Справа № 761/9363/21 Головуючий 1 інстанція- Пономаренко Н.В.
Провадження № 33/824/2604/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
01 червня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Савченка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правовопрушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 21 квітня 2021 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України,
мешкає: АДРЕСА_1 ,
працюючої водієм тролейбуса Куренівське ТРЕД
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,-
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 гривні.
Відповідно до вказаної постанови 22 лютого 2021 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 на вул.Олександра Довженка 14 ум.Києві керувала транспортним засобом, а саме тролейбусом Богдан Т901-10 борт НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей звужені, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 21 квітня 2021 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував усі обставини справи, не дослідив усі подані нею докази, не вислухав її пояснення, не вжив усіх заходів для належної перевірки обставин, що підлягають з'ясуванню, внаслідок чого прийняв
- 2 -
незаконне рішення. Суд не звернув уваги на неспівпадіння вказаного у протоколі часу керування нею тролейбусом 12 год. 30 хв. та часу складання пояснень свідка 12 год. 15 хв., що вказує на незаконний спосіб отримання пояснень свідка. В момент коли до неї підійшов працівник поліції вона не могла продовжувати рух за маршрутом через конфлікт з контролерами, які тримали двері і не давали їх зачинити щоб продовжити рух. На початку зміни вона проходила медичний огляд і була допущена до керма. При фіксації відмови пройти огляд поліцейський не роз'яснив їй права щодо самостійного проходження медичного огляду та наслідки відмови, порушивши ст.268 КУпАП. Доданий до справи відеозапис є фрагментарним, що суперечить п.5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, яким передбачено безперервну відеозйомку. До неї був застосований психологічний тиск з боку поліцейського, який досить впевнено роз'яснив, що у ліках, які вона приймає від ВІЛ, виявлять заборонені речовини, що вплинуло на її відмову від огляду і вона про це жалкує. Вона не вживала і не вживає наркотичних засобів. Окрім того 23 лютого 2021 року вона зробила аналіз на наркотичне сп'яніння і результат є негатиним. Наразі вона залишилася без роботи і без засобів до існування і в її сім'ї склалася важка ситуація. Судом не врахрована практика ЄСПЛ у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», згідно якої саме по собі складання протоколу за відсутності інших даних не може бути беззаперечним доказом вини особи, а згідно ст.62 Конституції України усі смніви повинні тлумачитися на її користь.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подану нею апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати постанову суду як незаконну.
Вислухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування
- 3 -
під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , яка реалізувала своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка 22 лютого 2021 року о 12 годині 30 хв. на вул.Олександра Довженка 14 у м.Києві керувала транспортним засобом, а саме тролейбусом Богдан Т901-10 борт НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовилася.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустила порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 141739 від 22 лютого 2020 року, відповідно до якого 22 лютого 2021 року о 12 годині 30 хв. на вул.Олександра Довженка 14 у м.Києві ОСОБА_1 керувала тролейбусом Богдан Т901-10 борт НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей звужені, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася в присутності двох свідків;
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Окрім того, свідок ОСОБА_3 пояснив, що звернув увагу на неадекватну поведінку жінки водія тролейбуса, яка різко набирала швидкість і гальмувала, підрізала кілька авто, в межах встановленої зупинки не зупинилася поки пасажири не докричалися до неї, після чого вона різко загальмувала, що деякі пасажири впали, про що він зняв відео на телефон;
- у письмових поясненнях свідка ОСОБА_5 , яка показала, що працює контролером і коли 22 лютого 2021 року вона з колегою зайшли до тролейбусу № 30, то до неї звернулися пасажири із скаргами на дивну поведінку водія тролейбуса і манеру керування (різкий набір швидкості і гальмування, відмова зупинитися на зупинці транспорту). Один із пасажирів на черговій зупинці вийшов і покликав працівників поліції, які оформлювали інше
- 4 -
ДТП. На вимогу пройти огляд на стан сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовилася;
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (відеофайли №.№ 20210222212638000773, 20210222212723000779), що здійснювали 22 лютого 2021 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , де також зафіксована відмова останньої від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі в присутності двох свідків.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей звужені, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виявлені працівниками поліції 22 лютого 2021 року у ОСОБА_1 в розумінні п.2, 3, 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , яка в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначила, що надасть пояснення в суді.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, грунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що має місце розбіжність у часі складання протоколу - 12 година 30 хв. та часу складання пояснень свідка 12 година 15 хв., проте на думку суду така розбіжність ніяким чином не впливає і не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як вище вказувалося факт відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння доведений, що зафіксовано на відеозаписі.
При цьому посилання на незаконність отримання показів свідків спростовується відеозаписом на якому зображені свідки у присутності яких ОСОБА_1 відмовляється від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Вказані відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв
- 5 -
транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст.266 КУпАП.
Доводи апедяційної скарги про те, що ОСОБА_1 в момент коли до неї підійшов працівник поліції вона не могла продовжувати рух за маршрутом через конфлікт з контролерами, які тримали двері і не давали їх зачинити щоб продовжити рух не мають правового значення для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що на початку зміни ОСОБА_1 проходила медичний огляд і була допущена до керма, а також про те, що вона не вживала і не вживає наркотичних засобів, що стверджується проведеним нею аналізом на стан наркотичного сп'яніння 23 лютого 2021 року і результат є негативним, а також, що вона приймає ліки від ВІЛ безпідставні, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за її перебування у стані наркотичного сп'яніння, як помилково вважає скаржниця, а саме за її відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремим складом правопорушення, встановленим диспозицією ч.1 ст.130 КупАП.
Такі дії ОСОБА_1 суперечать закону, оскільки на вимогу праціників поліції ОСОБА_1 мала беззастережно виконати їх законну вимогу і проїхати з ними для медичного огляду на стан сп'яніння, що прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходженя огляду на стан сп'яніння.
Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дії працівників поліції повністю відповідали Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, відповідно до п.2 розділу І якої огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.п.3,4 розділу І цієї Інструкції ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 при керуванні тролейбусом, а саме: зіниці очей звужені, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи скарги про те, що при фіксації відмови пройти огляд поліцейський не роз'яснив їй права щодо самостійного проходження медичного огляду та наслідки відмови, порушивши ст.268 КУпАП, необгрунтовані.
Такі доводи суперчать Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, а також Поряду направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
- 6 -
По-перше, згідно вказаних нормативних документів огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться у закладі охорони здоров'я (п.6 Поряду від 17 грудня 2008 року).
По-друге, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п.9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п.7 Порядку від 17 грудня 2008 року).
По-третє, зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року, п.13 Порядку від 17 грудня 2008 року).
І по-п'яте, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п.22 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року).
Отже, самостійного проходження особою огляду на стан сп'яніння Інструкція і Порядок не передбачають.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не проводилась безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, а фрагменти відеозапису спілкування поліцейських з ОСОБА_1 є порушенням Інструкції, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов'язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки.
Так згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 рокудо протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) щодо відмови особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність такого обов'язку необгрунтовані.
- 7 -
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що дії працівника патрульної поліції не відповідали вимогам закону, зокрема поліцейським до неї був застосований психологічний тиск з боку поліцейського, бо він впевнено роз'яснив, що у ліках, які вона приймає від ВІЛ виявлять заборонені речовини, що вплинуло на її відмову від огляду і вона про це жалкує, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що по-перше наведені посилання не знаходяться у причинному зв'язку із відмовою апелянта від проходження медичного огляду і не впливають на доведеність її вини, оскільки скаржник був зобов'язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження медичного огляду незалежно від її згоди чи незгоди із діями поліції. І по-друге апелянт вправі оскаржити наведені ним дії працівників поліції у встановленому законом порядку.
Доводи про те, що наразі вона залишилася без роботи і без засобів до існування і в її сім'ї склалася важка ситуація не є законною підставою для непритягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не врахована практика ЄСПЛ у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», згідно якої саме по собі складання протоколу за відсутності інших даних не може бути беззаперечним доказом вини особи, а згідно ст.62 Конституції України усі смніви повинні тлумачитися на її користь, необгрунтовані.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення парвопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законнним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
- 8 -
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обгрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постановаШевченківського районного суду м.Києва від 21 квітня 2021 року є законною та обгрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
ПостановуШевченківського районного суду м.Києва від 21 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду С.І.Савченко