Справа № 757/2552/21-п Головуючий в суді І інстанції Бортницька В.В.
Провадження № 33/824/2249/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
03 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнано винним та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 454 грн на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 13 грудня 2020 року о 23 год. 10 хв. в м. Києві, по бул. Лесі Українки, керував автомобілем марки «Смарт», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, блідість шкірного покрову обличчя, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді, винесеної з порушенням норм процесуального права, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, та на необхідність скасування постанови.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції проігнорував клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, а також належним чином не повідомив апелянта про розгляд справи.
01 червня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що пояснення свідків з юридичної точки зору нікчемні та викликають сумнів, оскільки в них говориться про відмову від алкотестеру Драгер, а підозрювали ОСОБА_1 в наркотичному стані.
Вказує, що його ввели в оману та не роз'яснили наслідки відмови від огляду взагалі.
Також вказує, що його тверезість та реальну відсутність ознак сп'яніння підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування, а просто відпустили їхати далі.
На підставі вищевикладеного просив скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року і провадження у справі закрити.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить також поновити йому строк на апеляційне оскарження, як такий що пропущений з поважних причин.
Зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 16 березня 2021 року під час ознайомлення із матеріалами справи.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки справу розглянуто у його відсутність, а з матеріалами справи, в тому числі постановою від 04 березня 2021 року він ознайомився лише 16 березня 2021 року, що підтверджується його особистим підписом на заяві про ознайомлення із матеріалами справи (а. с. 10).
За наведених обставин апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за доцільне поновити цей строк.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що судом в порушення вимог ст. 268 КУпАП було розглянуто справу у відсутності ОСОБА_1 , і всупереч положень ч. 1 ст. 277-2 КУпАП не повідомлено його належним чином про дату і місце розгляду справи, апеляційний суд виходить із наступного.
Дійсно, відповідно до ст. 268, ч. 1 ст. 277-2 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2021 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції направлялося клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, однак, адміністративна справа була розглянута судом за відсутності ОСОБА_1 , при цьому в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення зазначеної особи про день та час судового розгляду.
Також, матеріали справи не містить належних даних про направлення та отримання особою, притягнутої до адміністративної відповідальності копії постанови.
Разом з тим, процесуальні права ОСОБА_1 , передбачені вказаною статтею, в повній мірі були поновлені під час апеляційного розгляду. Також, як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами справи у суді апеляційної інстанції 24 травня 2021 року та надав доповнення до апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги про не винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 129649 від 13 грудня 2020 року в частині події адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких була вчинена відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 , 13 грудня 2020 року від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: неприродна блідість шкіри, поведінка що не відповідає обстановці, порушення координації рухів; огляд не проводився;
розпискою ОСОБА_1 від 14 грудня 2020 року про те, що він впродовж 24 годин не буде керувати транспортним засобом; вимушений викликати водія для транспортування автомобіля додому.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейським зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Апеляційним судом досліджений відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який в повній мірі відображає хронологію подій за участю ОСОБА_1 .
Переглянутий відеозапис події, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування; присутність свідків при цій відмові поліцейським була забезпечена.
Апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, відтак відхиляє доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки не керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Таким чином, з наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги обставини, встановлені судом при розгляді справи, не спростовані.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Враховуючи вищевикладене, постанова судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана