ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6650/17
провадження № 1-кп/753/234/21
"28" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
основних присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
запасної присяжної ОСОБА_6 ,
при секретарі ОСОБА_7 ,
за участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016000000003900 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. п. 6, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 371; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України,
Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_13 .
Головуючим у судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , строк дії якого спливає.
Сторона обвинувачення, думку якої підтримав представник потерпілого, вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , оскільки на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування та продовження даного виду запобіжного заходу, і запобігти таким ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Сторона захисту, думку якої підтримав обвинувачений, категорично заперечувала проти продовження строку тримання їх підзахисного під вартою та просила змінити запобіжний захід на не пов'язаний з позбавленням волі, або обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Вказували, що ризики є недоведеними, строки тримання під вартою є надмірними, а обвинувачення ґрунтується на недопустимих, неналежних та недостовірних доказах. При цьому зазначили, що обвинувачений утримується в умовах, не передбачених для попереднього ув'язнення, чим фактично здійснюється катування, а також ОСОБА_13 не отримує належну медичну допомогу. Просили врахувати дані щодо особи обвинуваченого, який був депутатом Верховоної Ради України, має тісні дружні та ділові стосунки в багатьох зарубіжних країнах, на даний час є несудимим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
До обвинуваченого було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який неодноразово продовжувався в ході судового слідства.
Разом з тим, розглядаючи тривалість періоду затримання не абстрактно, а оцінюючи в даному конкретному випадку відповідно до особливостей такого затримання (W проти Швейцарії, Штегмюллер проти Австрії, Вемгофф проти Німеччини, Панченко проти Росії, Бекчиєв проти Молдови), суд, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, вважає, що в даному випадку є обов'язкова умова - condition sine qua non правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту. Разом з тим, обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного кінцевого процесуального рішення у нарадчій кімнаті.
При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, суд приймає до уваги те, що останній обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, крім того ОСОБА_13 , який перебуває в статусі обвинуваченого, знову повідомлено про підозру, і тому вважає що ризик ухилення від суду та вчинення нового кримінального правопорушення є реальним і наведені обставини, на думку суду, свідчать про спокусу обвинуваченого уникнути судової процедури та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час судове провадження триває, що свідчить про наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження в тому числі шляхом впливу на потерпілого та свідків.
Таким чином, перевіривши поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що і на даний вказані ризики продовжують існувати, є реальними та не зменшились.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_13 тривалий час перебував у розшуку, на виклики до суду не з'являвся, а також з врахуванням наведених ризиків, суд приходить до висновку, що самі по собі міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, за відсутності сукупності інших обставин, не свідчать про наявність належних гарантій явки обвинуваченого до суду та відповідно не можуть бути підставою для прийняття рішення про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, суд приймає до уваги високу суспільну небезпечність інкримінованих злочинів, що також є причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
При цьому розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).
На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є підвищена суспільна небезпека злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, об'єктом яких є різноманітний спектр суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.
З огляду на наведене суд вважає, що стороною обвинувачення доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Крім того, відомості, які би свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров'я, в матеріалах провадження відсутні, при цьому судом неодноразово перевірялись відповідні дані.
Враховуючи викладене суд вважає, що тримання під вартою в даному випадку не перевищує розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки по справі існує справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість підстав для застосування запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, вислухавши думку учасників судового провадження щодо доцільності продовження тримання під вартою, прийшов до висновку про доцільність продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Крім того, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КК України, суд не визначає розміру застави.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 26 липня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий