордонного загону. За вчинення таких дій 04.06.2021 Старосамбірським районним судом Львівської області відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. В подальшому начальником Львівського прикордонного загону відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення з України, яке відповідач не взмозі виконати через відсутність документів, коштів та родинних зв'язків на території України. Відповідач міг у встановленому законом порядку іммігрувати до Європейського Союзу на постійне місце проживання або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством іноземних держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Однак вибрав незаконний спосіб досягнення своєї мети, усвідомлюючи, що при цьому він неодноразового грубо порушуватиме та ігноруватиме українське законодавство. Крім того, є об'єктивні підстави вважати, що відповідач в подальшому ухилятиметься від виїзду за межі території України і спробує ще раз незаконно перетнути державний кордон України, оскільки у нього відсутні кошти для самостійного виїзду до країни походження, відсутні родинні зв'язки на території України, наявний відкритий намір потрапити в країни Європи незаконним шляхом з метою пошуку кращих умов проживання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених вище мотивів.
Відповідач в судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечив, оскільки не бажає повертатись в країну походження з особистих міркувань. Розуміє, що порушив чинне законодавство України.
Заслухавши доводи представника позивача, пояснення відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до протоколу про адміністративне затримання відповідач фактично затриманий 01.06.2021 о 10:30 год.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 04.06.2021 року відповідача притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до рішення начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Львівського прикордонного загону від 04.06.2021, відповідача зобов'язано покинути територію України до 07.06.2021. Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що не має коштів для виїзду з України.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства затримання з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб» від 24 липня 2006 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію громадян обох держав, підписану 07 червня 2005 року в м. Анкара (далі - Угода).
Статтею 3 Угоди визначено, що:
1) Кожна договірна Сторона на запит іншої Договірної Сторони без особливих формальностей здійснюватиме реадмісію осіб, які не виконують або припинили виконувати діючі умови для в'їзду або перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, якщо доведено або є дійсні підстави вважати, що ці особи мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони.
3) У разі необхідності запитувана Договірна Сторона невідкладно видаватиме своїм громадянам, щодо яких здійснюватиметься реадмісія, проїзні документи, необхідні для їх повернення.
Також процедура застосування реадмісії передбачена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.02.2015 року №158 про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб.
Проведення заходів реадмісії з будь якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу. Вказані заходи не можливо провести без застосування обмеження волі особи відносно якої застосовується реадмісія.
Судом встановлено, що відповідач на територію України в'їхав легальним шляхом. Документи про право перебування на території України у відповідача відсутні, що підтвердив останній в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту пояснень відповідача, в останнього відсутні кошти та документи для добровільного залишення території України. Крім того, виходячи з його пояснень та наданих матеріалів, документи, які підтверджують право перебування на території України у відповідача також відсутні. Доказів про протилежне суду не надано. Також, немає доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача.
Встановлені судом обставини, а саме відсутність у відповідача близьких родичів на території України, власного житла, постійного джерела існування, незаконний перетин ним державного кордону України в напрямку до країн Європейського Союзу свідчать про те, що останній порушив вимоги ст. ст. 4, 9, 16 згаданого вище Закону і відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 цього ж Закону підлягає реадмісії, оскільки є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що останній ухилиться від самостійного та добровільного залишення території України, так як кошти на проїзд у нього відсутні, також і відсутні родинні зв'язки в Україні, і в подальшому, враховуючи його наміри потрапити до країн Європейського Союзу, може повторити спробу незаконного перетину державного кордону. Тому вимогу про затримання суд вважає обґрунтованою та приймає рішення про її задоволення.
Керуючись ст. ст. 241, 244, 246, 289, 371 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Затримати з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію на строк 6 (шість) місяців починаючи з часу та дати фактичного затримання, а саме до 10 год. 30 хв. 01 грудня 2021 року.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ст. 289, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Леньо С. І.