03 червня 2021 року справа №423/3276/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Геращенка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 25 березня 2021 року у справі № 423/3276/20 (головуючий І інстанції Лизенко І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Дільничого офіцера поліції сектору превенції Попаснянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Ільїна Євгена Володимировича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Ухвалою судді-доповідача Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року апеляційну скаргу заявника залишено без руху та встановлено термін для усунення виявлених судом недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали, а саме: надання документу про сплату судового збору в розмірі 630,60грн.
Зазначена ухвала скаржником отримана 28 травня 2021 року.
Апелянтом до апеляційного суду надіслано заяви в яких зазначено, що позивачем при зверненні з позовом до суду судовий збір не сплачувався, а тому, у апелянта відсутні підстави для його сплати. Не погоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17, оскільки вважає що Велика Палата Верховного Суду не має повноважень на цільове та граматичне тлумачення норм Закону України «Про судовий збір».
Однак суд апеляційної інстанції відхиляє твердження представника апелянта щодо звільнення від сплати судового збору виходячи з наступного.
В ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року звернуто увагу скаржника на те, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності а тому, даний спір не пов'язаний із захистом порушених прав позивача, як учасника бойових дій враховуючи статті 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 за подання позовної заяви, розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вказана правова позиція є діючою, та Верховний Суд від неї не відступав.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 2-3901/08-ц, від 27.06.2018 року у справі 572/20888/17, від 27.06.2018 року у справі № 572/2088/17 оскільки вказані судові рішення касаційного суду прийняті раніше у часі ніж постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17, а також те, що предмет та обставини вказаних справ є відмінними від даної справи.
Щодо вимог апелянта про звернення до Верховного Суду з ухвалою про вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання про тлумачення п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частин 1, 2, 3 та 4 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
З аналізу викладених норм вбачається, що у апеляційного суду відсутні повноваження та підстави для звернення до Верховного Суду з подальшим зверненням до Конституційного Суду України щодо тлумачення законів чи інших правових актів.
Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у клопотанні заявника про наявність у нього підстав несплати судового збору.
Отже, апелянтом у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.169 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку повернути апеляційну скаргу заявнику.
Керуючись. ч.ч. 1,2,6 п.1 ч.4 ст.169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 25 березня 2021 року у справі № 423/3276/20 - повернути заявнику.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 3 червня 2021 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова