02 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/15894/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 р. (м. Дніпро, Горбалінський В.В.) у справі № 160/15894/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ",
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
25 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” у розмірі 20893,76 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 22 календарних дні тимчасової непрацездатності за листами непрацездатності серії АДЮ №604337 та АДЮ №604375 за період з 22.04.2020 по 18.05.2020;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” в розмірі 20893,76 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 22 календарних дні тимчасової непрацездатності за листами непрацездатності серії АДЮ №604337 та АДЮ №604375 за період з 22.04.2020 по 18.05.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріальною забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї страховою випадку. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З 20.04.2020 по 15.05.2020 на позивача поширювався режим простою, про що свідчить копія наданого ним наказу ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ВАТ «Павлоградвугілля» від 15.04.2020 № 2244. Відповідно до статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. 26.06.2020 до Павлоградського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від третьої особи надійшла заява-розрахунок за номером 001952 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, яку 30.06.2020 було відхилено у зв'язку із включенням до неї листків непрацездатності працівників підприємства з періодом непрацездатності, що збігається з періодом простою підприємства. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не підтверджено факт виходу таких працівників на роботу у період простою.
Скаржник зазначає, що відповідно листів Міністерства соціальної політики України №445/18/99-15 від 31.07.2015, № 010-4474 від 20.10.2020 для працівників підприємства, яким на час простою визначено спеціальний графік виходу на роботу або передбачено необхідність виходу на роботу на певний період, допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду надається на загальних підставах за календарні дні його тимчасової непрацездатності. Водночас судом першої інстанції не враховано, що у випадку захворювання або травми працівника, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, що співпали з періодом простою і при цьому вихід на роботу працівника не передбачений, працівник повинен отримати виплату відповідно до ст. 113 КЗпП України незалежно від наявності листків непрацездатності. Отже, законні підстави для компенсації позивачу втрати працездатності, яка у зазначений період від позивача, як працівника, не вимагалася, за рахунок коштів Фонду, відсутні.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Від позивача та третьої особи відзив на апеляційну скаргу відповідача до апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працює машиністом гірничих виїмкових машин дільниці з видобутку вугілля №6 з повним робочим днем у шахті у Виробничому структурному підрозділі “Шахтоуправління Тернівське” ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”.
Наказом ВСП “Шахтоуправління Тернівське” № 2244 від 15.04.2020 оголошено простій з 20.04.2020 до 15.05.2020 для працівників департаментів, відділів, дільниць, цехів ВСП “Шахтоуправління Тернівське”; працівникам, які перебувають у простої, дозволено не знаходитись в період простою за місцем роботи протягом всього робочого дня (зміни); встановлено, що оплату працівникам, які перебувають у простої, нараховувати у відповідності з положенням Колективного договору та Галузевої угоди, у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу).
У період з 22.04.2020 по 18.05.2020 (включно) ОСОБА_1 перебував на лікарняному у зв'язку із загальним захворюванням, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії АДЮ №604337 та АДЮ №604375.
Наведені листки непрацездатності були надані комісії із соціального страхування ВСП “Шахтоуправління Тернівське”. 25.06.2020 року комісією прийнято рішення про призначення позивачу матеріального забезпечення за вказаними листками непрацездатності, яке оформлене протоколом засідання комісії № 19. Згідно наведеного протоколу кількість днів, що підлягає оплаті, складає 27 днів, в тому числі за рахунок коштів Фонду - 22 дні.
Згідно заяви-розрахунку ВСП “Шахтоуправління Тернівське” від 26.06.2020 сума нарахованої позивачу допомоги на підставі листків непрацездатності серії АДЮ №604337 та АДЮ №604375 склала: за період з 22.04.2020 по 15.05.2020 - 37 174,56 грн., у тому числі 29429,86 грн. за рахунок коштів Фонду; за період з 16.05.2020 по 18.05.2020 - 4646,82 грн. за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до квитанції № 3 від 30.06.2020 року, наданої ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на заяву-розрахунок 001952 від 30.06.2020 року, відповідач не прийняв заяву-розрахунку з позначкою: “Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам ч.1 ст.22 Закону України 1105”.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 22 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серії АДЮ №604337 та АДЮ №604375 за період з 22.04.2020 до 18.05.2020, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки: підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності; відповідачем не надано доказів того, що листки непрацездатності серії АДЮ №604337 та АДЮ №604375 видані із порушеннями або є недійсним; відповідач не мав правових підстав для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі з посиланням на обставини простою підприємства, на якому працює така особа, у зв'язку з тим, що ст. 23 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» такої підстави не передбачено.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV) за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону № 1105-XIV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності за своєю правовою природою є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.
Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, оскільки заробітна плата є винагородою працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства.
Визначення поняття «простій» наведено у статті 34 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно із ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оплату праці» оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати.
Отже, така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною платою працівника у розумінні Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України.
Таким чином, оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що є обов'язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону № 1105-XIV.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це заробітну плату.
Суд апеляційної інстанції враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності, так і оплата за час простою є державними гарантіями, а тому працівник підприємства, що знаходиться у простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою.
З приводу висновків суду про те, що вичерпний перелік підстав, при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст. 23 Закону № 1105-XIV і до таких підстав період простою підприємства не належить, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що положення вказаної норми права слід застосовувати у взаємозв'язку із положеннями пункту 1 частини 1 статті 22 Закону № 1105-XIV, яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої полягає у компенсації втрати заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.
Щодо фінансування третьої особи для здійснення позивачу виплат допомоги по тимчасовій втраті працездатності після закінчення режиму простою підприємства колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 12 у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов'язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.
Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно відповіді Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №24.2-06/3505 від 03.11.2020 та акта перевірки додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 45/4.5-2 від 23.10.2020 Павлоградським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» неодноразово направлялись листи, у яких, зокрема було вказано про необхідність призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам за календарні дні починаючи з 16 травня 2020 року на умовах, визначених ст. 22 Закону № 1105-XIV, та вжиття заходів для забезпечення прав застрахованих осіб на своєчасне отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Проте, підприємством-страхувальником не надано окремої заяви-розрахунку до Павлоградського відділення для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі - ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності серії АДЮ № 604375 за рахунок коштів Фонду за три календарні дні тимчасової непрацездатності починаючи з дня припинення простою підприємства.
Зазначені обставини позивач у справі не спростовує.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 р. у справі № 160/15894/20 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов