Справа № 635/4294/20
Провадження № 2 /635/220/2021
26 травня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Березовської І.В.,
секретар судових засідань - Кондратенко Л.І.,
учасники справи:
позивач - Липецька сільська рада Харківського району Харківської області,
представник позивача - Ідрісова Валентина Іванівна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації,
представник третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Липецької сільської ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав, -
Липецька сільська рада Харківського району Харківської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, яким просить відібрати у відповідача без позбавлення батьківських прав малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та передати дітей для вирішення питання про їх влаштування органу опіки та піклування Липецької сільської ради Харківського району Харківської області.
Позов мотивує тим, що 14 липня 2020 року Липецька сільська рада отримала інформацію про те, що 13 липня 2020 року о 19 годині 55 хвилин без супроводу дорослих біля станції метро «Героїв праці» було знайдено малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доставлено до КНП МБЛ №18. В телефонній розмові з матір'ю дитини було з'ясовано, що донька з 11 липня 2020 року перебувала у біологічного батька ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно акту органів внутрішніх справ малолітня ОСОБА_3 самовільно залишила місце перебування та відмовляється повертатись до батька, побоюючись фізичного насилля з його боку. Органом опіки та піклування 15 липня 2020 року був здійснений виїзд до родини ОСОБА_1 з метою з'ясування обставин, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , але ОСОБА_1 вдома була відсутня. В телефонній розмові з ОСОБА_1 було з'ясовано, що вона перебуває в м. Харкові. На час подання заяви ОСОБА_1 за місцем реєстрації не з'явилася. За результатами попередніх обстежень родини умови проживання та утримання малолітньої ОСОБА_3 , 2011 р.н. незадовільні: як будинок, так і помешкання потребують ремонту, брудно, розкидані речі, сморід від паління сигарет, купи немитого посуду. ОСОБА_1 має схильність до вживання алкогольних напоїв, безвідповідальної поведінки, створюючи відносини із підозрілими особами. У свідоцтві про народження дитини відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Малолітня ОСОБА_3 закінчила З клас Липецької загальноосвітньої школи І-ПІ ступенів, за висновком КУ ХРДА «Інклюзивно-ресурсний центр №1» від 06 червня 2019 року має затримку психічного розвитку, соціально-педагогічну занедбаність. Мати, ОСОБА_1 , приділяє недостатню увагу вихованню, навчанню дитини. До 2018 року ОСОБА_1 мала відносини із ОСОБА_5 , який зловживав алкоголем та постійного виявляв насильницькі дії стосовно останньої. Такі стосунки призводили до нездорової психологічної атмосфери, що негативно впливала на виховання та розвиток малолітньої дитини. ОСОБА_1 неодноразово надавалася правова, профілактично-роз'яснювальна консультативна та практична допомога у вирішенні ситуації. Але відповідач не дослухається до вимог органу опіки та піклування, продовжує спілкуватися та віддавати дитину під нагляд, юридично чужій особі, що здійснює протиправні дії щодо малолітньої. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності стосовно неналежного виховання дітей. 24 березня 2020 року відповідно до постанови Харківського районного суду по справі № 635/496/20 ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. З огляду на з'ясовані обставини у родині ОСОБА_1 , орган опіки та піклування Липецької сільської ради дійшов висновку, що залишення дитини у матері є небезпечним для її здоров'я і морального виховання. Тому, в інтересах малолітньої дитини Виконавчим комітетом Липецької сільської ради 16 липня 2020 року було прийнято рішення про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 серпня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.
18 листопада 2020 року до суду надійшов висновок Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації щодо розв'язання спору про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав №01-22/2041 від 10 листопада 2020 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2020 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду з повідомленням учасників справи.
Представник позивача Ідрісова В.І , яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні просила позов задовольнити з підстав,зазначених в позовні заяві.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області Чопорова В.В., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов підтримала, зазначила, що Харківська районна державна адміністрація Харківської області вважає за доцільне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав .
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 березня 2011 року Липецькою сільською радою Харківського району Харківської області.
Відомості про батька дитини зазначені відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України,що підтверджується Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України №00018630902 від 05 вересня 2017 року.
ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно повідомлення Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації №1516 від 14 липня 2020 року, 14 липня 2020 року служба отримала листа від адміністрації КНП МБЛ №18 про малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку 13.07.2020 о 19.55 згідно акту органу внутрішніх справ України було знайдено без супроводу дорослих біля станції метро «Героїв Праці» та доставлено до КНП МБЛ №18. Малолітню було оглянуто лікарем педіатром та встановлено діагноз: гострий фарингіт. Дитина мешкає за адресою АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 . Згідно акту органу внутрішніх справ дитина відмовляється повертатися до батька, бо боїться фізичного насилля з його боку.
Відповідно до Акту обстеження сім'ї від 19 червня 2020 року, Родина гр. ОСОБА_1 на даний час проживає за місцем реєстрації. Будинок загальною площею 29 кв.м., складається з двох кімнат, кухні, підключене газове опалення, електропостачання, водопостачання відсутнє, зручності у дворі. Будинок належить ОСОБА_8 (матері ОСОБА_1 ). Малолітня ОСОБА_3 займає окрему кімнату, яка потребує ремонту; має ліжко, стіл, шафу для зберігання одягу. Мати має спальне місце на кухні, інша кімната зачинена, так як в ній відсутній ремонт після пожежі. На час інспектування в приміщенні брудно, розкидані речі в приміщенні стоїть сморід від паління сигарет, на кухні. До 2018 року ОСОБА_1 мала відносини із ОСОБА_5 , який зловживав алкоголем та постійного виявляв насильницькі дії стосовно вищезазначеної громадянки. Такі стосунки призводили до психологічної атмосфери, що негативно впливала на виховання та розвиток малолітньої дитини. На даний час біологічний батько мешкає у м. Харків, часто забирає до себе малолітню дитину. Неодноразово ОСОБА_1 була попереджена про можливі наслідки передачі дитини, але остання не дослухається до вимог органу опіки та піклування, продовжує спілкуватися та віддавати дитину під нагляд юридично чужій особі.
Як вбачається з характеристики директора та класного керівника Липецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області від 17 липня 2020 року, ОСОБА_3 навчається у Липецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів з першого класу. Дитячий заклад до школи не відвідувала. Зарекомендувала себе як фізично-розвинена, жвава учениця. Володіє учбовим матеріалом переважно на середньому рівні. Має здібності до вивчення образотворчого мистецтва та трудового навчання. Дитина має короткотривалу пам'ять, довготривала пам'ять носить епізодичний характер; увага пасивна, нестійка, багато часу займає включення в роботу та залежить від настрою дитини. Учениці характерні розсіяність, підвищена втомлюваність, дуже низька працездатність. Дитина може дратуватися по будь-якій незначній причині, проявляти агресію до дітей та дорослих, може тікати з уроків, проявляти часто неадекватну поведінку по відношенню до однолітків та вчителів, псувати шкільне приладдя дітей та свої речі. Часто бувають напади такої агресії, що вчителі та мати нічого не можуть з нею вдіяти. У ОСОБА_3 на низькому рівні сформований пізнавальний інтерес, не проявляє цікавості до результату своєї праці. Учениця інколи повторює найпростіші оцінні судження. Може працювати за зразком тільки при супроводі вчителя. Правила здорового способу життя і безпечної поведінки самостійно виконує не завжди. Дитина розрізняє кольори, геометричні фігури. Не в повній мірі володіє поняттями про кількісну характеристику предметних множин, величин, просторові поняття. Володіє порядковою лічбою, може відтворити числовий ряд, графічне відображення чисел. Погано засвоїла арифметичні дії, склад числа, таблиці множення та ділення засвоїла частково.
Записи виконує не свідомо з допомогою вчителя. Дрібна моторика руки розвинена, має утруднення при виконанні невеликих за обсягом письмових завдань, любить пальчикову гімнастику та фізкультхвилинки. Учениця має труднощі у монологічному та діалогічному мовленні. Відповідає за допомогою підказок. Розповідь уривчаста, багато повторів, допускає багато лексичних, орфоепічних помилок. ОСОБА_3 читає поскладовим способом. Має труднощі з розрізненням жанрів художніх творів. До виконання доручень вчителя ставиться не завжди сумлінно та дбайливо. Активна участь у житті класу та у позакласиих заходах залежить від настрою дитини. Скромна, весела, товариська, але інколи нестримана, роздратована, з одного боку тягнеться до спілкування з дітьми та дорослими, при цьому страждає сама від неврівноваженості свого темпераменту. Правила поведінки не завжди свідомо виконує. Авторитету серед товаришів не має. Підтримує дружні стосунки з учнями. Мати не завжди приділяє належну увагу вихованню дочки, інколи порушує обов'язки щодо виховання та розвитку дитини у сім'ї.
За інформацією начальника Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області Мєлєшева С. від 21 липня 2020 року, ОСОБА_1 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184, ч.2 ст. 184, ч.1 ст. 175-1, ч.1 ст. 178 та ч.1 ст. 127 КУпАП.
16 липня 2020 року Виконавчим комітетом Липецької сільської ради було прийнято рішення № 49 про відібрання малолітньої ОСОБА_3 у матері ОСОБА_1 у зв'язку з загрозою здоров'ю дитини.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації щодо розв'язання спору про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав №01-22/2041 від 10 листопада 2020 року, виходячи з інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Харківська районна державна адміністрація Харківської області вважає за доцільне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.
Відповідно до статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Позбавлення батьківських справ завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов'язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров'ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.
Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду.
Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов'язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов'язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.
Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Вказаний висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 487/1328/16-ц, провадження № 61-3979ск18, від 14 лютого 2020 року у справі № 673/1477/17, провадження № 61-45875св18.
Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч. 2 ст. 170 СК України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 2 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосується.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).
Також, ЄСПЛ вказав, що факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. Передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз'єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», № 39948/06, § 50, від 18 грудня 2008 року).
Приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, за що неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності, визнання позову відповідачем, а також ту обставину, що залишення малолітньої дитини ОСОБА_3 у матері є небезпечним для її здоров'я та морального виховання, суд прийшов до висновку, що застосування такої норми закону, як відібрання відповідно до положень ст. 170 Сімейного Кодексу України дитини у відповідача буде відповідати її інтересам, такий спосіб надасть можливість збереження сімейних стосунків між матір'ю та дитиною, та не позбавить права відповідача в подальшому ставити питання про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню.
Згідно роз'яснень, які містяться в листі Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини від 24 лютого 2010 року №4.1/6-49/630, У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їхнім бажанням або органові опіки а піклування. Оскільки названі у абзаці 2 частини 1 статті 170 СК ( 2947-14 ) фізичні особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім'ї, передбачене статтею 4 СК України ( 2947-14 ). Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав.
За повідомленням органу опіки та піклування №1535 від 21 квітня 2021 року, за результатом проведеної попередньої роботи щодо влаштування малолітньої ОСОБА_3 до родичів та осіб, з якими має добрі стосунки, з'ясовано, що бажабчих взяти на виховання дитину немає. Бабуся ОСОБА_11 , 1398 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , сестра ОСОБА_12 , 1990 року народження, не має змоги належно доглядати за дитиною.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Липецької сільської ради Харківського району Харківської області для вирішення питання про її подальше влаштування.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 81, 82, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Липецької сільської ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав.
Передати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Липецької сільської ради Харківського району Харківської області для вирішення питання про її подальше влаштування.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок на користь держави.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Липецька сільська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396615, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Покровська, 5.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 26487956, місцезнаходження: м. Харків, пр-т. Гагаріна, 157а, к.25.
Повне рішення складено 04 червня 2021 року.
Суддя І.В. Березовська