Головуючий І інстанції: Л.М. Петрова
04 червня 2021 р. Справа № 440/7332/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2021, АДРЕСА_1 по справі № 440/7332/20
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Фзична особа-підприємець ОСОБА_1 /надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач/ про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.10.2020 № 69/16-31-04-19 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку 2 групи за ставкою 20% з 01.10.2020.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно прийнято оспорюване рішення, оскільки відповідно до положень податкового законодавства анулювання реєстрації платником єдиного податку можливе у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму 1020,00 грн на кожне перше число місяця 2 та 3 кварталу. Позивач зазначає, що згідно даних електронного кабінету платника станом на 20.03.2020 заборгованість з єдиного податку складала 296,27 грн; а станом на 20.04.2020 заборгованість по єдиному податку складала 768,57 грн. Позивач стверджує, що станом на 01.04.2020 податковий борг складав 296,27 грн, на 01.05.2020 - 768,57 грн, що не перевищує суму 1020,00 грн на перше число квітня і травня 2 кварталу 2020 року. З огляду на викладене, позивач зазначає про відсутність підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку згідно з абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 статті 298 ПК України. Крім того, позивач зазначає, що оспорюване рішення є протиправним з огляду на положення Закону України від 17.03.2020 № 533-ІХ.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідачем зазначено, що відповідно до ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 взятий на облік в Кременчуцькій ДПІ як платник податків 16.02.2005. У період з 01.06.2012 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, за умови сплати 20% від мінімальної заробітної плати, платник податків 2 групи. Зазначено, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати єдиного податку по ФОП ОСОБА_1 та складено акт від 01.10.2020 №69/16-31-04-19 на підставі якого з огляду на пп. 3 п. 299.10 статті 299 ПК України прийнято рішення про анулювання реєстрації єдиного податку. 05.10.2020 контролюючим органом винесено податкову вимогу ГУ ДПС у Полтавській області №4218-13 форми «Ф» на суму 3130,07 грн.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець /а.с. 9/.
Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 2 групи /а.с. 10/.
01.10.2020 контролюючим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт №69/16-31-04-19 /а.с. 36-37/ в якому встановлено порушення, а саме: платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування: не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку, а саме заборгованість станом на 30.09.2020 - 3130,07 грн, чим порушено абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.
01.10.2020 контролюючим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №69/16-31-04-19 /а.с. 33-34/. У рішенні підставою для анулювання реєстрації зазначено: несплата протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом податкового боргу, що виник у платника єдиного податку відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення контролюючого органу, оскільки платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме, не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку - заборгованість у розмірі 3130,07 грн.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Згідно із пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Пунктами 299.1-299.4 статті 299 ПК України встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Положеннями пункту 298.1 статті 298 ПК України встановлено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.
Відповідно до пункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Відповідно до абзацу третього пункту 59.1 статті 59 ПК України податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів в тому випадку, якщо протягом двох послідовних кварталів на кожне перше число місяця у них наявний податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.
Отже, ключовим питанням у даних спірних відносинах є саме наявність у позивача протягом двох послідовних кварталів на кожне перше число місяця податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що 01.10.2020 контролюючим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт №69/16-31-04-19 /а.с. 36-37/ в якому встановлено порушення, а саме: платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування: не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку, а саме заборгованість станом на 30.09.2020 - 3130,07 грн, чим порушено абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.
Однак, контролюючим органом, вказуючи на загальну суму податкового боргу станом на 30.09.2020 - 3130,07 грн, під час перевірки не встановлено наявність у позивача протягом двох послідовних кварталів на кожне перше число місяця податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, що передбачено пункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України.
Доказів наявності такої заборгованості на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідачем до матеріалів справи не надано.
Позивачем до матеріалів справи надано копію даних електронного кабінету платника податків ФОП ОСОБА_1 , з якого колегією суддів встановлено, що заборгованість по єдиному податку складала 296,27 грн., на 20.04.2020 заборгованість по єдиному податку складала 768,57 грн., на 20.05.2020 заборгованість по єдиному податку складала 1240,87 грн., на 20.06.2020 заборгованість по єдиному податку складала 1713,17 грн., на 20.07.2020 заборгованість по єдиному податку складала 2185,47 грн., на 20.08.2020 заборгованість по єдиному податку складала 2657,77 грн., на 20.09.2020 заборгованість по єдиному податку складала 3130,07 грн.
Тобто станом на 01.04.2020 року податковий борг складав 296,27 грн., на 01.05.2020- 768,57 грн., що не перевищує суму 1020 грн. на перше число квітня і травня 2 кварталу 2 року.
Таким чином, контролюючим органом не підтверджено наявності у позивача протягом двох послідовних кварталів на кожне перше число місяця податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, що передбачено пункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України.
На підставі викладеного, рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.10.2020 № 69/16-31-04-19 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 прийнято незаконно та необґрунтовано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення про анулювання реєстрації діяв у спосіб, у відповідності до наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
В силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної зазначає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 по справі № 440/7332/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.10.2020 № 69/16-31-04-19 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку 2 групи з 01.10.2020.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко