Дата документу 26.04.2021
Справа № 937/2843/20
2/937/258/21
26 квітня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Купавської Н.М.
за участю секретаря Бєгушевої Л.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частину квартири,
Позивач просить визнати Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя з відповідачкою ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на ј частину цієї квартири. При цьому, він посилається на те, що 06 грудня 2009 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від цього шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 березня 2018 року шлюб між сторонами було розірвано. В період шлюбу відповідачка разом із сином приватизували квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що оскільки набуття права власності на вищевказану квартиру відбулося 20.12.2011, тобто, в період коли діяли зміни щодо правового режиму приватизованого майна, зокрема, коли таке майно визнавалося спільною сумісною власністю, то він має право на ј частку цієї квартири.
Представник позивача - адвокат Михайлов Д.О. в судовому засіданні позов підтримав повністю з тих підстав, що свідоцтво про право власності на житло видано відповідачці та її сину 20.12.2011 на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». В той період часу ст.61 СК України було доповнено частиною 5, згідно якої житло набуте внаслідок приватизації державного житлового фонду є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. І лише з 13.06.2012 цю частину з статті 61 СК України було виключено, а приватизоване житло вважалось особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, оскільки вона реалізувала своє право на приватизацію, відповідач тоді про це не заперечував.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачку, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позові слід відмовити.
05 грудня 2009 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.6).
З 27.03.2018 року шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення суду.
Ці обставини відповідач не оспорює.
В 2011 році відповідачці та їхньому малолітньому сину ОСОБА_4 була надана у приватну спільну сумісну власність квартира АДРЕСА_1 , про що їм видано свідоцтво про право власності на житло від 20.12.2011. Як вбачається з даного свідоцтва на житло квартира приватизована згідно із ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.32).
Позивач стверджуючи, що квартира, яка була приватизована відповідачкою, є їхньою спільною сумісною власністю, посилається на ч.5 ст.61 СК України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин).
Так, за змістом ст. 60 СК України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
В даному випадку право власності на спірну квартиру було первісно отримано відповідачкою ОСОБА_2 із малолітнім сином безоплатно відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тобто, кошти за передачу квартири у власність на підставі приватизації не сплачувались як позивачем так і відповідачем. Як вбачається з заяви ОСОБА_2 адресованій керівнику органу приватизації квартиру, остання просить передати у власність займану на умовах найму квартиру АДРЕСА_2 . При цьому позивач ОСОБА_3 не заперечує проти приватизації житла дружиною та сином Також в даній заяві позивач вказує, що своє право на приватизацію житла він використав в 2000 році /а.с.31/.
Доказів щодо оскарження ОСОБА_3 приватизації спірної квартири матеріали справи не містять.
Законом України «Про внесення зміни до ст. 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 р. № 2913 VI, який набрав чинності 8 лютого 2011 року, вказану правову норму було доповнено ч. 5, згідно з якою об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Законом України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» від 17 травня 2012 р. № 4766 VI, який набрав чинності з 13 червня 2012 р., ч. 5 ст. 61 СК України було виключено, натомість ч. 1 ст. 57 СК України було доповнено п. 4, згідно з яким житло, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону № 2482 ХII, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Отже, з урахуванням наведених змін до СК України правовий режим приватизованого житла змінювався. При цьому, лише у період часу з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя. В інші періоди дії Закону № 2482 ХII таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації.
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_5 та їхнім сином ОСОБА_6 . При цьому дата державної реєстрації вказана 13.02.2013 /а.с.8/. У витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності також стоїть дата реєстрації права власності 13.02.2013 /а.с.33/.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Оскільки судом встановлено, що відповідач після отримання свідоцтва про право власності на житло зареєструвала його лише 13.02.2013, право власності виникло у неї на спірну квартиру саме з цього часу.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що позивачем та його представником не доведено у відповідності до зазначених положень ЦПК України обставин знаходження вищевказаної спірної квартири у спільній сумісній власності сторін. При цьому, суд вважає, що обставина отримання свідоцтва про право власності на житло у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, не є безумовною підставою для визнання його об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Право власності на спірну квартиру в результаті приватизації відповідачка набула 13.02.2013, тобто, поза періодом з 8 лютого 2011 року по 12 червня 2012 року, коли набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду житло визнавалося спільною сумісною власністю подружжя.
А отже, в позові слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 197, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.57, 60, 61 СК України, суд
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частину квартири відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .