03 червня 2021 року
Київ
справа №800/521/17
адміністративне провадження №Зн/9901/2/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді: Блажівської Н.Є.,
суддів: Бившевої Л.І., Желтобрюх І.Л., Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року в справі №800/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) 22 листопада 2017 року звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (надалі також - ВРП) про визнання незаконним і скасування рішення ВРП від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська" (далі - спірне рішення) та про зобов'язання ВРП розглянути повторно рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 і матеріали до неї щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська безстроково з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Рішенням Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Великою Палатою Верховного Суду апеляційну скаргу представника Позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі №800/521/17 - без змін.
ОСОБА_1 , посилаючись на наявність підстав, передбачених статтею 361 КАС України, звернулась до Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року.
Вказана заява мотивована тим, що:
- при ухваленні спірного рішення Відповідачем не враховано факти допущення порушень Вищою кваліфікаційною комісією України (надалі також - ВККС України) при розгляді скарги, поданої ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 ;
- рішення ВРП прийнято з порушенням вимог чинного законодавства; викладенні в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам Конституції України та міжнародного права, грубо порушують гарантії судді щодо перебування на посаді, при цьому воно прийнято поза межами наданих повноважень ВРП;
- практика ВРП при прийнятті рішень також й за результатами розгляду рекомендацій ВККС щодо призначення суддів за подібних обставин є непослідовною.
При цьому, істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи ОСОБА_1 в заяві вважає наявність: Рішення Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 800/383/17 (адміністративне провадження № П/9901/384/18); Рішення Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 800/539/17; Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 800/539/17 (П/9901/69/18) провадження № 11-710асі18; Рішення Вищої ради Правосуддя "Про внесення Президентові України подання про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду" від 22 жовтня 2019 року за №2778/0/15-19; Рішення Вищої Ради Правосуддя "Про внесення Президентові України подання про призначення Кицюка В.П. на посаду судді Печерського районного суду міста Києва" від 3 грудня 2020 року за № 3364/0/15-20; постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі № 9901/251/19 , рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 у справу №9901/395/20 адміністративне провадження №11/9901/395/20.
Позивач у заяві посилається на зроблені у наведених вище судових рішення висновки, які слугували підставою для скасування прийнятих ВРП рішень щодо відмови у внесенні Президентові України подання про призначення суддів безстроково.
При цьому, про такі, на думку Позивача, нововиявлені обставини вона дізналась 20 лютого 2021 року із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень після опублікування Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №9901/395/20.
Крім того, Позивач посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року справа № 800/372/16 адміністративне провадження №А/9901/74/18 за заявою ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції.
Відповідач у відзиві на заяву про перегляд рішення Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року за нововиявленими обставинами представник Відповідача просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року в справі № 800/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дій та залишити в силі рішення Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі №800/521/17.
При цьому, посилається на відсутність передбачених статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
У судове засідання, призначене на 3 червня 2021 року, Позивач та представник Відповідача не прибули, однак надіслали до суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до статті 362 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною першою статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 361 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09 червня 2011 року (справа "Желтяков Проти України" заява №4994/04) наголосив на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (пункт 42).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
В рішенні у справі "Христов проти України" від 19 лютого 2009 року, заява №24465/04, Європейський суд з прав людини зазначив, що:
п. 33. "…право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII).
п. 34. "Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п.62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), №52854/99, п.52, ECHR 2003-IX)".
Разом з цим, колегія суддів вказує на те, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Водночас Верховний Суд зауважує, що істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів рішенням від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України. У цьому рішенні ВККС зазначила, що за результатами звернень щодо професійної діяльності кандидата на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , які надійшли до Комісії, не встановлено визначених законом обставин, що перешкоджають рекомендуванню її для обрання на посаду судді безстроково.
Верховна Рада України отримала рішення ВККС і підготувала проекти постанови від 14 травня 2015 року № 2726-1 та від 15 вересня 2015 року № 3105 "Про обрання суддів". Однак це питання Верховною Радою України не було розглянуто.
Листом від 28 жовтня 2016 року Верховна Рада України передала до ВРП матеріали щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
ВРП рішенням від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська, з підстав існування обґрунтованих обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Не погодившись з цим рішенням ВРП, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Рішенням Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суди за результатами аналізу норм, які регулюють спірні правовідносини, дійшли висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення.
Фактично, доводи Позивача наведені у цій заяві, зводяться до того, що суди у інших справах застосовували по-іншому норми права та задовольняли позовні вимоги за позовами суддів до Вищої ради правосуддя (Вищої ради юстиції).
Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що не є нововиявленою обставина, яка виявлена після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок у тлумаченні правових норм, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала на час вирішення справи, але про існування якої заявнику стало відомо після ухвалення судового рішення.
Аналогічна правова позиція міститься зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 127/2-а-4944/11, від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 11-64зва20.
Таким чином, наведені ОСОБА_1 у заяві обґрунтування, свідчать про її фактичну незгоду з висновком Верховного Суду у рішенні від 29 січня 2019 року щодо відмови в задоволенні позову у цій справі та не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення Верховного Суду і не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справі (справі № 11-429сап18) зауважувала, що правові висновки, викладені в судовому рішенні в подібних правовідносинах, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС.
Оскільки заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, подана ОСОБА_1 , не містить нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду від 29 січня 2018 року необхідно відмовити.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Відповідно до частини першої статті 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 77, 361, 362, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року в справі №800/521/17 відмовити.
Залишити в силі рішення Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, але може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді Л.І. Бившева
І.Л. Желтобрюх
Р.Ф. Ханова
М.М. Яковенко