Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1823/21
04.06.2021 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Рішко Г.І.,
секретар судового засідання - Чернянчук К.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третьої особи державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Після смерті матері позивач успадкувала вище вказаний житловий будинок в порядку ст.549 Цивільного кодексу України 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, так як на час відкриття спадщини вона проживала і до тепер проживає в спадковому будинку та фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Позивачка звернулася до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але її було письмово повідомлено, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок видати свідоцтво про право на спадщину за законом на нього не має можливості, оскільки на житловий будинок позивачкою має бути представлено правовстановлюючий документ щодо належності майна спадкодавцеві та в разі відсутності даних документів їй рекомендовано звернутись до суду. Відповідачами по справі є сини спадкодавця та рідні брати позивача, які на спадкове майно не претендують і не подавали заяви про прийняття спадщини. У зв'язку з наведеним позивач змушена звернутись до Виноградівського районного суду із позовом про визнання за нею права власності на вищевказаний спадковий житловий будинок.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилася, однак нею подано до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Відповідачі належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи в підготовче судове засідання не з'явилися, подали до суду письмові заяви, згідно яких вимоги позивачки визнають, проти задоволення таких не заперечують та просять суд розглянути справу у їхню відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачами позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст. 206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.
Третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. належним чином, своєчасно повідомлена про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання, в підготовче судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 , останнє місце проживання якої було: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Королівської селищної ради від 02.03.2021 року за № 622.
За час свого життя мати позивача заповіт не залишила.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належав померлій на підставі договору дарування, посвідченого Виноградівською державною нотаріальною конторою 16.01.1973 року за реєстровим номером 106.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Таким чином, спадкування після смерті матері позивача відбувалось за правилами, встановленими ЦК 1963 р.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР 1963 р., спадкоємцем першої черги за законом до спадкового майна були батько позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка спадкодавця, позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Ком'ятій), а також сини спадкодавця, відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на спадкове майно не претендують і не заперечують проти визнання права власності за позивачем.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактичо вступив в управління або володіння спадковим майном.
Суд констатує, що позивач після смерті своєї матері, відповідно до ст.549 ЦК Української РСР як спадкоємець за законом спадщину прийняла, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як проживає в спадковому будинку, після смерті спадкодавця здійснює догляд за спадковим майном.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернулася до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу, де їй було надано лист-відмову за № 137/01-16 від 23.03.2021 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок.
Разом з тим, правовстановлюючий документ на спадковий будинок втрачено.
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 11.03.2021 року № 202 та даних технічного паспорта, житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 будівництвом завершений та вартість станом на лютий 2021 р. становить 45800 грн. Загальна корисна площа житлового будинку становить 41,3 м кв., в тому числі жилова площа 22,8 м кв. Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 р. вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого Виноградівською держнотконторою 16.01.1973 р. за реєстром №106.
Відповідно до п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно із правилами, встановленими п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Мін'юсту від 22.02.2012 року N 296/5, для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК Української РСР та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачем доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 525, 527, 534, 541, 542, 548, 549 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 року, ст.ст.16, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 209, 213-215, 259, 263 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийГ. І. Рішко