Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко
04 червня 2021 р. Справа № 440/6115/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/6115/20
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського апеляційного суду , Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського апеляційного суду (надалі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (надалі - відповідач-2), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320,00 грн згідно частини 1 та 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зі змінами та доповненнями внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020;
- зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020, із застосування регіонального коефіцієнту 1,1 надбавки за вислугу років 80% від посадового окладу за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в сумі 528183,27 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати кошти в розмірі 528183,27 грн на рахунок Полтавського апеляційного суду для суддівської винагороди ОСОБА_2 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Позов обґрунтований тим, що позивач працює на посаді судді в Полтавському апеляційному суді та за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року йому нараховані розміри суддівської винагороди, які не відповідають розмірам, установленим положеннями Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Норма Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"”, якою доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 та встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, не відповідає Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а тому законодавче обмеження не може бути застосовано на визначення позивачу розміру суддівської винагороди за спірний період. Оскільки фінансування судів України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію, наявні підстави для зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати кошти на рахунок Полтавського апеляційного суду для виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду (вул. Соборності, буд. 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 42262431) щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 18.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 12.06.2020, з 18.06.2020 по 26.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 03.08.2020 по 07.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язано Полтавський апеляційний суд (вул. Соборності, буд. 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 42262431) провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 18.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 12.06.2020, з 18.06.2020 по 26.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 03.08.2020 по 07.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна судова адміністрація України оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України зазначила, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон України № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі за текстом - Закон № 553-ІХ), який опубліковано в газеті "Голос України" від 17.04.2020 за № 68 (7325) та який набрав чинності 18.04.2020. Відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене в частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Зазначає, що таким чином, нарахована заробітна плата, розміром 47320 грн. згідно з частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020 (в редакції, яка діяла з 18.04.2020 до 27.08.2020).
Зазначає, що враховуючи, що з 18.04.2020 по 27.08.2020 Полтавський апеляційний суд не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-IX), суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків щодо задоволення адміністративного позову.
Вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, враховуючи значення цієї справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суспільний інтерес до розгляду справи, зазначену справу необхідно було розглядати в порядку загального позовного провадження, проте ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 440/6115/20, яка оскарженню не підлягала.
За результатами апеляційного розгляду Державна судова адміністрація України просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач та Полтавський апеляційний суд правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалися.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 02.10.2012 №5324-VI обраний на посаду судді апеляційного суду Полтавської області безстроково.
Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано апеляційний суд Полтавської області та утворено Полтавський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Полтавську область, з місцезнаходженням у місті Полтава.
Рішенням Вищої Ради правосуддя від 10.01.2019 №46/0/15-19 "Про переведення судді апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду" позивач переведений на посаду судді Полтавського апеляційного суду.
Наказом голови Полтавського апеляційного суду від 23.01.2019 №07-04/08 позивач зарахований до штату Полтавського апеляційного суду з 24.01.2019.
Відповідно до довідки Полтавського апеляційного суду від 06.10.2020 №4.7-44/210/2020 суддівська винагорода ОСОБА_1 складається з посадового окладу в розмірі 115610,00 грн та доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу (а.с.13).
Згідно з витягом з табелю обліку використання робочого часу Полтавського апеляційного суду з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (а.с.52) ОСОБА_1 відпрацював у квітні 2020 року 10 робочих днів та 11 днів (з 06 квітня по 21 квітня 2020 року) перебував у відпустці.
Відповідно до розрахункового листа за квітень 2020 року (а.с.23) позивачу у квітні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 10 робочих днів та оплачено час відпустки за 11 робочих днів, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 53622,67 грн.
Згідно з витягом з табелю обліку використання робочого часу Полтавського апеляційного суду з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року (а.с.55) ОСОБА_1 відпрацював у травні 2020 року 19 робочих днів.
Відповідно до розрахункового листа за травень 2020 року (а.с.23) позивачу за травень 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 19 робочих днів, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 160868,00 грн.
Згідно з витягом з табелю обліку використання робочого часу Полтавського апеляційного суду з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року (а.с.54) ОСОБА_1 відпрацював у червні 2020 року 17 робочих днів та 3 дні (з 15 червня по 17 червня 2020 року) перебував у відпустці.
Відповідно до розрахункового листа за червень 2020 року (а.с.23) позивачу у червні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 17 робочих днів та оплачено час відпустки за 3 робочі дні, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 136737,80 грн.
Згідно з витягом з табелю обліку використання робочого часу Полтавського апеляційного суду з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року (а.с.53) ОСОБА_1 відпрацював у липні 2020 року 23 робочих дня.
Відповідно до розрахункового листа за липень 2020 року (а.с.23) позивачу у липні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 23 робочих дня, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 160868,00 грн.
Згідно з витягом з табелю обліку використання робочого часу Полтавського апеляційного суду з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року (а.с.52) ОСОБА_1 відпрацював у серпні 2020 року 2 робочих днів та 18 днів (з 05 серпня по 28 серпня 2020 року) перебував у відпустці.
Відповідно до розрахункового листа за серпень 2020 року (а.с.23) позивачу у серпні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 2 робочі дні, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 16086,80 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 18.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 12.06.2020, з 18.06.2020 по 26.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 03.08.2020 по 07.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з урахуванням такого.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України.
Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Натомість, 12 березня 2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 такого змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Вказане обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
Відповідно частин 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах - приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача (Полтавського апеляційного суду) були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивача, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача (Полтавського апеляційного суду) були відсутні законні підстави для обмеження розміру суддівської винагороди позивача.
Разом з цим, відповідач (Полтавський апеляційний суд) навіть після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, та доповненням Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 повинен був діяти виключно в межах приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, тобто застосовувати для обчислення розміру винагороди судді виключно положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Натомість, останній (Закон України "Про судоустрій і статус суддів") жодних норм стосовно можливості обмеження розміру винагороди судді не містить.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", як і будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами, не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами) та ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).
Норми права, які містяться у наведених вище статтях є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому мають виконуватися.
Таким чином, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов'язком відповідача і повинно вирішуватись у встановленому Законом порядку, оскільки є невід'ємним елементом гарантій незалежності суддів, які встановлені Конституцією України.
Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов'язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.
Обмеження права на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі становить порушення вимог статей 19, 130 Конституції України, ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а державний орган, який не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач відпрацював у квітні 2020 року - 10 робочих днів (за періоди з 01.04.2020 по 03.04.2020 та з 22.04.2020 по 30.04.2020), у травні 2020 року - 19 робочих днів (з 04.05.2020 по 29.05.2020), у червні 2020 року - 17 робочих днів (за періоди з 01.06.2020 по 12.06.2020 та з 18.06.2020 по 26.06.2020), у липні 2020 року - 23 робочих днів (з 01.07.2020 по 31.07.2020), у серпні - 2 робочі дні (з 03.08.2020 по 07.08.2020), колегія суддів доходить висновку про протиправність дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 18.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 12.06.2020, з 18.06.2020 по 26.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 03.08.2020 по 07.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з пояснень Полтавського апеляційного суду від 27.05.2021, які на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 надані до суду апеляційної інстанції, Полтавському апеляційному суду кошти для виплати суддівської винагороди, в тому числі і позивачу, в спірний період виділялися у повному обсязі відповідно до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідні кошти виділялися в обсязі, передбаченому кошторисом.
Зазначені обставини підтверджені ДСА України у листі від 28.05.2021, який на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 надано до суду апеляційної інстанції з інформацією про те, що зміни до кошторису Полтавського апеляційного суду стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносилися.
Колегія суддів звертає увагу, що в межах спірних правовідносин саме відповідач (Полтавський апеляційний суд), з урахуванням приписів чинного законодавства, уповноважений здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди позивача, а тому, з огляду на те, що останній здійснював таке нарахування та виплату із застосуванням обмежень, визначених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у період з 18.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 12.06.2020, з 18.06.2020 по 26.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 03.08.2020 по 07.08.2020 (у періоди з 06.04.2020 по 21.04.2020, з 15.06.2020 по 17.06.2020, з 03.08.2020 по 28.08.2020 позивач перебував у відпустках, на оплату яких обмеження не поширювалися), всупереч приписам ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 18.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 12.06.2020, з 18.06.2020 по 26.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 03.08.2020 по 07.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, приписи ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлювали обмеження, як на нарахування, так відповідно у зв'язку з цим виплату суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (з 18.04.2020 по 27.08.2020).
При цьому, відповідачем (Полтавським апеляційним судом) підтверджується факт нарахування та виплати суддівської винагороди позивача у спірний період із застосуванням обмеження нарахування у сумі 10 мінімальних заробітних плат та відповідно фактично заперечується факт її виплати у розмірі, що передбачений ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, за таких умов, колегія суддів вважає, що зобов'язання Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 18.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 12.06.2020, з 18.06.2020 по 26.06.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 03.08.2020 по 07.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів, є належним способом відновлення порушеного права позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позову в цій частині.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20.
Отже, за встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків судів першої інстанції не спростовують.
Доводи апеляційної скарги про те, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-IX) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата суддівської винагороди, а також доводів апеляційної скарги про те, що з 18.04.2020 по 27.08.2020 Полтавський апеляційний суд не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-IX), а суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків щодо задоволення адміністративного позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки набрання 18.04.2020 чинності Законом № 553-ІХ не змінило правового регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а розмір суддівської винагороди станом як на 18.04.2020, так і в подальшому у період існування спірних правовідносин повинен був визначатися виключно приписами ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач (Полтавський апеляційний суд ) мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", а застосування останнім положень ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (Закон доповнено статтею 29 згідно із Законом № 553-IX від 13.04.2020) прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано положення бюджетного законодавства, особливості нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів, а тому судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то колегія суддів їх відхиляє, як такі, що суперечать наведеним вище висновкам суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З урахуванням приписів статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 440/6115/20 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко