Київський апеляційний суд
Провадження № 11-кп/824/2946/2021 Головуючий в першій інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 357/12618/19 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія справи: ч. 2 ст. 1855, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України
03 червня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19 липня 2021 року включно.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом взято що уваги, що ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий і відбував покарання в місцях позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні умисно тяжкого та нетяжких злочинів. Крім того, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, а тому ризики, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні і на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, не знайшовши підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, вважаючи його необґрунтованим, а висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого в апеляційній скарзі просить ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року скасувати, постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в період часу з 22:00 годин до 06:00 годин за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторона захисту зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 , отримавши 17 лютого 2021 року травму правої ноги, потребує проведення оперативного лікування та планової операції, що неможливо здійснити в умовах слідчого ізолятора і постійного перебування під вартою.
Просить суд апеляційної інстанції звернути увагу, що ОСОБА_7 офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, що, в своїй сукупності, вказує на сталий соціальний рівень життя обвинуваченого.
В цій же апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить розглядати апеляційну скаргу у її відсутність.
Від інших учасників кримінального провадження будь-яких клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю - не надходило.
Вислухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають об'єднані провадження стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19 липня 2021 року включно.
Під час постановлення даного судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що існує доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з наданих матеріалів суду апеляційної інстанції, обвинуваченому ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України.
При вирішенні питання про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції були враховані конкретні обставини провадження, тяжкість кримінальних правопорушень, а також те, що судове слідство не закінчено, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, а тому ризики, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні і на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, не знайшовши підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи, що судом були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в судовому рішенні наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що він має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно працевлаштований, самі по собі або в сукупності не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням і того, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, судове слідство в даному провадженні триває.
Доводи захисника про те, що обвинувачений потребує лікування в умовах стаціонару, оскільки має травму ноги - на увагу не заслуговують та спростовуються медичною довідкою Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 12 березня 2021 року із якої витікає, що у ОСОБА_7 не виявлено гострої терапевтичної патології, йому рекомендовано оперативне лікування у плановому порядку, тобто у довільний проміжок часу в сприятливий для останнього ситуації, у т.ч. після звільнення.
Відповідно до цієї ж довідки, стан здоров'я ОСОБА_7 задовільний, і стаціонарного лікування як в умовах Київської медичної частини, так і в лікувальних закладах МОЗ України він не потребує.
Медичні документи, долучені до апеляційної скарги, та досліджені судом апеляційної інстанції не дають підстав вважати, що надання медичної допомоги ОСОБА_7 є невідкладною, а її ненадання реально загрожує погіршенню стану його здоров'я.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене згідно норм кримінального процесуального закону та постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, а доводи та твердження сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне за наслідками апеляційного розгляду прийняти рішення, яким ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисник ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року, якоюобвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19 липня 2021 року включно - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4