02 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3039/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2017 включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 40873,78 грн. з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення квітень 2010 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач фактично висловлює свою незгоду з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права. Позивач вказує, що такий спосіб захисту права, як зобов'язання відповідача вчинити певні дії, є неефективним та не призведе до реального поновлення права. За позицією позивача, оскільки відповідачем не було надано жодних доказів обґрунтованості відмови у проведенні індексації грошового забезпечення, то суд мав повноваження стягнути з відповідача суму такої індексації, враховуючи періоди, які зазначені у позові та за які індексація грошового забезпечення не нараховувалася, а також враховуючи визначені базові місяці для обчислення індексу споживчих цін.
Від позивача надійшла відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у апеляційній скарзі, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.02.2020 №3-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
17 травня 2020 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2020 №93 позивача виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
09 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з запитом про надання інформації про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період часу з 01.01.2008 по день звільнення з військової служби, із розбивкою помісячно.
Військовою частиною НОМЕР_1 листом за вихідним №207/ФЕС від 13.07.2020 надано довідку про грошове забезпечення позивача, відповідно до якої встановлено, що індексація грошовою забезпечення не виплачувалась з січня 2016 року по листопад 2017 року.
Не погодившись з такими діями, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування такої індексації.
Відмовляючи в задоволенні вимоги щодо стягнення розрахованої позивачем суми індексації, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, у зв'язку з чим вирішив стягнути з відповідача суму невиплаченої компенсації за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року.
Визначаючи межі перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, оскаржено в частині незадоволених позовних вимог, а тому судом апеляційної інстанції надається оцінка рішення суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості, в частині вирішених позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено.
Суд першої інстанції, визнавши право позивача на виплату індексації грошового забезпечення, встановив те, що така індексація не була нарахована відповідачем за період проходження позивачем служби з 01.01.2016 по 30.11.2017.
З посиланням на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив те, що компетенцією по нарахуванню індексації грошового забезпечення має саме відповідач.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються як з положеннями Порядку №1078 так і відповідають повноваженням суду, який, у межах здійснення судового контролю, може перевірити правомірність рішень/дій відповідача, а не самостійно здійснити розрахунок індексації, перебираючи на себе повноваження відповідача.
Отже за умови того, що відповідачем індексація нарахована не була, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права у спірному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за спірний період.
Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного судового рішення, судом стягнуто з відповідача компенсацію за невиплачену індексацію за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року. Колегія суддів вважає помилковим таке формулювання суду першої інстанції, оскільки стягненню може підлягати конкретно визначена сума, в даному випадку сума індексації за визначений період. Стягнення суми за період в резолютивній частині судового рішення має нечіткий характер та в подальшому ускладнить його виконання.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину оскаржуваного судового рішення та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суми індексації за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року.
Щодо доводів скаржника стосовно неврахування судом першої інстанції наданим ОСОБА_1 розрахунком, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції правильно вказано, що на час звернення позивача до суду з цим позовом порушеним вважається право позивача саме отримання індексації грошового забезпечення.
Вище судом встановлено, що відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення, відповідно, на час звернення до суду між позивачем та військовою частиною відсутній спір щодо розміру індексації, а також стосовно застосування базового місяця при обчислення індексації.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене право.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Оскільки у спірному періоді відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення позивача, відсутній між сторонами спір про розмір такої індексації, а також про застосування показників базового періоду під час індексації грошового забезпечення, тому судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог.
З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції, в частині незадоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 змінити та викласти абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року».
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя Я.В. Семененко