ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9687/20
провадження № 1-кп/753/744/21
"02" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017110340000116, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вознесенське Згурівського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неофіційно працюючого вантажником, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
05.04.2018 старший солдат ОСОБА_5 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу з Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів Національної гвардії України терміном на 3 роки з 05.04.2018 р. по 04.04.202р.1 та цього дня набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Наказом ТВО начальника Міжнародного центру від 05.04.2018 р. № 68 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого стрільця 2 відділення 1 взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення навчального процесу.
Наказом ТВО начальника Міжнародного центру від 11.02.2020 р. № 38 ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків за посадою стрільця 2 відділення НОМЕР_1 комендантського взводу комендантської роти батальйону забезпечення навчального процесу, призначено на цю посаду наказом начальника Міжнародного центру від 07.02.202 р. № 6 о/с.
Згідно положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби у військовій частині (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проходячи військову службу ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 14, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV (далі - Статутів) повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 303/2014 від 17.02.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Однак, в порушення вищевказаних норм законодавства України, ОСОБА_5 , всупереч вимогам ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вирішив стати на злочинний шлях та самовільно залишити військову частину НОМЕР_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел 25.03.2020 р. о 08 год. 00 хв., старший солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, без поважних на те причин та без наказу та дозволу відповідних командирів і начальників, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді тимчасового ухилення від військової служби, будучи придатним для проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , свої службові обов'язки в цей період не виконував, часом розпорядився на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
У період ухилення від виконання своїх службових обов'язків з 25.03.2020 р. 08 год. 00 хв., до 25.05.2020 р. 09 год. 00 хв., старший солдат ОСОБА_5 , постійно перебував за місцем свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_2 .
У подальшому, 25.05.2020 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, старший солдат ОСОБА_5 , добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Дарницького гарнізону і заявив про себе.
Таким чином, ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину без поважних причин, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, і тому його дії кваліфікуються за ч. 4 ст. 407 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що між прокурором Дарницької спеціалізованої Прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності адвоката ОСОБА_4 , було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої сторони: визначили істотні для кримінального провадження обставини, констатовано факт беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно зі ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого в тому числі щодо тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, до яких відноситься і кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 4 ст. 407 КК України.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє положення п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, вид покарання, який буде застосований в разі затвердження угоди.
Крім того, як обвинувачений, так і прокурор суду повідомили, що укладання угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що в свою чергу підтвердив захисник обвинуваченого.
Прокурор, думку якого підтримали захисник та обвинувачений, в судовому засіданні вважає наявними всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим.
Таким чином, перевіривши угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам кримінально-процесуального кодексу України та кримінального кодексу України; інтересам суспільства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін; наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, даних про його особу, наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Керуючись ст. 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду, укладену між прокурором Дарницької спеціалізованої Прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: