Номер провадження 2/754/1273/21
Справа №754/12437/20
Іменем України
(повне рішення суду виготовлено 04 червня 2021 року)
03 червня 2021 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/12437/20
ОСОБА_1 - позивач
Київський національний торговельно-економічний університет - відповідач
Вимоги позивача: незаконне виселення з житлового будинку
25.09.2020 позивач підписав та подав до суду позов, вимоги якого подавались у новій редакції і в якому позивач посилаючись на порушення своїх житлових прав, просить: 1. Визнати вчинені відповідачем 27.09.2017 - без законних підстав і рішення суду - примусове виселення із кімнати АДРЕСА_1 , позбавлення житла, незаконне посягання на недоторканість житла, цілеспрямоване створення перешкод у користуванні жилим приміщенням, а також у користуванні й розпорядженні власним майном, незаконне, без відповідних правових підстав, заволодіння ним, антиконституційними, неправомірними, протизаконними та дискримінаційними діями з боку відповідача, які грубо ущемляють конституційні, законні права як людини та громадянина, науково-педагогічного працівника і внутрішньо переміщеної особи, а саме такі основні права: право на житло, право на власність, право на людську гідність, право на повагу до приватного життя. 2. Скасувати наказ колишнього проректора КНТЕУ з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_2 від 27.09.2017 № 2939 «Про звільнення гуртожитку № 5 від сторонніх речей» як такий, що суперечить чинному законодавству України, виходить за межі службових повноважень цієї посадової особи та завдає значної шкоди законним правам та інтересам позивача. 3. Поновити грубо порушені відповідачем - внаслідок незаконного, примусового виселення - житлові права, зокрема, право на проживання за адресою: АДРЕСА_2 шляхом усунення перешкод для позивача в користуванні цим жилим приміщенням, вселення позивача за цією адресою, як мешканця, який був позбавлений житла відповідачем без законних підстав 27.09.2017, тобто відновлення того становища, що існувало до виселення і видання наказу, зазначеного в пункті 2 прохальної частини позову або шляхом надання позивачу відповідачем взамін іншого житла а м. Києві. 4. Відшкодувати позивачу судові витрати за рахунок відповідача.
У судовому засіданні позивач позов підтримав і не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.
Відповідач подавши відзив з проханням відмовити в задоволенні позову та заяву про застосування трирічного строку позовної давності в судове засідання не з'явився і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідачу достовірно відомо про перебування даної справи на розгляді судом, однак, він не цікавиться провадженням у справі.
З урахуванням вищевикладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Наказом відповідача № 1597-к від 16.10.2015, позивача прийнято на роботу до відповідача на посаду доцента кафедри маркетингу та реклами з 19.10.2015 по 30.06.2016 на умовах строкового договору.
Наказом відповідача № 963-к від 23.06.2016 з позивачем продовжено трудові відносини на умовах контракту, як таким, що обраний за конкурсом з 01.07.2016 по 30.06.2019.
Наказом відповідача № 888-к від 07.05.2018 позивача переведено на посаду доцента кафедри журналістики та реклами з 07.05.2018 по 30.06.2019 на умовах раніше укладеного контракту.
Наказом відповідача № 955-к від 27.06.2019 позивача звільнено з посади доцента кафедри журналістики та реклами 30.06.2019 у зв'язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору (контракту) згідно п. 2 ст. 36 КУпАП.
Між позивачем і відповідачем укладено контракт 130 з науково-педагогічним представником від 01.07.2016 і за умовами якого, позивач призначається на посаду доцента кафедри маркетингу та реклами строком з 01.07.2016 по 30.06.2019.
Між позивачем і відповідачем укладено контракт на право проживання в гуртожитку працівника Київський національний торговельно-економічний університет від 05.02.2016 і за умовами якого університет надає позивачу на період з 05.02.2016 до 30.06.2017 кімнату АДРЕСА_1 .
Відповідно до підпункту 3.1.1.5. п. 3.1. контракту на право проживання в гуртожитку працівника Київський національний торговельно-економічний університет від 05.02.2016, мешканець зобов'язаний: після закінчення строку на який університет надав мешканцю кімнату (ліжко-місце) при позбавленні права на проживання в гуртожитку здати майно, що перебувало в його користуванні, кімнату в належному стані, знятися з військового обліку в установленому порядку та звільнити гуртожиток протягом трьох діб від дня видання відповідного наказу.
Наказом проректора з адміністративно-господарської роботи КНТЕУ Шаповал Л.Г. від 27.09.2017 № 2939 «Про звільнення приміщення гуртожитку № 5 від сторонніх речей», наказано створити комісію у складі (вказано склад комісії з 7 осіб) і цій комісії наказано протягом дня 27.09.2017 провести звільнення кімнати АДРЕСА_1 від сторонніх речей та забезпечити їх збереження, скласти акт звільнення від сторонніх речей.
Створена наказом проректора КНТЕУ від 27.09.2017 № 2939 комісія провела звільнення кімнати АДРЕСА_1 від сторонніх речей, які були спаковані, опечатані комісією та передані на відповідальне збереження кастелянки гуртожитку до камери схову гуртожитку № 5. Опис речей та відео фіксація додані, що підтверджується актом звільнення приміщення від 27.09.2017.
Події з якими не погоджується позивач мали місце 27.09.2017, а позов підписаний і поданий позивачем 25.09.2020, тому, заява відповідача про пропуск позивачем трирічного строку позовної даності є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Згідно ст. ст. 127-129, 132 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу. Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення. Особи, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, виселяються із спеціальних гуртожитків після поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому законодавством, або після звільнення їх жилої площі, тимчасово заселеної іншими особами, чи після проходження відповідного курсу лікування. Особам, які пройшли курс лікування і не мають іншої жилої площі, житло надається в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно п. 2 і п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI, 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 2) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; 6) пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Згідно ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Згідно ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 2. У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача. 3. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вказівок ЄСПЛ пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).
У судовому засіданні достовірно встановлено і проти цього не заперечував позивач у судовому засіданні, що ордер на вселення в спірне житло позивачу не видавався.
Будь-яких конкретних правових доказів, що після 30.06.2017 і станом на 27.09.2017 він мав будь-які житлові права на кім. АДРЕСА_1 позивач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.
Станом на 27.09.2017 строк дії контракту, тобто, правочину на підставі якого позивач займав кімнату в гуртожитку закінчився.
Не надано суду і доказів, що про наказ проректора КНТЕУ з адміністративно-господарської роботи від 27.09.2017 № 2939 «Про звільнення гуртожитку № 5 від сторонніх речей» суперечить чинному законодавству України та виходить за межі службових повноважень цієї посадової особи.
У процесі розгляду справи суду не надано і судом не здобуто конкретних правових та беззаперечних доказів, які б свідчили про недотримання відповідачем та порушення ним по відношенню до позивача вищевказаних норм права, як не надано і доказів про наявність у відповідача зобов'язання забезпечувати позивача житлом.
27.09.2017 з боку відповідача мало місце не виселення позивача, оскільки відповідно до житлового законодавства позивач жодних житлових прав на спірну кімнату гуртожитку не набував, а звільнення цієї кімнати від речей позивача в зв'язку з закінченням строку дії правочину, який давав позивачу право на зайняття цієї спірної кімнати гуртожитку.
За таких обставин у задоволенні позову відмовляється за недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до позову адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Київського національного торговельно-економічного університету (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіото, 19, ЄДРПОУ: 01566117).
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.