Номер провадження 2/754/919/21
Справа №754/9040/20
Іменем України
24 травня 2021 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача - адвокатів: Шкаленка Є.В. та Омеляна І.В.
за участю представника третьої особи Томко А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17.09.2020 відкрито провадження по справі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в провадженні старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві Костюк Р.Ю. перебуває кримінальне провадження №12017100030012810 від 27.09.2017, було розпочато за заявою ОСОБА_1 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України. У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 процесуальний статус потерпілого. В ході досудового розслідування було встановлено, що в період часу з 21.09.2017 по 26.09.2017 за адресою: АДРЕСА_1 , із автостоянки невстановлена особа таємно викрала причеп із моторним човном. В подальшому шляхом виїзду слідчого на місце було встановлено, що човен марки «Luck 460» та двигун до нього марки «YAMAHA» знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, в супереч чинного законодавства слідчим не було проведено огляд місця події, не було вилучено викрадене майно та не було визнано його речовим доказом. В подальшому слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва було винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та фіксування відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення. Однак, вказана ухвала залишилась без виконання, оскільки слідчим не було здійснено виїзд на місце для проведення слідчої дії та не було надано доручення на проведення слідчих дій іншим правоохоронним органам. 09.02.2018 позивачем було подано клопотання про проведення обшуку самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення. У зв'язку з тим, що клопотання не було розглянуто 05.03.2018 слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва було зобов'язано слідчого розглянути клопотання та повідомити про результати його розгляду у відповідно до вимог КПК України. Відповідно до відповіді слідчого № 2060/125/49-2018 від 14.03.2018, клопотання про проведення обшуку не може бути задоволено у зв'язку з тим, що закінчився строк дії ухвали слідчого судді. Однак, не було проведено вказаної слідчої дії, що може призвело до втрати речових доказів по справи та знищення майна яким незаконно заволоділи невстановлені особи. Позивачем було втрачено майно внаслідок бездіяльності слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві Костюк Р.Ю. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 405000,00грн та моральну шкоду у розмірі 100000,00грн.
До суду надійшли пояснення від Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва відповідно до яких зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суди, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Оскільки в даному випадку позивач звертається до суду про відшкодування шкоди, що завдана іншою незаконною діяльністю органів досудового розслідування, не пов'язаної з притягненням до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, до спірних правовідносин повинні бути застосовані загальні норми відшкодування шкоди. 04.11.2020 від представника відповідача Головного управління Національної поліції в місті Києві Кухаревської Н.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відсутні підстави для стягнення шкоди з відповідача, оскільки відсутні належні і допустимі докази на підтвердження причинного зв'язку між діями та наслідками та причиною наслідкового зв'язку між діями та наслідками. Також, позивач не довів, яких саме зазнав моральних чи фізичних страждань, а також не надав належних доказів, які б свідчили про негативні наслідки, що вплинуло на зміну звичайного способу його життя, не представлено доказів на підтвердження вказаних ним обставин у зв'язку з чим позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 та його представники - адвокати Шкаленко Є.В., Омелян І.В. в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в місті Києві в судові засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься відзив від представника відповідача відповідно до якого зазначено, що заперечує проти позовних вимог, посилаючись на докази, які викладені в відзиві та просив відмовити.
Представник третьої особи - Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві Томко А.М. в судових засіданнях, заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на докази, які викладені в поясненнях та просила відмовити.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 належить на праві власності човен марки «Luck 460» та двигун до нього марки «YAMAHA».
Позивач звернувся до Деснянського УП НУ НП у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , із автостоянки невстановлена особа таємно викрала причеп із моторним човном, який належить ОСОБА_1 .
27.09.2017 Деснянським управління поліції ГУ НП в м. Києві внесене відомості до ЄРДР за №12017100030012810 за ч. 3 ст. 185 КК України та розпочато досудове розслідування.
Під час досудового розслідування було встановлено, що човен марки «Luck 460» та двигун до нього марки «YAMAHA» знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, слідчим не було проведено огляд місця події, не було вилучено викрадене майно та не було визнано його речовим доказом.
09.02.2018 адвокатом Шкаленко Є.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 подано до Київської місцевої прокуратури № 3 клопотання про проведення обшуку.
Постановою Київської місцевої прокуратури № 3 від 16.03.2018 відмовлено адвокату Шкаленку Є.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 у погодженні клопотання про проведення обшуку.
27.04.2018 адвокатом Шкаленко Є.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 подано слідчому Деснянського управління поліції ГУ НП в м. Києві Костюку Р.Ю. клопотання про проведення обшуку самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначене клопотання, відповідно до витягу про відстеження кореспонденції ПАТ «Укрпошта» було вручено 08 травня 2018 року.
22.05.2018 адвокат Шкаленко Є.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва зі скаргою на дії слідчого Деснянського управління поліції ГУ НП в м. Києві Костюк Р.Ю., оскільки слідчим проігноровано клопотання проведення обшуку самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 12.06.2018 зобов'язано слідчого Деснянського управління поліції ГУ НП в м. Києві Костюка Р.Ю. розглянути клопотання адвоката Шкаленка Є.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_2 про проведення обшуку.
На сьогодні остаточне процесуальне рішення по вказаному кримінальному провадженню, за доводами позивача, які не спростовані відповідачем, не прийнято, будь-яких слідчих або процесуальних дій не проводиться, що може призвести до втрати речових доказів по справі та знищення майна, якими незаконно заволоділи невстановлені особи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також бездіяльність самих органів державної влади. Позивач вважає, що шкода завдана тривалим проведенням досудового розслідування, невстановленням особи, яка скоїла злочин, не виконанням слідчими рішень суду, підлягає відшкодуванню моральної та матеріальної шкоди.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Вказана правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини 2 статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Вказана правова позиція підтверджується, зокрема, постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-99цс17.
Окрім цього, згідно з частиною 3 статті 19 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.
Судом установлено, що позивач звертається до суду про відшкодування шкоди, що завдана іншою незаконною діяльністю, не пов'язаної з притягненням до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, до спірних правовідносин повинні бути застосовані загальні норми відшкодування шкоди.
Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між винними діями та наслідками, що настали.
Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.
Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов'язком держави.
На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).
Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом встановлено, що на правовідносини, що виниклі між сторонами розповсюджується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". ОСОБА_1 має право на відшкодування саме моральної шкоди.
Разом з тим, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копії накладних на придбання майна на суму 151200,00грн та 50000,00грн, яке було викрадено в ході вчинення стосовно останнього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що є підставою вважати, що шкода заподіяна іншою особою, а не Головним управління Національної поліції у місті Києві, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача і шкодою, завданою позивачеві викраденням майна.
Тому установлений судом факт бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні щодо викрадення майна не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості викраденого майна, тому у позовних вимогах щодо стягнення 405000,00грн суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
Через бездіяльність посадових осіб до обов'язків яких входить проведення такого розслідування потерпілий фактично позбавлений права реалізацію своїх прав, винні особи не несуть встановленої законом відповідальності, а невінні особи - довести свою непричетність до вчинення злочину.
На думку суду найбільш вразливою стороною у даній ситуації є саме потерпілий. Адже саме він зазнав шкоди внаслідок вчиненого стосовно нього злочину і, через недбалість працівників правоохоронних органів не може отримати справедливу сатисфакцію.
В судовому засіданні є доведеним той факт, що позивачеві були спричинені моральні страждання, які змінили його нормальний життєвий ритм, враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач унаслідок тривалої бездіяльності слідчих, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалість моральних страждань позивача у зв'язку з необхідністю докладати додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його заяви та прийняття органами поліції відповідного остаточного законного процесуального рішення, суд вважає, що сума у розмірі 100000,00грн є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі суд відносить на рахунок держави.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, статтями 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 19, 76-81, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі суд відносить на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в місті Києві, місцезнаходження за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ідентифікаційний код: 40108583.
Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, ЄДРПОУ 37993783.
Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2021.
Суддя В.В. Бабко