Суддя Шевченко С. В.
Справа № 644/17/21
Провадження № 2/644/949/21
26.05.2021
іменем України
26 травня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря Коломієць О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні,
Позивач подала до суду вказану позовну заяву в якій просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 38333 грн. 08 коп., з якої вже утримані всі обов'язкові податки та збори, компенсацію втрати частини доходів доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1152 грн. 55 коп. виходячи з розрахунку ( за грудень 2019 р. сума компенсації -149,07 грн., за січень 2020 року-142,56 грн., за лютий 2020 р.- 238,10 грн., за березень 2020 р.- 167,80 грн., за квітень 2020 р.-106,78 грн., за травень 2020 року-348,24 грн.), середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні по день постановлення рішення, але не менше ніж 64511 грн. 72 коп. та витрати на оплату судового збору та правничу допомогу.
В подальшому позивач збільшила вимоги та просила стягнути компенсацію втрати частини доходів доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та розмір середнього заробітку і просила стягнути з відповідача 3125,79 грн. компенсації та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні по день постановлення рішення у сумі 98075,25 грн., але не менше ніж 64075 грн. 83 коп.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилалася на те, що вона на підставі укладеного трудового договору з 15.07.1975 року по 28.05.2020 року працювала у Приватному акціонерному товариству «Харківський підшипніковий завод» на різних посадах. 28.05.2020 року позивач була звільнена з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України. Відповідачем їй не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 38333 грн.08 коп. Посилаючись на ст. 117 КЗпП України та Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» позивач просила стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 3125,79 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду в розмірі 98075,25 грн., але не менше ніж 64075 грн.83 коп., виходячи з розрахунку 435 грн. 89 коп. (середньоденна заробітна плата) х 225 днів (період затримки з 29.05.2020 року по 20.04.2021 року). До часу звернення позивача до суду з позовом відповідач не здійснив з нею розрахунку по нарахованим виплатам. Враховуючи порушені права позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 03.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач надала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, підпримала вимоги з якими звернулася до суду та просила їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Приватному акціонерному товариству «Харківський підшипниковий завод» була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками, які підприємство ортримало. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи, яка була отримана та особисто під розписку, яка знаходиться у справі. Представником підприємства на виконня ухвали суду від 12.04.2021 року про накладення штрафу за невиконання ухвали суду про витребування доказів, надані довідки про розмір заборгованості підприємства по заробітній платі невиплаченої позивачу та розмір середньоденньої заробітної плати. Відзиву на позовну заяву представником відповідача не надано.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права позивача на своєчасний судовий розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з'явився у судове засідання без підтвердження поважності причин неявки до суду. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
За таких обставин, у відповідності до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем протягом періоду з 15.07.1975 року по 28.05.2020 року, коли ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом із трудової книжки (а.с.11).
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При звільненні позивача відповідачем з ним не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Вказана обставина сторонами по справі не оспорюється.
Станом на 19.04.2021 року заборгованість підприємства перед позивачем складає 38333,08 грн. (сума виплати з якої утримано ВЗ та НДФЛ), що підтверджується довідкою наданою підприємством (а.с.74).
Відтак, позовні вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 38333,08 грн. (сума виплати з якої утримано ВЗ та НДФЛ) підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги наступне.
Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють останнього від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.
Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини справи, є достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку. Між тим, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення суми такого відшкодування, суд приймає до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві ОСОБА_2 Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91 п.1,2,3,4 постанови).
Судом встановлено, що на час звільнення заборгованість підприємства по виплатам позивачу склала 38333,08 грн. (сума з якої вже утримані ВЗ та НДФЛ), з яких за грудень 2019 року- 3726,79 грн., за січень 2020 року-3751,66 грн., за лютий 2020 року -5669,16 грн., за березень 2020 року-5084,89 грн., за квітень 2020 року - 4271,43 грн., за травень 2020 року - 15829,15 грн.
ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку станом на дату розгляду справи в розмірі 98075,25 грн., але не менше ніж 64075,83 грн. виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 435,89 грн.х 225 днів затримки =98075,25 грн.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Визначаючи період затримки розрахунку, суд виходить з того, що, оскільки відсутні інші дані, початком перебігу такого строку є наступний день після звільнення ОСОБА_1 , тобто з 29.05.2020 року.
Отже, період затримки розрахунку, який починається з 29.05.2020 року та закінчується 26.05.2021 року (відповідно вимог позивача), складає 248 робочих днів.
Середньоденна заробітна плата позивача складає 347,37 грн., відповідно довідки від 19.04.2021 року, наданої представником відповідача (а.с.75). Так, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 347,37 грн., розмір середнього заробітку з цей період становить 86 147,76 грн. (347,37 грн. х 248 днів).
Суд зазначає, що фактично відпрацьований робітником час приймається до уваги при розрахунку середньоденного заробітку, а при визначенні періоду затримки розрахунку для визначення розміру компенсації у вигляді середнього заробітку, судом приймаються до уваги всі загальнодержавні робочі дні.
Між тим, виходячи з того, що відповідачем, в процесі судового розгляду, у добровільному порядку був частково проведений розрахунок з позивачем, затримка у проведенні такого розрахунку пояснюється важким економічним становищем на підприємстві, яке обумовлено рядом чинників, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що така затримка спричинила йому майнові втрати, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, до 30 000 грн., при цьому суд також приймає до уваги розмір заборгованості з заробітної плати (38 333,08 грн.) та період затримки розрахунку з позивачем.
Щодо вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати суд зазначає наступне.
Відповідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №20250-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159 та ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №20250-ІІІ, компенсація громадянам втрати частин доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 01.01.2001р. (дня набрання чинності вказаного Закону).
Відповідно вказаного Закону під доходами слі розуміти грошові доходи
громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення). Тобто нарахувати компенсацію за затримку потрібно, тільки якщо раніше нарахований дохід працівникові своєчасно не виплачений. Таким чином, оскільки, оскільки заробітна плата позивачеві не була своєчасно виплачена, слід задовольнити вимогу про стягнення компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Статтею 3 вказаного Закону України передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно п.3,п.4.Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми.Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючи підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення. ( Абзац четвертий пункту 3 в редакції Постанови КМ N 692 від 23.04.99 ). Якщо виплата заборгованост із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць. Крім того, у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується. Приклад розрахунку суми компенсації наведено у додатку до цього Положення.
Таким чином, з урахуванням викладеного сума компенсації становить 3125,79 грн., виходячи з розрахунку ( за грудень 2019 р. сума компенсації -342,86 грн., за січень 2020 року-337,65 грн., за лютий 2020 р.- 532,90 грн., за березень 2020 р.- 432,22 грн., за квітень 2020 р.-324,63 грн., за травень 2020 року-1155,53 грн.)
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб'єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов'язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов'язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз'яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Щодо розподілу судових витрат суд заначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження отримання правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару ті інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція про до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 280/1765/19 від 04.02.2020 року.
Позивачем на підтвердження витрат на оплат правничої допомоги надано копію договору про надання правової допомоги від 27.07.2020 року з додатком №1 до договору, що містить перелік наданих послуг позивачеві в рамках укладеного договору та з зазначенням вартості наданих послуг, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №25 від 27.07.2020 року, про сплату 3200 грн., копією попереднього розрахунку витрат на правову допомогу до договору від 27.07.2020 року, копією акту виконаних робіт до договору від 27.07.2020 року складеного 24.12.2020 року, копією ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Авіловою О.М. та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2140, відповідно якого ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю. Документи надані суду у копіях завірені належним чином, наявна відмітка про відповідність їх оригіналу.
Відтак суд задовольняє вимоги ОСОБА_1 у відшкодуванні за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути 908 грн. судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати 908 грн. судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів, понесення яких позивачем підтверджено відповідною квитанцією.
На підставі до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 38 333,08 грн. (сума до виплати з якої вже утримані ВП та НДФЛ).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 грн. (сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 3125 грн. 79 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3200 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь держави витрати з оплати судового збору у розмірі 908 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складений 31.05.2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод», код ЄДРПОУ 05808853, місце знаходження: пр.Індустріальний,б.3, м.Харків, 61089.
Суддя С.В.Шевченко