Справа № 755/4025/21
"23" квітня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , просила ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , аліменти на її утримання в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно., з дня подання позову до суду до 12 січня 2021 року.
Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, позивач посилається на наступні обставини, що 10 липня 2007 року сторони зареєстрували шлюб, мають двох дітей - повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 05 жовтня 2016 року відповідач займав посаду першого секретаря в Посольстві України в Грецькій Республіці, з 12 липня 2016 року подружжя за для збереження сім'ї прийняли рішення на час перебування відповідача закордоном переїхати до Республіки Греції. Позивачка фактично весь час займалась вихованням дітей, в той же час відповідач займав певну посаду, за посадовими інструкціями якої позивачка, будучи дружиною Першого секретаря Посольства України в Грецькій Республіці та проживаючи на території посольства, не мала право займатись будь-якою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. Вищезазначене підтверджується довідкою з Міністерства закордонних справ України від 15.02.2021 року, - між Україною та Грецькою Республікою немає жодних міжнародних угод, які б дозволяли членам сімей українських дипломатів працевлаштовуватись в країні перебування. Таким чином, дотримуючись законодавства обох країн, за добровільною згодою з відповідачем, позивачка останні роки не працевлаштована. 07 грудня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що позивач не мала права у період часу з 12 липня 2016 року по 25 січня 2021 року, перебуваючи разом з чоловіком закордоном, працевлаштуватися та не отримувала фактично трудовий стаж та досвід роботи за фаховою спеціальністю, у зв'язку з чим після припинення шлюбу не має можливості влаштуватись на роботу за своєю основною спеціальністю, пошук роботи займе певний час, тому позивач змушена звернутися до суду з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 76 Сімейного кодексу України.
17 березня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частин 1-2 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
08 квітня 2021 року (вх.№25197) ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету та підстав позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі та надати оцінку долученим до відзиву доказам, які спростовують позицію позивача та наведені нею обставини щодо виникнення аліментних відносин та спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дружини.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та доказів долучених до позову, додатково пояснили, що 10 липня 2007 року сторони зареєстрували шлюб, мають двох дітей - повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2016 році позивач здобула вищу освіту за спеціальністю «Психологія» у Хмельницькому інституті соціальних технологій вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», отримавши вищу освіту позивач мала пройти певні кваліфікаційні курси та практику. Однак, з 05 жовтня 2016 року відповідача призначено на посаду першого секретаря в Посольстві України в Грецькій Республіці, з 12 липня 2016 року подружжя за для збереження сім'ї прийняли рішення на час перебування відповідача закордоном родиною переїхати до Республіки Греції. Під час перебування за кордоном позивач була обмежена у працевлаштуванні і не мала змоги працювати за спеціальністю та реалізувати свої знання та навички, оскільки відповідач постійно турбувався за свою кар'єру та багато обмежував та контролював позивача, щоб остання не працювала, що фактично призвело до втрати медичної кваліфікації (медичного стажу), оскільки з 04 жовтня 2016 року змушена була звільнитися за власним бажанням з попереднього місця роботи у зв'язку із довготривалим відрядженням чоловіка до Республіки Греції. Після припинення шлюбу, не маючи засобів до існування позивач намагається влаштуватись на роботу по спеціальності, однак відновлення свого кваліфікаційного рівня потребує значно часу, за відсутності матеріальної підтримки з боку колишнього подружжя позивач вимушена звернутись з цим позовом до суду з вимогою про присудження відповідачу до сплати аліментів на своє утримання на період до трьох років з підстав, передбачених ч. 4 ст. 76 Сімейного кодексу України, що є предметом позову.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні висловили свою позицію щодо підстав для відмови у задоволені позову, просили в позові відмовити, пояснили, що дійсно сторони перебувати в зареєстрованому шлюбі, який припинено між подружжям на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року , яке набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось. Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, відповідач добровільно надає допомогу на утримання неповнолітньої дитини та матеріально підтримує повнолітнього сина, який продовжує навчання. Разом з тим, відповідач категорично не погоджується з позицією позивача та наведеними нею обставинами, які слугують підставою для присудження відповідачу до сплати аліментів на утримання колишнього подружжя, оскільки після призначення на посаду першого секретаря в Посольстві України в Грецькій Республіці, відповідач разом з дружиною та неповнолітньою донькою проживали на території посольства в період з 17 липня 2016 року по 25 січня 2021 року, і весь період часу позивач була залучена до виконання робіт консульського характеру в Посольстві України в Грецькій Республіці, отримувала винагороду за роботу, на підставі цивільно-правових договорів, загальна сума виплаченої винагороди за виконану роботу склала 7 473,86 Євро, у тому числі: у 2016 році - 788,30 Євро, у 2017 році - 3 213,77 Євро, у 2018 році - 2 815,79 ОСОБА_5 , у 2019 році - 656,00 Євро, в 2020 - 2021 рр цивільно-правові договори з позивачем не укладалися, кошти не виплачувалися. Також відповідач наголосив, що між Україною та Грецькою Республікою немає міжнародних угод, які дозволяли б членам сімей українських дипломатів працевлаштовуватись в країні перебування, однак і не існує заборон з даного приводу, тому відсутність міжнародного договору про працевлаштування між Україною та Грецькою Республікою не забороняє працевлаштування непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, а лише вимагає відповідних додаткових процедур погодження такого працевлаштування у відповідності до законодавства країни перебування, тому позивач мала право за бажанням займатися самоосвітою та/або підвищувати фахову кваліфікацію, як працівник медичної сфери, шляхом проходження відповідних навчань за дистанційною формою або в іншій спосіб. Позивач є особою працездатного віку, не має обмежень щодо зайняття певними видами діяльності та для працевлаштування за своєю фаховою освітою, тому відсутні підстави на присудження аліментів на утримання колишнього подружжя з підстав, передбачених ч. 4 ст. 76 Сімейного кодексу України.
Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України, та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 161/16931/16-ц).
Судом встановлено, що 10 липня 2007 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Під час перебування у шлюбі у подружжя народилася дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07 грудня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 10 липня 2007 року (актовий запис №203).
Особливим видом права на утримання подружжя після розірвання шлюбу, яке закріплено у ч. 4 ст. 76 Сімейного кодексу України, якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
Для застосування положень наведеної правової норми, значення надається тому фактові, що протягом шлюбу один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення. В нормі надається приблизний перелік обставин, які стають на перешкоді одному з подружжя набути певного професіонального і відповідно соціального статусу. Окрім обставин, зазначених в нормі, судом можуть бути визнані такими, що мають істотне значення, виконання в інтересах сім'ї обов'язків за спадковим договором, договором довічного утримання, здійснення соціально значущих обов'язків тощо. Головним є те, що відповідні дії вчиняються в сімейних інтересах, на шкоду особистісному росту.
Як з'ясовано судом, підтверджується наданими сторонами доказами, 23 лютого 2015 року позивач закінчила Хмельницький інститут соціальних технологій вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», здобула ступінь бакалавра за напрямом підготовки "Психологія", кваліфікацію "бакалавр психології".
10 березня 2016 року позивач закінчила Хмельницький інститут соціальних технологій вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», здобула ступінь спеціаліста за напрямом підготовки "Психологія", кваліфікацію "психолог".
За даними, які внесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , містяться відомості щодо місця роботи, а саме: з 01 вересня 2001 року по 07 липня 2003 року прийнята до військової частини НОМЕР_2 до призову на військову службу за контрактом навчалася у Житомирському базовому медичному коледжі за спеціальністю «Сестринська справа»; з 12 січня 2005 року по 06 жовтня 2010 року проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України; 22 листопада 2010 року зарахована на посаду сестри медичної ЛЕК поліклініки; 01 лютого 2012 року переведена на посаду сестри медичної відділення функціональної діагностики; 02 лютого 2015 року переведена на посаду сестри медичної кардіологічного кабінету поліклініки; 20 травня 2015 року присвоєно другу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «сестринська справа»; 01 грудня 2015 року Державний заклад «Вузлова лікарня №1 ст. Дарниця ДТГО «ПЗЗ» реорганізовано у Київську клінічну лікарню на залізничному транспорті №3 Філії «Центр охорони здоров'я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до Постанови Кабміну України від 25 червня 2014 року №200; 04 жовтня 2016 року звільнена з займаної посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП, у зв'язку з довготерміновим відрядженням чоловіка до посольства України в Грецькій Республіці; з 05 жовтня 2016 року по 25 січня 2021 року перебувала за місцем довготермінового відрядження чоловіка ОСОБА_2 у Посольстві України в Грецькій Республіці.
Згідно довідки №201/201-914-1168-ВН від 06 січня 2021 року, яка видана Міністерством закордонних справ України, ОСОБА_2 з 05 жовтня 2016 року займає посаду першого секретаря в Посольстві України в Грецькій Республіці, за місцем його відрядження перебувають дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 .
За наказом Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Олександра Банькова від 21 січня 2021 року за №132ос «Про відкликання А А.М. Ватаха», відкликано ОСОБА_2 , першого секретаря Посольства України в Грецькій Республіці, в Україну 25 січня 2021 року у зв'язку з закінченням довгострокового відрядження.
Висуваючи заперечення проти позову, до відзиву на позов відповідачем долучено копії цивільно-правових договорів, які укладено між Посольством України в Грецькій Республіці, в особі Посла України в Грецькій Республіці Шутенка Сергія Олександровича, та ОСОБА_1 , які є аналогічними за змістом та умовами договору, де предметом договору визначено наступне : «Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу: здійснення організаційних заходів, необхідних для забезпечення консульського прийому громадян, у тому числі ведення графіку прийому громадян з визначених питань та повідомлення заявнику дати і часу як у телефонному режимі, так і за допомогою електронного листування; підготовка бланків заяв та зразків їх заповнення, проектів довідок, підтримання у належному стані зали для прийому відвідувачів; надання довідкової інформації по телефону та засобами електронного зв'язку щодо розкладу роботи і порядку звернення до установи; копіювання документів, необхідних для формування досьє; облік та формування опрацьованих консульською посадовою особою документів у досьє».
Згідно довідки №6 від 23 березня 2021 року, видана Міністерством закордонних справ України, повідомляється наступне, що за період з 05 жовтня 2016 року по 25 січня 2021 року ОСОБА_1 , як винагорода за роботу в Посольстві України в Грецькій Республіці на умовах цивільно-правових договорів під час її перебування за місцем довготермінового закордонного відрядження її чоловіка ОСОБА_2 , була виплачена загальна суми коштів 7 473,86 євро, у тому числі: у тому числі: у 2016 році - 788,30 євро, у 2017 році- 3 213,77 євро, у 2018 році- 2 815,79 євро, у 2019 році - 656,00 євро, а в 2020 році та 2021 році цивільно-правові договори з ОСОБА_1 не укладалися, кошти не виплачувалися.
При вирішення спору щодо призначення аліментів на утримання колишнього подружжя у відповідності до положень ч. 4 ст. 76 СК України, суд вважає доведеними наступні обставини, що позивач під час перебування у шлюбі здобула вищу освіту та має диплом спеціаліста за напрямом підготовки «Психологія», кваліфікацію «психолог», за відомостями, які внесені до трудової книжки позивач звільнилась з останнього місця роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з довгостроковим відрядженням чоловіка до Посольства України в Грецькій Республіці, під час закордонного відрядження чоловіка у період з 05 жовтня 2016 року по 25 січня 2021 року ОСОБА_1 , отримала винагороду за роботу в розмірі 7 473,86 євро, працювала за цивільно-правовими договорами, які в копії долучено до матеріалів справи.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивач не довела відсутність цієї можливості, яка згідно згаданої норми закону (ч. 4 ст. 76 СК України) повинна бути обумовлена обставинами, що мають істотне значення, а саме: у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами. Законом не передбачено, що усі жінки, які мають малолітніх (неповнолітніх) дітей, підпадають під дію норми ч. 4 ст. 76 СК України, яка підлягає застосування в межах даного спору, з урахуванням підстав позову.
Також, суд критично відноситься до твердження позивача, що вона була обмежена у праві на працевлаштування і не могла продовжувати працювати за спеціальністю не знайшли підтвердження, оскільки позивачем не надано належних доказів та не доведено, що після припинення шлюбу остання зверталася до будь-яких підприємств, установ , організацій різних форм власності щодо працевлаштування за фахом, де було відмовлено позивачу у прийнятті на роботу, або що вона реально намагалася це зробити.
Вказане дає підстави для висновку, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази у розумінні ст. 76 ЦПК України про те, що позивач з істотних причин не мала можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, внаслідок чого після припинення шлюбу з відповідачем не має можливості працевлаштуватися, опинилася у вразливому матеріальному стані, та відповідно до згаданої норми ч. 4 ст. 76 СК України має право на утримання від колишнього чоловіка.
При цьому, передбачене ч. 4 ст. 76 СК України право на утримання не може розглядатися як компенсація моральних втрат від розлучення того подружжя, який під час шлюбу не працював.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.89 ЦПК України)
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межа даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 75, 76, 84 Сімейного кодексу України, статтями 2, 10, 49, 76-81, 89, 133, 137, 141, 264 - 265, 274, 279, 280, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.