03 червня 2021 р.Справа № 520/18916/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 26.02.21 року по справі № 520/18916/2020
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
про стягнення заборгованості,
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - позивач, ГУ ПФУ у Харківській області), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства “Харківський підшипниковий завод” (далі по тексту - відповідач, ПАТ «ХПЗ»), в якому просить суд cтягнути з Приватного акціонерного товариства “Харківський підшипниковий завод” на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( НОМЕР_1 , філія ХОУ АТ “Ощадбанк”, МФО 351823, код ЄДРПОУ 14099344) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 1012060,91 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі № 520/18916/2020 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення заборгованості - задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Харківський підшипниковий завод” на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( НОМЕР_1 , філія ХОУ АТ “Ощадбанк”, МФО 351823, код ЄДРПОУ 14099344) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 1012060,91 грн.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі № 520/18916/2020 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що не задовольнивши клопотання відповідача вих.120/54 від 23.02.2021 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з розглядом цивільних справ на вказану дату та час, суд першої інстанції позбавив відповідача можливості безпосередньо взяти участь у судовому засіданні при розгляді справи, надавати пояснення та докази, виніс рішення по суті спору без участі відповідача, що стало підставою для неповного з'ясування обставин справи та винесення необґрунтованого рішення.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з наявністю спільного наміру сторін у справі врегулювати спір мирним шляхом та неможливістю взяти участь в судовому засіданні внаслідок участі представника у розгляді іншої справи, призначеної на 03.06.2021 о 10:45 год. у Господарському суді Харківської області.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що намір про мирне врегулювання спору відповідно до ст.190 КАС України та п.4 ч.1 ст. 236 КАС України є підставою для зупинення провадження, а не відкладення розгляду справи, при цьому в силу ч.3 ст.190 КАС України заяву про примирення сторін виклдається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів : заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення. Однак, будь-яких інших документів ніж клопотання про відкладення з відображенням в ньому наміру про подальше мирне врегулювання спору відповідачем не надано, що унеможливлює розцінювати таке клопотання, як заяву про примирення.
З огляду на наведені обставини та норми процесуального права, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником відповідача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, та вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників сторін.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство “Харківський підшипниковий завод” знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пунктів “б” - “з” за період з вересня 2020 року по листопад 2020 року, яка становить 1012060,91 грн.
Позивачем на адресу відповідача були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку вказаних пенсій, однак вказана заборгованість відповідачем сплачена не була, доказів зворотного суду надано не було.
У зв'язку з несплатою вказаної суми в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом про її стягнення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний вище період були отримані відповідачем, не були оскаржені, є чинними, однак, суми витрат, вказані у цих розрахунках, не сплачені відповідачем, у зв'язку з чим підлягають стягненню в примусовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
Підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.
Колегія суддів зазначає, що до набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” питання порядку відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату на доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а»,"б"-“з” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто пенсій, призначених застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, було унормовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач віднесений законодавцем до кола осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а в силу абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для відповідача є, зокрема, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», “б”-“з” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Положеннями абз. 3 п.1 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язаний відшкодовувати територіальним органам Пенсійного фонду України витрати по доставці та виплаті пенсій, що були призначені особам, які знаходились з ним в трудових правовідносинах і внаслідок цього набули та реалізували право на отримання пенсій відповідно до пунктів «а», “б”-“з” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" або відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанцій жодних пояснень та доказів щодо відсутності у нього обов'язку відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за п.п. «а», “б”-“з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція).
Пунктом 6.1 Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 розд. ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з пп. 6.4. п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
За приписами п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Позивачем надано до матеріалів справи копії розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також призначених відповідно до п.п. "б-з" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що складені безпосередньо відповідачем та тих, що надійшли до ГУ ПФУ в Харківській області від інших органів Пенсійного фонду, а також копії складених позивачем на їх підставі зведених розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вересень 2020 року в сумі 223091,81 грн, за жовтень 2020 року на суму 220929,78 грн, за листопад 2020 року в сумі 271401,71 грн, а також призначених відповідно до п.п. "б-з" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за вересень 2020 року у сумі 94887,92 грн, за жовтень 2020 року у сумі 89094,03 грн, за листопад 2020 року у сумі 112655,63 грн. Усього 1012060,91 грн (а.с.6-91).
У вказаних розрахунках визначені суми до відшкодування по кожному територіальному органу Пенсійного фонду України, в якому перебувають на обліку пільгові пенсіонери - працівники підприємства-відповідача.
Відомості, зокрема, щодо дат, з яких цим особам призначено пільгову пенсію, дат досягнення ними пенсійного віку, стажу роботи на підприємстві-відповідача, загального місячного розміру пенсії містяться в Розрахунках витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «а», “б”-“з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (додаток 6 до Інструкції).
Зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» за вересень 2020 року в сумі 223091,81 грн, за жовтень 2020 року на суму 220929,78 грн, за листопад 2020 року в сумі 271401,71 грн, а також призначених відповідно до п.п. "б-з" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за вересень 2020 року у сумі 94887,92 грн, за жовтень 2020 року у сумі 89094,03 грн, за листопад 2020 року у сумі 112655,63 грн. були направлені до ПАТ «ХПЗ» листами ГУ ПФУ в Харківській області №2000-0503-8/632345 від 08.09.2020 та № 2000-0503-8/76834 від 09.10.2020, №2000-0503-8/89895 від 10.11.2020, № 2000-0508-8/63229 від 08.09.2020, №2000-0503-8/76838 від 09.10.2020, № 2000-0508-889898 від 10.11.2020, в яких повідомлено про необхідність сплати зазначених сум коштів до 25 числа поточного місяця.
Відповідач не оскаржив у судовому порядку розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2, а отже фактично погодився з сумами, вказаними у них. Розмір заборгованості підтверджений складеними управліннями Пенсійного фонду України розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Відповідач не надав доказів неправомірності обчислення місячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, визначених у розрахунках.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції у відповідача була наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та за п.п. “б”-“з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у розмірі 1012060,91 грн.
Доказів оплати спірної суми заборгованості, виконання обов'язку в інший спосіб, припинення існування такого обов'язку з будь-яких підстав відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій подано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №1 та за п.п. “б”-“з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у розмірі 1012060,91 грн.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.10.2018 по справі № 805/473/17-а.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Стосовно доводів відповідача про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та винесення необґрунтованого рішення, внаслідок позбавлення судом можливості безпосередньо взяти участь у судовому засіданні при розгляді справи, надавати пояснення та докази, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 520/18916/2020 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01 лютого 2021 року та запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву та докази, які в нього є.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем неодноразово до суду першої інстанції подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, датовані 01.02.2021, 09.02.2021, 16.02.2021 та 24.02.2021, з зазначенням різних підстав неможливості прибуття до суду, однак без надання доказів поважності неприбуття.
При цьому представник відповідача, який був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень від 13.01.2021 (а.с.96), супровідних листів про надсилання судової повістки засобами на електроного зв'язку від 01.02.2021, від 10.02.2021, від 17.02.2021 (а.с.107, 115, 120), не був присутнім у жодному з призначених судом першої інстанції судових засіданнях на 01.02.2021, 10.02.2021, 17.02.2021 та 24.02.2021 відповідно.
Правом на подання відзиву на позовну заяву для висловлення своєї правової позиції по даній справі відповідач також не скористався.
Враховуючи приписи частини 3 ст. 205 КАС України, наявність повторної неявки представника відповідача в судове засідання, який належним чином повідомлявся про дату час та місце судового розгляду кожного разу після відкладення розгляду справи, а також неподання ним відзиву на позовну заяву, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права при розгляді справи за відсутності відповідача.
Слід зауважити, що при розгляді справи за відсутності представника відповідача, судом першої інстанції повно з'ясовано обставини справи та правильно вирішено спір по суті справи.
Таким чином доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі № 520/18916/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 04.06.2021 року