Номер провадження 2/754/195/21
Справа №754/14748/18
Іменем України
11 травня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого суддіСаламон О.Б.
з участю секретаря представника позивача представника відповідача Крутікової - Вільховченко І.С. ОСОБА_1. ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Султан-Груп», ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
До суду звернулася позивач ОСОБА_3 з вимогою до відповідачів ОСОБА_4 , ТОВ «Султан-Груп», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 235 200,82 грн. та, відповідно, понесені судові витрати.
Вимоги позову обґрунтовуються тим, що 31 серпня 2017 року сталося ДТП за участю транспортного засобу «Тойота» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який порушив правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ленд Ровер» д/н НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ). Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року подія сталася з вини відповідача ОСОБА_4 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Відповідно до схеми місця ДТП, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, власником транспортного засобу «Тойота» д/н НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_4 , є ОСОБА_5 . На момент ДТП цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «Тойота» д/н НОМЕР_1 була застрахована в СТ «Домінанта». Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник автомобіля «Тойота» є ТОВ «Султан-Груп». Відповідачу ОСОБА_4 було передано в користування автомобіля «Тойота», при цьому після ДТП останній повідомляв, що перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Султан-Груп», однак надати документи, які підтверджують зазначене, відсутні. Враховуючи значні пошкодження, звернулася до офіційного дилера «Ленд Ровер» - ТОВ «Віннер Автомотів», яким було складено рахунок від 12 вересня 2017 року, відповідно до якого вартість необхідних ремонтних робіт становить 381 863,30 грн. 30 січня 2018 року СТ «Домінанта» було здійснено страхове відшкодування в сумі 83 026,93 грн., що підтверджується випискою з рахунку в ПАТ «Альфа-Банк», однак страхове відшкодування є значно меншим вартості необхідних ремонтних робіт автомобіля. Враховуючи зазначене, 07 березня 2018 року та 02 квітня 2018 року були направлені претензії на адресу відповідачів щодо сплати суми збитків, які є різницею між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, однак жодної відповіді не отримано та не сплачено різницю між фактичним розміром шкоди і здійсненою виплатою.
Тобто, відповідно до змісту позовної заяви, підставою для її подання слугувало наступне:
- вимоги до ОСОБА_4 (далі по тексту Відповідача-1) обгрунтовані тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди він перебував за кермом автомобіля «Тойота» д/н НОМЕР_1 та наявністю його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 02.10.2017 р.;
- вимоги до ТОВ «Султан-Груп» (далі по тексту Відповідача-2) обгрунтовані тим, що він є страхувальником автомобіля «Тойота» д/н. НОМЕР_1 , Відповідачем-1 на місці ДТП було повідомлено, що він перебуває у трудових відносинах з Відповідачем-2, а отже, відповідно до ст.1172 ЦК України, є законні підстави для звернення до нього з позовними вимогами;
- вимоги до ОСОБА_5 ( далі по тексту Відповідача-3) обгрунтовані тим, що оскільки він є власником автомобіля «Тойота» д/н НОМЕР_1 , а ДТП відбулася о 00 год. 36 хв, то на думку позивача, слід прийти до висновку про наявність недбалості власника щодо зберігання транспортного засобу та на підставі ч.4 ст.1187 ЦК України звернутися до нього з по зовними вимогами.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Саламон О.Б. 23 жовтня 2018 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року витребувано в СТ «Домінанта» інформацію щодо страхового випадку, який стався 31.08.2017 а саме належним чином завірені документи, на підставі яких було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, перелік пошкоджень автомобіля «Ленд Ровер», який було завдано внаслідок зазначеного ДТП, документи на підтвердження оцінки пошкоджень вказаного автомобіля, інформацію про особу, яка отримала страхове відшкодування та механізм його виплати.
Витребувано в ТОВ «Султан-Груп» інформацію чи перебуває (перебував) в трудових відносинах з товариством ОСОБА_4 , якщо так, то на якій посаді та в який період.
Витребувано в ОСОБА_5 інформацію щодо правової підстави користування автомобілем «Тойота» д/н НОМЕР_1 ТОВ «Султан-Груп».
Витребувано в Головного управління ДФС у Київській області інформацію щодо місця роботи (працевлаштування) ОСОБА_4 в період з 01.08.2017 по 30.09.2017.
Зі сторони представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява, згідно з якою вказує на те, що матеріали справи не містять достатніх та необхідних даних для проведення всебічного автотоварознавчого дослідження, тому просить зобов"язати позивача надати експерту для дослідження транспортний засіб в такому стані, в якому він перебував після пошкодження внаслідок ДТП, що відбулось 31.08.2017, у строк та місце, узгоджені експертом. У разі необхідності просить надати на вимогу експерта всі документи, неодхідні для проведення автотоварознавчої експертизи, зобов"язати позивача забезпечити присутність сторін по справі при огляді транспортного засобу. Просить включити до переліку питань, поставлених експерту, чи усі пошкодження, виявлені при проведенні автотоварознавчого дослідження збігаються з пошкодженнями, які визначені документами, що містяться в матеріалах справи та виникли саме внаслідок ДТП, яке відбулось 31.08.2017.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року призначено автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Судова незалежна експертиза України». На вирішення експертам поставлено наступні питання:
- Яка вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, яка сталась 31.08.2017, власнику транспортного засобу «Ленд Ровер», д/н НОМЕР_2 , станом на дату складання висновку?
- Яка вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, яка сталась 31.08.2017, власнику транспортного засобу «Ленд Ровер», д/н НОМЕР_2 , станом на момент ДТП?
- Чи усі пошкодження, виявлені при проведенні автотоварознавчого дослідження збігаються з пошкодженнями, які визначені документами, що містяться в матеріалах справи №754/14748/18 та виникли саме внаслідок ДТП, яке відбулось 31.08.2017?
Зобов"язано ОСОБА_3 надати експерту у строк та місце, узгоджені експертом, для дослідження транспортний засіб «Ленд Ровер», д/н НОМЕР_2 в такому стані, в якому він перебував після пошкодження внаслідок ДТП, що відбулось 31.08.2017.
Зобов"язано ОСОБА_3 у разі необхідності, надати на вимогу експерта всі документи, неодхідні для проведення автотоварознавчої експертизи.
Зобов"язано ОСОБА_3 надати експерту інформацію про фактичний пробіг за одометром автомобіля «Ленд Ровер», д/н НОМЕР_2 на дату ДТП, що відбулось 31.08.2017, докази, які це підтверджують, та оригінали фотознімків транспортного засобу, наявних в матеріалах справи.
Зобов"язано експертів забезпечити присутність сторін по справі при огляді транспортного засобу «Ленд Ровер», д/н НОМЕР_2 .
18 грудня 2020 року до суду надійшов лист Судової незалежної експертизи України № 5209, у відповідності до якого ухвала суду від 10 березня 2020 року залишена без виконання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2020 року провадження по справі поновлено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року (протокольно) відмовлено у долучені нових доказів у зв'язку з відсутністю доказів поважності пропущення строків подачі такого клопотання, оскільки справа перебуває у провадженні з жовтня 2018 року, а також перебувала тривалий час у експертній установі, яка повернулася без виконання ( у зв'язку з неоплатою експертизи).
Представник Відповідач - 3 ОСОБА_5 - ОСОБА_2 скористалася правом надання відзиву, додаткових пояснень на позовну заяву, у відповідності з яким вимоги позову вважає безпідставними та необґрунтованими. Посилається на те, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована та страховик здійснив виплату страхового відшкодування, про що не заперечує і позивач у позовній заяві. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що передбачено чинним законодавством. Зазначає про відсутність доказів на підтвердження розміру шкоди та щодо недоведеності вимог позивача зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір завданих позивачу збитків та підтверджували б вимоги щодо відповідача ОСОБА_5 .
В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 з'явилася, вимоги позову підтримує у повному обсязі, посилаючись на викладене в ньому.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення позову з викладених підстав у відзиві та додаткових пояснень.
Відповідачі ОСОБА_4 , ТОВ «Султан-Груп» до суду не з'являлися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином у передбаченому законом порядку.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено.
31 серпня 2017 року сталося ДТП за участю транспортного засобу «Тойота» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який порушив правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ленд Ровер» д/н НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ).
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року подія сталася з вини відповідача ОСОБА_4 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником транспортного засобу «Тойота» д/н НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_4 , є ОСОБА_5 .
На момент ДТП цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «Тойота» д/н НОМЕР_1 була застрахована в СТ «Домінанта».
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник автомобіля «Тойота» є ТОВ «Султан-Груп».
Враховуючи значні пошкодження, позивач звернулася до офіційного дилера «Ленд Ровер» - ТОВ «Віннер Автомотів», яким було складено рахунок від 12 вересня 2017 року, відповідно до якого вартість необхідних ремонтних робіт становить 381 863,30 грн.
30 січня 2018 року СТ «Домінанта» було здійснено страхове відшкодування в сумі 83 026,93 грн., що підтверджується випискою з рахунку в ПАТ «Альфа-Банк».
07 березня 2018 року та 02 квітня 2018 року були направлені претензії на адресу відповідачів щодо сплати суми збитків, які є різницею між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, однак жодної відповіді не отримано та не сплачено різницю між фактичним розміром шкоди і здійсненою виплатою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку".
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України "шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою".
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Тобто, страховиком сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування, що не потребує доказуванню у відповідності до ст. 82 ЦПК України.
Законодавець передбачив випадок, коли страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди статтею 1194 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шко да , пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду (абз. 1 та 3 п. 4 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків) (п.14 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
Отже, законодавством України чітко передбачено обов'язок відшкодування шкоди, як витрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. При цьому, тягар доказування розміру шкоди покладається на потерпілого.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, особи, які вчинили вказані протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом пі- двищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим дже- релом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Отже, для застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 1187 ЦК України необхідно встановити, що особа, яка фактично користувалася транспортним засобом під час завдання шкоди, заволоділа ним неправомірно та, що цьому сприяла недбалість власника транспортного засобу.
В даному випадку автомобіль «Тойота» д/н НОМЕР_1 належав Відповідачу-3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортого засобу НОМЕР_3 .
Вищевказаний автомобіль було передано від Відповідача-3 до ТОВ «Султан-Груп» на підставі договору безоплатного користування №б/н від 08.02.2017 та акту приймання- передачі до даного договору від 08.02.2017. Відповідно до даного договору користувач ТОВ «Султан-Груп» має право використовувати автомобіль у своїй господарській діяльності.
Вказаний договір та акт приймання-передачі транспортного засобу надано Відповідачем-3 до суду разом з клопотанням про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Володільцем даного автомобіля (ТОВ «Сулан-Груп») було укладено цивільно-пра- вовий договір від 25.08.2017 з Відповідачем - 1 ОСОБА_4 про надання послуг з перевезення на автомобілі. Відповідно до даного договору виконавець ( ОСОБА_4 ) діє на власний ризик та особисто відповідає за порушення правил дорожнього руху, а також дорожньо-транспортні пригоди, не підпадпє під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має право на отримання соціальних пільг та одержання допомоги із соціального страхування.
Також з ним укладено договір №12н про матеріальну відповідальність від 25.08.2017, відносно того, що Відповідач-1 несе матеріальну відповідальність за автомобіль «Тойота» д/н НОМЕР_1 , а у разі виникнення ДТП з вини водія, повинен нести матеріальну від-повідальність в розмірі франшизи, визначеної полісом, а також у разі перевищення лімітів за шкоду, яка заподіяна майну, життю та здоров'ю.
Отже, Відповідачем-3 було передано право користування до Відповідача-2, а Відповідач-2 уклав цивільно-правову угоду відносно автомобіля з Відповідачем-1. Також під час настання ДТП у Відповідача-1 були наявні свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія.
Враховуючи вищевказане, не може йти мова про будь-яке незаконне заволодіння Відповідачем-1 автомобілем, якому б сприяла недбалість з боку Відповідача-3 та про відповідальність власника транспортного засобу.
Відповідно до листа від ГУДФС у Київській області від 16.07.2019 та документів, наданих Відповідачем 2 (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку; звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сумі нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) Відповідач-1 не перебував у трудових відносинах з Відповідачем-2 в момент скоєння ДТП.
Також позивач зазначає, що Відповідач-1 під час дорожньо-транспортної пригоди повідомив про те, що він нібито працює у Відповідача-2, але вказане не підтверджується жодним наданим позивачем доказом. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, наданого позивачем та складеного відносно Відповідача-1, сам ОСОБА_4 зазначає про те, що його місце роботи - ПрАТ «АК-Київводоканал». Вказані відомості збігаються з наданими ГУ ДФС у Київській області.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням саме трудових обов'язків (ст. 1172 ЦКУ).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізич-ної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, Відповідач-1 є особою, якою заподіяно збитки майну позивача та саме Відповідач-1 повинен нести відповідальність за заподіяну ним матеріальну шкоду.
Стосовно визначеного позивачем розміру шкоди завданої під час дорожньо- транспортної пригоди, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, шкода, завдана автомобілю марки «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 , визначена на підставі рахунку-фактури ТОВ «Віннер Автомотів» №1040243 від 12.09.2017 та становить 381 873,30 грн. з ПДВ та 318 227,75 без ПДВ.
Відповідно до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшко- дувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, варто зауважити наступне:
1. Відповідно до копії, наданої разом з позовною заявою, вказаний рахунок-фактура є дійсним протягом 3-х днів (до 16.09.2017. В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані з приводу проведених відновлюваних робіт автомобіля марки «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 на даній станції технічного обслуговування в період дійсності вказаного рахунку-фактури. Ані акту виконаних робіт, ані квитанції про оплату за відновлюваний ремонт вказаного автомобіля позивачем надано не було.
Отже, в даному випадку рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційний характер на момент проведення огляду автомобіля представником даної станції технічного обслуговування і впродовж наступних трьох діб.
2. В матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження відповідності пошкоджень, отриманих автомобілем марки «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП та необхідністю проведення ремонтно-відновлюваних робіт, визначених саме в рахунку-фактурі, а отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між розміром шкоди, отриманої внаслідок ДТП та розміром шкоди, який визначений позивачем.
Представником Відповідача-3 було подано клопотання про витребовування у СТ «Домінанта» доказів у справі, а саме завірену належним чином копію звіту із списком пошкоджень ТЗ позивача та вартістю матеріальної шкоди, а також копію ремонтної калькуляції відновлюваного ремонту ТЗ позивача.
Ухвала з вимогою надати документи неодноразово направлялася на адресу «СТ «Домінанта» з метою витребовування вказаних документів (а.с 110,148,170,181).
Однак з червня 2019 року «СТ «Домінанта» знаходиться в стадії припинення.
З врахуванням вказаного, представник Відповідача-3 вимушений був звернутися 21.10.2019 до ТОВ «Аудатекс Україна» з відповідним запитом.
21 жовтня 2019 року ТОВ «Аудатекс Україна» повідомило, що Договір між ТзДВ «СТ «Домінанта» та ТОВ «Аудатекс Україна» діяв впродовж 2017 року і припинив свою дію з червня 2019 року.
Також ТОВ «Аудатекс Україна» повідомлено, що за допомогою програмного забезпечення Audatex 13.10.2017 р. об 11:41:00 (через місяць після здійснення огляду на станції технічного обслуговування) ТзДВ «СТ «Домінанта» (№ страхової справи 21701) проводились розрахунки калькуляцій по автомобілю «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 . Вартість робіт становила - 9 170,00 грн.; вартість запасних частин - 224 585,23 грн.; вартість фарбування - 20 736,20 грн. Загальна вартість становить - 254 631,43 грн. Також надано перелік пошкоджень та ремонтні впливи по номеру справи 12701.
Лист від ТОВ «Аудатекс Україна» наданий Відповідачем-3 до суду разом з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Отже, аналізуючи вищевказне, розрахована представником страховика сума відновлюваного ремонту автомобіля позивача суттєво відрізняється від суми позовних вимог. Відповідно до матеріалів справи, страхове відшкодування «СТ «Домінанта» здійснене на особистий рахунок позивача, а не рахунок станції технічного обслуговування ТОВ «Віннер Автомотів». Визначене в сукупності ставить під сумнів докази, на підставі яких вказані позовні вимоги були розраховані.
Відповідно до ст.1190 ЦК України особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦКУ. В даному випадку не може мати місця вимога щодо солідарної відповідальності Відповідачів, оскільки позивачу не було завдано шкоди саме спільними діями або бездіяльністю, а було завдано збитків виключно в результаті дій особи, яка керувала транспортним засобом на законній правовій підставі та вина якої, в даному випадку, встановлена постановою суду.
Щодо вимоги позивача стосовно стягнення збитків з відповідача 3 ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.
Вимоги до ОСОБА_5 обгрунтовані тим, що він є власником автомобіля «Тойота» д/н НОМЕР_1 . Оскільки ДТП відбулось уночі, то на думку позивача, в даному випадку наявна недбалість власника щодо зберігання ТЗ, а отже на підставі ч.4 ст.1187 ЦК Укрїни він повинен нести відповідальність за нанесену ОСОБА_4 шкоду.
Стосовно пояснень, які були надані Відповідачем-3 від 05.03.19, то в них вказано лише те, що Відповідач-3 не один раз надавав свій автомобіль ОСОБА_8 та лише припущення того, що в той момент автомобіль міг бути переданий ним третій особі. Будь-які конретні дати такої передачі та факти в даних поясненнях відсутні. Зокрема, саме з ОСОБА_8 , про якого згадує Відповидач-3 в своїх поясненнях, так само як і з Відповідачем-1, було також укладено цивільно-правовий договір №8/4 від 07.09.17 з ТОВ «Султан-Груп» про надання послуг з перевезення на автомобілі.
Автомобіль «Тойота» д/н НОМЕР_1 належав Відповідачу-3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортого засобу. Як було вище вказано, автомобіль було передано від Відповідача-3 до ТОВ «Султан-Груп» на підставі договору та акту приймання-передачі до даного договору від 08.02.2017 р.
Володільцем даного автомобіля (ТОВ «Сулан-Груп») було укладено цивільно-правовий договір від 25.08.2017 з ОСОБА_4 про надання послуг з перевезення на автомобілі. Також з ним укладено договір № 12н про матеріальну відповідальність від 25.08.2017 відносно того, що Відповідач-1 несе матеріальну відповідальність за автомобіль «Тойота» д/н НОМЕР_1 з моменту підписання даного договору, а у разі виникнення ДТП з вини водія, повинен нести матеріальну відповідальність в розмірі франшизи, визначеної полісом, а також у разі перевищення лімітів за шкоду, яка заподіяна майну, життю та здоров'ю.
Жоден з перелічених документів не передбачає в своєму змісті зобов'язання укладення між його сторонами акту приймання-передачі ТЗ. А отже, не долучення Відповідачем-1 та Відповідачем-2 до матеріалів справи акту приймання-передачі ТЗ не свідчить про те, що ТОВ «Султан-Груп» не передало в користування вказаний автомобіль та не свідчить про те, що ОСОБА_4 неправомірно ним заволодів чи неправомірно його використовував.
Неправомірним володінням є володіння особою транспортним засобом без наявного в нього реєстраційного свідоцтва на даний ТЗ та посвідчення водія про право керувати ним.
Відповідно до п.2.2 ПДР власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Отже, в даному випадку, під час настання ДТП, ОСОБА_4 керував автомобілем, який йому був переданий особою, яка мала право на таку передачу (правомірне використання даного ТЗ ТОВ «Султан-Груп» Позивачем підтверджується) та в наявності в нього були передані разом з ТЗ як реєстрацийне свідоцтво на автомобіль так и посвідчення водія відповідної категорії, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, особа має право керувати ТЗ за наявності вказаних документів, а наявності будь-яких інших документів взагалі не вимагається. Але, додатково ТОВ «Султан-Груп» надало ОСОБА_4 поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ та підписаний між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 цивільно-правовий договір на виконання послуг з перевезення та договір про матеріальну відповідальність водія.
Виходячи із положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України підстави для цивільної відповідальності Відповідача-3 перед позивачем лише через те, що Відповідач-3 є власником автомобіля, відсутні. За загальними правилами, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля, чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч.ч.3-4 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Отже, для застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 1187 ЦК України необхідно встановити, що особа, яка фактично користувалася транспортним засобом під час завдання шкоди, заволоділа ним неправомірно та, що цьому сприяла недбалість власника транспортного засобу. Отже, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа є відповідальною за завдання шкоди.
Позивач, вважаючи, що наявні правові підстави для покладення на відповідачів солідарного обов'язку з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, не зазначив, якими належними і допустимими доказами підтверджується обставини неправомірного заволодіння Відповідачем-1 транспортний засіб за умови, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 31.08.17 р., працівниками поліції, які прибули на місце пригоди, було складено протокол про адміністративне правопорушення, однак даних про управління Відповідачем-1 транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб ці матеріали не містять.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала.
Вказане також випливає з Постанови ВС від 04.09.19 р. у справі № 200/663/14-ц, Постанова ВС від 13.02.19 р. у справі №757/15735/15-ц. Також відповідно до Постанови ВС від 05.08.2020 р. у справі №456/881/17 власник автомобіля відшкодовує шкоду спричинену належному йому ТЗ лише у разі, якщо останній вибув із його володіння неправомірно.
Оскільки саме позивач стверджує те, що Відповідач -1 ОСОБА_4 володів даним транспортним засобом та керував ним незаконно, то в даному випадку тягар доказування незаконного перебування ним за кермом даного транспортного засобу повністю покладається на сторону позивача, оскільки відповідно до ст.81 ЦПК Украхни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Але, матеріали справи не містять доказу вказаного.
Відповідно до цивільно-правового договору від 25.08.2017, укладеного між Відповідачем-1 та Відповічадем-2, виконавець (ОСОБА_4.) діє на власний ризик та особисто відповідає за порушення правил дорожнього руху, а також дорожньо-транспортні пригоди, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має право на отримання соціальних пільг та одержання допомоги із соціального страхування. Відповідно до договору №12н про матеріальну відповідальність від 25.08.2017 р., як зазначалося раніше, Відповідач-1 несе матеріальну відповідальність за автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 з моменту підписання даного договору, зобов'язаний дотримуватись ПДР, а у разі виникнення ДТП з його вини, повинен нести матеріальну відповідальність за заподіяння шкоди майну, життю та здоров'ю.
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством реглюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату.
Вказане передбачено в Постанові ВС КАС від 13.06.19 р. у справі №1840/2507/18, та постановою ВС від 22.04.20 р. у справі №160/8902/18.
Аналізуючи вказане, а також матеріали справи, можно прийти до висновку, що Відповідач -1 ОСОБА_4 виконував лише певний визначений обсяг робіт, передбачений цивільно-правовим договором, а у відносинах між ним та Відповідачем-2 відсутні жодні ознаки наявності трудових відносинах.
Стосовно визначеного стороною Позивача розміру шкоди, завданої автомобілю марки «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 варто зазначити наступне.
Матеріали справи містять як пояснення, в яких зазначені агрументи, які ставлять під сумнів наданий позивачем рахунок-фактуру, так і розрахунок калькуляції по автомобілю «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 , здійснений страховою компанією, так і можливий розрахунок реальної вартості відновлювального ремонту вказаного ТЗ.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В той час, як встановлено ч.ч.3 та 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як констатовано ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, тягар доказування покладається виключно на особу, яка посилається на ту чи іншу обставину.
Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір завданих позивачу збитків, тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підягають стягненню з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43-49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187-1188 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Султан-Груп», ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 21 травня 2021 року.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон