25 травня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8854/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (головуючий суддя Сіпака А.В.)
у справі № 280/8854/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати Рішення № 923270812750 від 12.11.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 90% від суддівської винагороди, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 по справі №280/2828/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Запорізької області №05-62/11 від 05.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте, внаслідок такого перерахунку щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці встановлено в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тобто здійснено зменшення з 90% до 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки у 2016 році йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, та у подальшому цей розмір довічного грошового утримання судді у відставці вже досліджувався судами, і постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №333/6974/16-а, яка набрала законної сили 23.03.2017, вже вирішене питання про розмір довічного грошового утримання судді у відставці позивача та зобов'язано орган Пенсійного фонду України виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90%.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Рішення № 923270812750 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 60 % від суддівської винагороди, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Суд виходив з помилковості твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі норм Закону №2453-VI.
Одночасно суд встановив, що згідно постанови Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03.02.2017 у справі № 333/6974/16-а до стажу роботи на посаді судді, який дає право позивачу як на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання, має враховуватись трудовий стаж 25 років 09 місяців 13 днів. Тому відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді, встановлений постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03.02.2017 у справі № 333/6974/16-а, у розмірі повних 25 років.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позову щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення №923270812750 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % суддівської винагороди. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 90 % від суддівської винагороди, починаючи з 19.02.2020.
За твердженням позивача належним та повним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та, як наслідок, зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок такого щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи саме з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Позивач наполягає на тому, що застосування відсоткового показника, передбаченого частиною третьою статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним через те, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді, який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного та з огляду на законодавчо передбачений принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (повних 25 років роботи на посаді судді), з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватись виходячи з 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позивач (його представник), представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з визначених вказаною правовою нормою повноважень суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та доводів і вимог, викладених позивачем в апеляційній скарзі, питання законності та обґрунтованості рішення суду в частині задоволених позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції в межах цього апеляційного провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VІІІ звільнений з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
14.11.2016 року господарським судом Запорізької області видано наказ № 38-К про відрахування позивача зі штату суду у зв'язку з його виходом у відставку.
Згідно із розрахунком господарського суду Запорізької області (вих.№ 09-13-01/1171/2016 від 16.11.2016) стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на 16.11.2016 становить 25 років 09 місяців 13 днів, що також підтверджено постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №333/6974/16-а.
З 16.11.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
На час виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, згідно п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно наведених правових норм та на виконання постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №333/6974/16-а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено у розмірі 90% суддівської винагороди судді.
На підставі положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 Господарський суд Запорізької області видав позивачу довідку від 05.03.2020 №05-62/11 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 18.02.2020.
06.03.2020 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок довічного грошового утримання на підставі вказаної довідки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.03.2020 № 375/02.5 повідомлено позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до приведення положень законодавства України у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Правомірність такої відмови була предметом судового розгляду у межах адміністративної справи № 280/2828/20.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2020 у справі № 280/2828/20, яке набрало законної сили 07.11.2020, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Запорізької області №05-62/11 від 05.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020.
Суд у справі № 280/2828/20, встановивши, що Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, дійшов висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Суд визнав за позивачем право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Запорізької області №05-62/11 від 05.03.2020, з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Позовні вимоги, пред'явлені ОСОБА_1 у цій же справі № 280/2828/20, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди згідно довідки Господарського суду Запорізької області №05-62/11 від 05.03.2020, залишені без задоволення як передчасні з тих підстав, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з мотивів відсутності на час виникнення спірних правовідносин права позивача на такий перерахунок. Спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час звернення позивача до суду у цій справі не існувало.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2020 у справі № 280/2828/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснило з 19.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що прийняте рішення №923270812750.
Не погодившись з таким рішенням щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 50%, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон №1402-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.142 Закону №1402-VIII).
За правилами ч.3 ст.142 Закону №1402-VIIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 статті 142 цього Закону передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як встановлено вище, на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання (16.11.2016) Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно з ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічна правового висновку дійшов Верховний Суд викладена у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці).
Отже, з 19.02.2020 для всіх суддів у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.
За позицією позивача у спірному випадку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання мав бути здійснений позивачеві виходячи із розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки у 2016 році йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, та у подальшому цей розмір довічного грошового утримання судді у відставці вже досліджувався судами і вже вирішене питання про розмір довічного грошового утримання судді у відставці позивача та зобов'язано орган Пенсійного фонду України виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість такого висновку позивача.
Маючи на час виходу позивача у відставку стаж роботи, який дає право як на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання, 25 років 9 місяців 13 днів, позивач згідно Закону №1402-VIII мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону №2453-VI.
Відповідно до ст.133 Закону №2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 у справі №11-р/2018).
Законом № 1402-VIII в чинній редакції встановлені інші правила визначення щомісячного довічного грошового утримання, а саме:
щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII).
базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (із підвищуючими коефіцієнтами) - ч.3, 4 ст.135 Закону № 1402-VIII.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може бути здійснений із застосуванням одночасно двох різних законів, а саме: щодо відсоткового показника суддівської винагороди відповідно до правової норми, що втратила чинність, а розмір суддівської винагороди - за діючою нормою Закону №1402-VIII, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства та суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Вважаючи можливим застосування різних законів при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, позивач не врахував, що відповідно до діючої на час призначення йому щомісячного довічного грошового утримання норми закону розмір щомісячного довічного грошового утримання визначався як певний відсоток суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI, тобто виходячи з інших складових суддівської винагороди, а не суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як помилково зазначає позивач.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування відсоткового значення (в спірному випадку 90%) до суддівської винагороди, обчисленої згідно Закону № 1402-VIII, прямо суперечить його змісту та є необґрунтованим.
Таким чином, приймаючи до уваги, що на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону № 1402-VIII, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Як встановлено судом вище, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.10.2020 у справі № 280/2828/20 відповідачем з 19.02.2020 перераховано щомісячне довічне грошове утримання позивачу - судді у відставці виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №333/6974/16-а встановлено, що стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 16.11.2016 становить 25 років 09 місяців 13 днів, отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача підлягає збільшенню на 2% за один повний рік роботи на посаді судді понад 20 років та має становити 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 280/8854/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко