Справа № 636/400/21 Провадження № 2-а/636/10/21
Дата 04.06.2021
18 травня 2021 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді -Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Селеверстової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, що складена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що 24.01.2021року, близько 10години 20 хвилин, позивач перебував за кермом свого автомобіля марки'УАЗ-3151», державний номер НОМЕР_1 і був зупинений працівниками поліції на території військового містечка Клугіно-Башкирівка у м.Чугуїв, які не представившись, почали вимагати документи на автомобіль. На зауваження чому співробітники не представилися і не вказали причину зупинки один із співробітників в грубій формі відповів, «ати, що міністр внутрішніх справ Аваков». Вподальшому, наголосили, що зупинили на тій підставі, що згідно з базою даних НП України, автомобіль не має полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на що він повідомив, що є учасником бойових дій і зцієї підстави звільнений від оформлення вказаного полісу.
На усі питання, в чому саме причина зупинки транспортного засобу, працівники поліції не надали жодної обгрунтованої відповіді вимагаючи при цьому документи на автомобіль та права водія, а потім, з незрозумілих причин, почали складати аміністративний протокол за відсутність страхового полісу, документів на автомобіль та прав водія. Перед складанням адміністративного матеріалу водій виконав усі вимоги і надав документи на автомобіль, права водія і посвідчення УБД. Однак останні винесли стосовно ОСОБА_1 адмінпостанову серія БАА №834050 за ч.1 ст.126 КУпАП посилаючись на те, що таких документів під час зупинки не було.
Також 02.04.2021року ОСОБА_1 , надав до суду відеозапис від.24.2021року протиправних дій працівників Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області під час зупинки його автомобіля та складання постанови.
Позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та про підтримання позовних вимог.
Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, а саме: електронною поштою на адресу ВП, у якому проходить службу відповідач, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, письмових заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, до суду не надав, хоча мав так можливість, оскільки позовну заяву з доданими до неї документами отримав.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідальної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб,атакожполіса/(договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( страхового сертифіката «Зелена карта»).
Тобто, даний вид відповідальності може наставати до особи, водія транспортного засобу, під час його експлуатації за умови відсутності або не бажання пред'явлення для перевірки, серед інших необхідних документів - поліса.
Так ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язкого страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України .Страховий поліс-єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору/(п.1.8 ст.1 цього Закону).
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов1язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред1являється посадовим особам органів, визначених у п.21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Водночас, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, п.п.1,3 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Водночас, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.
Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом НП у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом, які не мали місце в даних правовідносинах. Отже підстав для застосування санкції, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП, у працівників поліції не було.
Відповідно до вимог п. 4 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що при складенні протоколу та винесені постанови інспектором поліції не була дана відповідна оцінка ствердженням позивача про відсутність в його діях вини.
Згідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При винесені постанови відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, а у випадку незгоди з порушенням повинен бути складений протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи та розясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.
Поліцією не предявлено достатньо доказів, які б могли бути доказами по справі про адміністративне правопорушення, які б однозначно вказували на винність позивача.
Доказами по справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису , які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При прийняті рішення, в порядку ст.280 КУпАП інспектор зобовязаний був з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, а також зясувати інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.
Таким чином враховуючи всі обставини справи суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та неправомірність рішення відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 128, 158-163, 171-2 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, що складена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України - задовольнити.
Скасувати постанову від 24.01.2021року серії БАА №834050 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП як таку, що складена з грубим порушенням чинного законодавства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя