18 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/14857/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської митниці Дермитслужби
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020р. у справі №160/14857/20
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»
до: про:Дніпровської митниці Дермитслужби визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
10.11.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» (далі - ТОВ «Омега») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Дермитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів / а.с. 1-13/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/14857/20 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 78/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві, на те, що в межах укладеного 01.07.2016р. між ним (покупець) та Ningbo Luwin Imp & Exp Co.,Ltd (Продавець) контракту №010716, умовами якого передбачено постачання товару партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях або Додатках до цього контракту, які є його невід'ємною частиною, ціна на який встановлюються в Специфікаціях до цього контракту в доларах США і включають в себе вартість товару, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, навантаження товару на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення, здійснюється згідно Інкотермс 2010, ціна на товар розуміється на умовах FOB порт Нінбо, Китай, відповідно до умов «Інкотермс-2010», якщо інше не обумовлено в Специфікаціях до цього контракту, продавцем було здійснено поставу партії товару визначеного Специфікацією №77 від 30.03.2020р. на адресу позивача, яким у свою чергу, з метою митного оформлення товару було 12.05.2020р. подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UА110130/2020/012890 разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість задекларованого товару, яка була визначена позивачем за ціною договору (контракту), але митним органом, через виявлені у поданих позивачем документах розбіжності, було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, і після отримання від декларанта повідомлення щодо відсутності додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за вищезазначеною ЕМД, митним органом 13.05.2020р. було прийнято рішення про визначення митної вартості товару №UA110130/2020/000079/1, яким визначено вартість задекларованого товару за резервним методом, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2020/00156. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення про визначення митної вартості необґрунтованим та безпідставним, оскільки ним як декларантом були надані усі необхідні документи для ідентифікації визначення вартісних показників товару та підтвердження розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки задекларованого товару саме за методом №1, тобто за ціною контракту №NLCH/17012020 від 17.01.2020р. щодо ввезеного за специфікацією №77 від 30.03.2020р. на митну територію України товару, а у митного органу, навпаки, були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного, тому вважає прийняті відповідачем рішення необґрунтованими та безпідставними і просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості (далі - рішення) №UA110130/2020/000079/1 від 13.05.2020р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020р. у справі №160/14857/20 адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару №UA110130/2020/000079/1 від 13.05.2020р. / а.с. 136-141/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 186-191/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 21.12.2020р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Адміністративна справа №160/14857/20, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 28.01.2021р. / а.с. 185/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021р. у справі №160/14857/20 апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення суду першої інстанції від 21.12.2020р. у цій справі залишено без руху і заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених у ухвалі суду недоліків апеляційної скарги /а.с. 195/.
У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги було усунуто /а.с. 198-202/.
У зв'язку із тим, що суддя Панченко О.М., яка входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/14857/20 , станом на 15.02.2021р. перебуває у відпустці, із застосуванням системи документообігу суду здійснено заміну складу суду, що розглядає справу, та визначено склад суду: головуючий суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чередниченко В.Є. / а.с. 203-205/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021р. у справі №160/14857/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. у справі №160/14857/20 /а.с. 206/ та апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 13:30 годин 30.03.2021р. /а.с. 207/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 208-217/.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 220-224/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено правильне рішення, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.12.2020р. залишити без змін.
Через неявку представника відповідача у судове засідання о 13 годин 30 хвилин 30.03.2021р. розгляд справи у судовому засіданні було відкладено на 15 годин 30 хвилин 18.05.2021р. / а.с. 234/, про що судом було повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та строки /а.с. 235-236/.
У зв'язку із тим, що суддя Чередниченко В.Є., який входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/14857/20, станом на 18.05.2021р. перебуває у відпустці, із застосуванням системи документообігу суду здійснено заміну складу суду, що розглядає справу, та визначено склад суду: головуючий суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Панченко О.М. / а.с. 237-239/.
У судове засідання 18.05.2021р. представники учасників справи не з'явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином / а.с. 234-236,240/. Позивач та відповідач про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників учасників справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між ТОВ «Омега», позивач у справі, та іноземною компанією Ningbo Luwin Imp & Exp Co.,Ltd (Продавець) контракту №NLCH/17012020 від 01.07.2016р. , з урахуванням специфікації №77 від 30.03.2020р. до нього, яка є невід'ємною частиною контракту / а.с. 40-51/, продавець відповідно до умов контракту та на підставі супровідних документів, на умовах поставки FOB порт Нінбо, Китай, згідно правил Інкотермс-2010, здійснив поставку партій товару на адресу позивача, яким у свою чергу, з метою митного оформлення було 12.05.2020р. подано до митного органу - відповідача у справі, ЕМД №UА110130/2020/012890 на цей товар, разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість задекларованого товару, яка була визначена декларантом за ціною договору (контракту), а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №№010716 від 01.07.2016р.; - специфікацію № 77 від 30.03.2020р.; - сертифікат якості (quality сertificate) від 30.03.2020р.; - декларацію про походження товару від 30.03.2020р., - пакувальний лист (Packing list) б/н від 30.03.2020р.; - комерційний інвойс (Commercial invoice) В19LE1229-3 від 30.03.2020р.; - коносамент NBSL102283; - рахунок UAIM0338802 від 04.05.2020р., - автотранспортна накладна №66 від 08.05.2020р. /а.с. 40-66/.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, і після повідомлення декларантом щодо відсутності додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за вищезазначеною ЕМД, митним органом 13.05.2020р.. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000079/1, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням резервного методу (метод 2- ґ) /а.с. 31-36/, і саме це рішення відповідача є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
При цьому необхідно зауважити, що під час розгляду цієї справи відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, у якості обґрунтування необхідності та правомірності прийняття ним рішень, які є предметом оскарження у цій справі, посилався на наявність розбіжностей у поданих позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару документах, які зробили неможливим визначення певних складових частин митної вартості оцінюваних товарів, наслідком чого стала неможливість застосування обраного декларантом способу визначення митної вартості задекларованих товарів за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, та необхідність коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення митного оформлення товарів, справляння митних платежів врегульовано нормами Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Так ч. 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України дає можливість зробити висновок про те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - GAТТ).
Відповідно до ч. 2 статті VII GAТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Статтями 49-58 Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених у даних нормах матеріального права законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:
1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :
1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
З наданої суду копії рішення відповідача, про коригування митної вартості товарів /а.с.31-37/, яке є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , а саме:
- від початку транспортування оцінюваної партії товару до порту призначення - м. Одеса (Україна) договірні стосунки між перевізником та імпортером не підтверджено документально;
- в даному рахунку як складові суми витрат на доставку вантажу перевізником зазначено, що фрахт у розмірі 1994,0 дол. США виставлено за 40-футовий контейнер CMAU7492720. Ставка за послугу (БаФ без розшифрування даного терміну ) взята у подвійному розмірі 345*2-690,0 дол. США.
- сума у розмірі 114,0 дол. США теж не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником
тобто те, що стосується транспортування (перевезення, переміщення ) задекларованого товару .
Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, та не заперечувалось учасниками справи, що під час митного оформлення товару за ЕМД №UА110130/2020/012890 від 12.05.2020р. позивачем було надано низку документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару / а.с. 40-66/, серед яких також було надано коносамент NBSL102283 та рахунок UAIM0338802 від 04.05.2020р./а.с. 61,62-66/, а умовами зовнішньоекономічного контракту, в межах якого здійснювалось постачання спірної партії товару, визначено, що ціна на товар розуміється на умовах FOB порт Нінбо, Китай, відповідно до умов «Інкотермс-2010», якщо інше не обумовлено в Специфікаціях до цього контракту.
Відповідно до умов «Інкотермс -2010» під терміном FOB (Free on board, «франко борт», «вільно на борті») передбачено здійснення продавцем поставки товару покупцеві на борт судна та до порту, визначених покупцем, або забезпечення надання поставленого таким чином товару, і ризики втрати або псування товару переходять, коли товар знаходиться на борті судна, і з цього моменту усі ризики несе на собі покупець.
Отже з огляду на наведене положення умов «Інкотермс -2010» колегія суддів вважає, що позивач, як покупець спірної партії задекларованого товару, не перебував у будь-яких відносинах безпосередньо із постачальниками цього товару від продавця до порту, з огляду на те, що обов'язки з поставки товару у даному випадку покладено на продавця товару.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 р. по справі №821/1617/17, від 21.02.2020р. по справі №813/1229/16.
Щодо посилань відповідача, в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості, на відсутність обґрунтування понесених позивачем витрат на фрахт судна, зокрема відсутність розшифровки термінології (БаФ) та обраного розміру ставки за послугу, з огляду на те, що сума у розмірі 114,0 дол. США не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником.
Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
Під час розгляду цієї справи відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових, що фактично свідчить про те, що відповідачем, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, не було підтверджено належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, що фактично свідчить про недоведеність ним правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості задекларованої позивачем партії товарів.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару із застосування методу, закріпленого ст. 58 Митного кодексу України, тобто за ціною договору, а також фактична можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, позивачем надано усі документи, що підтверджують транспортні витрати, і ці документи є необхідними і достатніми для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України
Отже встановлені під час розгляду справи фактичні обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній декларантом митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що у свою чергу з урахуванням того, що декларантом - позивачем у справі, під час здійснення митного оформлення партії товару, які надійшли йому в межах контракту №010716 від 01.07.2016р., за вищенаведеною ЕМД, для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості за ціною договору (основний метод ) були подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які дозволяють визначити митну вартість цього товару за ціною договору, а відповідачем у справі в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено існування розбіжностей, які викликали в нього обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, а відтак доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у наданих декларантом документах та про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору є безпідставними.
При цьому необхідно зазначити, що аналіз положень ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України дає можливість зробити висновок про те, що право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 цієї статті МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість, але витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, а ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування вищенаведених положень МК України викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №804/3411/18, від 28.05.2019р. у справі №160/7893/18, від 25.06.2019р. у справі №804/744/18.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості (методом 2-ґ) , із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржуване позивачем рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів прийняті митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 21.12.2020 р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Дермитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. у справі №160/14857/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 04.06.2021р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя О.М. Панченко