Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 2/711/938/21
Справа № 711/6672/20
21 травня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого - судді: Кондрацької Н.М.
при секретарі: Мелещенко О. В.
за участі: адвоката Нешенко О.Б.,
розглянувши справу за позовом адвоката Нешенко Олени Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про надання дозволу на реєстрацію особи без згоди співвласника будинку,-
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог від 26.10.2020, просилинадати дозвіл ОСОБА_1 на здійснення Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 без згоди співвласника будинку - ОСОБА_3 .
В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначили, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину від 15.12.2004, виданого Другою Черкаською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить по 6/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 68. ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) належить 13/50 частин житлового буднику з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування № 2-5762 від 14.10.1986, посвідченого Черкаською держаною нотаріальною конторою. Відповідачу ОСОБА_3 належить 13/50 частинами житлового будинку з надвірними спорудами розташованого в АДРЕСА_1 на підставі дублікату договору дарування №т2-6091 від 03.03.2009. ОСОБА_1 бажає зареєструвати в будинку, де йому належить 6/25 частин, свою дочку - ОСОБА_2 , яка в свою чергу не заперечує проти такої реєстрації, оскільки фактично там проживає та на даний час не має іншого місця реєстрації. У зв'язку з цим позивачі 05.02.2020 звернулися в Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради з відповідними заявами та документами, серед яких була нотаріально засвідчена згода ОСОБА_5 на реєстрацію ОСОБА_7 від 18.05.2020, а також особисто присутня ОСОБА_4 засвідчила свою згоду на реєстрацію підписом на заяві від 05.02.2020. Згоду відповідача ОСОБА_3 позивачі не змогли надати, оскільки будучи співвласником будинку, він не мешкає в будинку та не проживає в м. Черкаси. 05.02.2020 Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради було відмовлено в реєстрації місця проживання ОСОБА_2 з посиланням : «особа не подала необхідних документів, а саме відсутня згода співвласників житла та правовстановлюючі документи на 13/25 частин жилого будинку». Неможливість отримання згоди одного із співвласників ( ОСОБА_3 ) створює обмеження прав ОСОБА_2 на вільний вибір місця проживання і ОСОБА_1 , в частині будинку якого проживає дочка і вимушує позивачів звернутися в суд з цим позовом. Цим позовом ніяким чином не можуть бути порушені права відповідача, оскільки згідно технічного паспорту на будинок ОСОБА_1 займає окремий будинок з прибудовами під літерою Б і має окремий вхід з АДРЕСА_2 . Крім того, згідно технічного паспорту на будинок ОСОБА_8 займає відокремлену частину будинку під літерою А, вхід до якої здійснюється з АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 користується частиною будинку під літерою А, яка також відокремлена і вхід до її частини будинку здійснюється з АДРЕСА_2 , частина будинку, що належить відповідачу, також має означення в технічному паспорті під літ. А і вхід до неї окремо здійснюється з АДРЕСА_2 . Також із довідки управління з питань державної реєстрації Черкаської, міської ради від 01.07.2020 випливає, що незважаючи на те, що будинковолодіння має подвійну адресу АДРЕСА_1 , реєстрація ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 здійснена по АДРЕСА_3 , а реєстрація ОСОБА_5 згідно відомостям з її паспорту - по АДРЕСА_2 . З цього випливає, що при реєстрації та проживанні ОСОБА_2 , в належній її батькові частині будинку, права ОСОБА_3 як співвласника будинку, ніяким чином не будуть обмежені. А тому, позивачі мають всі підстави просити суд надати дозвіл на реєстрацію ОСОБА_2 в будинку, що розташований в АДРЕСА_1 без дозволу ОСОБА_3 .
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду судової справи № 711/6672/20.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків поданої позовної заяви, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2020 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Нешенко О.Б, підтримала уточнену позовну заяву та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованими листами. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 22.01.2021 надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позову не заперечує.
Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 22.01.2021 надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позову не заперечує.
Представник третьої особи - Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради в судове засідання не з'явився, 25.02.2021 надав заяву про розгляд справи без участі представника, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, в межах заявлених вимог, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, надані сторонами, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності приходить до наступних висновків.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
За змістом ст.ст. 12,81,89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно частин 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За положеннями ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2004, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О, в рівних частках належить 12/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Згідно з інформативною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №211860625 від 09.06.2020, співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 крім ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , є ОСОБА_9 , якій на підставі договору дарування №2-5762 від 14.10.1986, посвідченого Черкаською державною нотаріальною конторою, належить 13/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд та ОСОБА_3 , якому на підставі дублікату договору дарування №2-6091 від 03.03.2009, посвідченого Другою черкаською державною нотаріальною конторою , належить 13/50 житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
ОСОБА_2 05.02.2020 звернулась до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . З даної заяви вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було надано згоду на реєстрацію місця проживання, про що містяться відповідні відмітки.
Слід звернути увагу на те, що у вказаній заяві зазначено дату народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Придніпровським РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області 26.04.2013, дата народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, представник позивача стверджує, що при звернені до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради було також надано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 про надання згоди співвласникам вищевказаного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання в належній їм на праві власності 12/25 частки будинку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
05.02.2020 Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 відмовлено, оскільки не подано необхідних документів, а саме відсутня згода всіх співвласників житла та правовстановлюючі документи на 13/25 частин житлового будинку.
Так відповідно до п.п.4 п. 18 «Правил реєстрації місця проживання» затверджених Постановою КМУ №207 від 02.03.2016 (в редакції від 23.01.2020, станом на час здійснення дій) для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору; 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Отже, ненадання правовстановлюючих документів на 13/25 частин житлового будинку стало однією з підстав для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання, окрім ненадання згоди іншого співвласника.
Представник позивача стверджує, що неможливість отримання згоди одного із співвласників - ОСОБА_3 , створює обмеження ОСОБА_2 на вільний вибір місця проживання та змусило звернутись в суд за захистом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд виходить із наступного.
Як в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 13), так і в Конституції України (ст. 55) передбачено, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналогічні положення передбачені і ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, відповідно до яких особа має право на звернення до суду за захистом цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.
В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Реалізуючи передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, ЦК України та ЦПК України право на судовий захист, особа повинна вказати в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Позивачі, звертаючись до суду, зазначають про те, що бездіяльність відповідача, тобто ненадання згоди на реєстрацію ОСОБА_2 в будинку батька - ОСОБА_1 порушує їх права, і з цієї причини пред'являють позовні вимоги до відповідача.
Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Згідно п.п.4 п.18 «Правил реєстрації місця проживання» затверджених Постановою КМУ №207 від 02.03.2016, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до жилого приміщення, визнання за особою права користування жилим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї.
Отже, підставою для реєстрації місця проживання особи, яка не є власником житла, де має намір зареєструватися, є документи, які засвідчують право даної особи на проживання у цьому житлі або документально оформлена згода на реєстрацію, надана власниками даного житла.
З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у реалізації права на реєстрацію місця проживання у вказаному житловому будинку. Так, стороною позивача не надано суду будь-яких доказів, що підтверджують факт звернення до відповідача з проханням про надання дозволу на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та відмови ОСОБА_3 у наданні такого дозволу.
З огляду на викладене, оскільки наявні в матеріалах справи докази не підтверджують порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права позивачів на реєстрацію місця проживання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. У зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачами судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України слід віднести за їх рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.4, 16, 316, 321 391 ЦК України, ст.ст.81, 82, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У позові адвоката Нешенко Олени Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про надання дозволу на реєстрацію особи без згоди співвласника будинку - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцята днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст оголошено 01.06.2021
Головуючий: Н. М. Кондрацька