03 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11601/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №160/11601/20 (головуючий суддя першої інстанції Єфанова О.В.,) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач 22.09.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові перерахувати за період 01.04.2019 року по теперішній час пенсію за вислугу років на підставі заяви від 03.09.2020 року вх.реєстр. №18210/Я-0400-20 та доданих до неї документів без обмеження граничного розміру пенсії з врахуванням 71% від розміру грошового забезпечення з 100% підвищенням з нарахування компенсації втрати частини доходів з 01.04.2019 року з урахуванням трьох відсотків річних, враховуючи вже виплачені суми від підвищення за період з 01.01.2018 року по теперішній час однією сумою без відтермінування виплати;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату йому за період з 01.04.2019 року по теперішній час пенсії за вислугу років на підставі заяви від 03.09.2020 року вх.реєстр.№18210/Я-0400-20 та доданих до неї документів без обмеження граничного розміру пенсії з врахуванням 71% від розміру грошового забезпечення з 100% підвищенням з нарахування компенсації втрати частини доходів з 01.04.2019 року з урахуванням трьох відсотків річних, враховуючи вже виплачені суми від підвищення за період з 01.01.2018 року по теперішній час однією сумою без відтермінування виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що отримує пенсію відповідно до Закону №2262- XII від 09.04.1992 року, яка була призначена в розмірі 71% грошового забезпечення. Позивач дізнався, що при здійснені перерахунку розміру його пенсії з 01.01.2018 року пенсія було зменшено з 71% до 70% сум грошового забезпечення, оскільки відповідач застосував новий максимальний розмір грошового забезпечення 70%, який визначений ч.2 ст.13 Закону №2262-XII. Вважає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові перерахувати за період 01.04.2019 пенсію ОСОБА_1 за вислугу років на підставі заяви від 03.09.2020 року вх. реєстр. № 18210/Я-0400-20.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% до 70% сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71 % відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсію ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 23 липня 2020 року за № 55/11/202 -191 у розмірі 71% грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Від учасників справи клопотання про розгляд справи за їх участю до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.
Пенсія була встановлена та виплачувалась в розмірі 71% грошового забезпечення.
У квітні 2018 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року у зв'язку зі зміною грошового забезпечення на підставі Постанови КМУ №704, Постанови КМУ №103 виходячи з розміру70% грошового забезпечення.
23.07.2020 року Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області позивачу було надано довідку №55/11/202-191 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (додаток 4), згідно якої станом на 05.03.2019 року за посадою заступник начальника відділу, яку займав позивач перед звільненням, грошове забезпечення складається з: посадовий оклад 7640,00 грн., оклад за військовим званням 1480,00 грн., надбавка за вислугу років 4560,00 грн., надбавка за виконання особливих завдань 3967,20 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 1528,00 грн., надбавка за шифр.роботу 764,00 грн., надбавка за кваліфікацію 305,60 грн., премія 764,00 грн.
03.09.2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі вказаної довідки, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Листом 16.09.2020 року за вих. реєстр. №18944-18210/Я-02/8-0400/20 позивачу повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Вважаючи відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії за вказаною довідкою, а також обмеження виплати нарахованої пенсії в період 2018 -2019 роки протиправними, позивач оскаржив такі дії відповідача до суду.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, як і в частині відмовлених позовних вимог про нарахування компенсації втрати частини доходів з 01.04.2019 року з урахуванням трьох відсотків річних, сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції рішення в цій частині не переглядається.
Відтак, предметом апеляційного розгляду є вимоги позивача щодо виплати в період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в повному розмірі (100%) пенсії, перерахованої станом на 01.03.2018 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Та у зв'язку із скасуванням вказаного пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Отже, судом першої інстанції визначено, що пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині за період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року відмовив.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262 законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Натомість, пунктом 2 постанови №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Отже, пунктом 2 постанови №103 було передбачено, що виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься не в повному обсязі. При цьому, виплату недоплаченої у 2018-2019 роках пенсії постановою №103 взагалі не передбачено.
Фактично зазначеними пунктами постанови № 103 зменшений розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках, у зв'язку з чим у 2018-2019 роках пенсія позивачу виплачувалась в меншому ніж нараховано розмірі відповідно на 50% та 25% підвищення.
Разом з тим, за приписами частини 3 статті 52 Закону №2262 виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Апеляційний суд зауважує, що зменшивши розмір виплаченої позивачеві упродовж 2018-2019 років пенсії, відповідач фактично частково припинив її виплату на підставі підзаконного нормативно-правового акту.
Проте, згідно з приписами пунктів 1 та 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Приписами частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058) встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, як приписи статті 1-1 Закону №2262, так і приписи пункту 5 частини 1 ст.49 Закону №1058 визначають, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, зокрема і припинення (зменшення розміру) виплати пенсії, може бути здійснена лише шляхом внесення змін до законів, а не шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які по іншому, ніж в законі, визначають такі умови і норми.
Законодавець в цих випадках не делегував право встановлювати інші випадки припинення (зменшення розміру) виплати пенсії іншим владним суб'єктам.
Постанова КМУ №103 є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку Законами №2262 і №1058, які не передбачають можливості невиплати особі-пенсіонеру частини нарахованої пенсії на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Натомість, як зазначалось вище ч.3 ст.52 Закону №2262 містить чіткий припис про виплату пенсії за поточний місяць загальною, тобто повною, сумою і виключень з цього правила ані Закон №2262, ані Закон №1058 не передбачають.
Такий підхід при застосуванні норм права узгоджується з приписами ч.3 ст.7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Крім того, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії», тому право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом №2262-ХІІ, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», а відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке як до прийняття, так і під час чинності постанови №103, було передбачено Законом №2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 2040/7219/18.
При цьому, колегія суддів також враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019 року, в якій суд касаційної інстанції, зокрема вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
З огляду на вказане Верховний Суд у зазначеній справі дійшов висновку, що оскаржувані пункти Постанови Кабінету Міністрів України №103 всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 Закону №2262, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача.
За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Отже, пункти 1, 2 постанови №103 визнані протиправними та нечинними саме з підстав їх невідповідності приписам Закону №2262, тобто правовому акту вищої сили. Оскільки ж така невідповідність існувала з моменту прийняття постанови №103 і саме це є підставою для задоволення позову з 01.01.2018 року, то дата набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/3858/18 (05.03.2019 року) не впливає на дату, з якої позивач потребує судового захисту.
Тобто, відповідач протиправно з 1 січня 2018 року виплачував позивачу нараховану пенсію не в повному обсязі, а тому саме з 1 січня 2018 року права та інтереси позивача підлягають поновленню.
При цьому, посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в рішенні Верховного Суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, про необхідність виплати пенсії в повному обсязі з 5 березня 2019 року, є безпідставними, оскільки спірними у зразковій справі були правовідносини щодо протиправності дій органу Пенсійного фонду України стосовно зменшення розміру пенсії саме з 5 березня 2019 року і відповідно, Верховний Суд розглядав правовідносини в межах заявлених позовних вимог, про що зазначено у рішенні. Тобто, період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року взагалі не був предметом розгляду в зразковій справі, оскільки позивачем такі вимоги не ставилися.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в переглянутій частині не враховано вищезазначеного, висновки суду першої інстанції в оскарженій частині обставинам справи не відповідають, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №160/11601/20 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №160/11601/20 змінити.
Абзаци п'ятий та шостий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 у зниженому розмірі: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з урахуванням фактично проведених виплат за вказаний період».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового сбору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак